Розкіш не знати

Дехто каже, що щастя – у незнанні, мовляв, менше знаєш – міцніше спиш.

Можливо, колись так воно і було. Але зараз, мені здається, ми живемо у часі, коли не знати щось не те, що соромно, а просто небезпечно. З одного боку, це черговий виклик для апгрейду гомо сапієнсів, а з іншого – до біса страшна тенденція. 

Вчора у моєму будинку були збори мешканців. Ми збираємося створити ОСББ, і мої старші та досвідчені сусіди вирішили під кінець тривалих стосунків із "жеком" змусити комунальників виконати якомога більше передбачених договором робіт. Все традиційно: мешканці просять зробити роботу, комунальники відмовляють через борги; мешканці кажуть, що ніхто нічого не робив багато років, комунальники питають, а чого ж ви не жалілися?

І я розумію комунальників. Одне підприємство, яке веде більше трьох сотень будинків, реально не може встежити за всім. Але хто має це робити? Невже в додаток до щоденних турбот, від яких голова і так йде обертом, я маю ще й контролювати, як інші люди роблять свою роботу? Дивитися, чи помита підлога в під'їзді, чи покошена трава, і як саме прибрали мені дах? І якими мають бути критерії мого неекспертного контролю? Звідки я повинна знати, чи правильно у підвалі утеплили труби, і чи надійно замінили вентилі?

Те саме відбувається і в інших сферах: ми перевіряємо рецепти лікарів, не довіряємо методикам вчителів, аналізуємо кожне слово компетентних спеціалістів, перед цим гортаючи стоси відповідної літератури.

Все знання – доступне. Все знання – безкоштовне. Але в якийсь момент його стає забагато. 

Мені щиро хочеться викликати сантехніка, заплатити гроші і не питати про те, що саме він робить із моїм змішувачем. Хочу платити гроші за послуги управлінської компанії, і не контролювати виконання кожного прописаного договором виду роботи. Я щиро хочу не знати, як влаштовано мій дах, і чи відповідає будівельним нормам відстань до найближчого дерева.

Але не можу. Бо в моєму випадку, у випадку моїх сусідів не знати – майже напевно означає не отримати послуг, за які ми заплатили.

Можливо, щастя і справді у незнанні. Але для людей мого часу незнання – це велика розкіш. 

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією