Поділитись:

Миколай прийде не до всіх

Автор: Міла Роспопа |
Субота, 26 листопада 2022, 07:40

Пригадайте свій найкращий ранок на Миколая. Коли ви – малий чи мала – розплющили очі, і більше не треба було тамувати це святкове передчуття. Ви вовтузилися до пізньої ночі, бо не могли заснути, очікуючи дива. І ось настав найбільш дивовижний ранок року. 

Ви, мабуть, хутко засунете руку під подушку, і щось звідти дістанете. Щось, що зробить вас найщасливішою дитиною на Землі. Принаймні, цього ранку. У хаті буде пахнути цитрусами і шоколадними цукерками із тих, які купують тільки на зимові свята. 

У мене вдома Миколай приходив на підвіконня. Звечора ми мили і начищали чоботи до блиску, співали з мамою пісеньку і говорили про все добре, за що Миколай мав би не оминути наше підвіконня. 

Ми з братом прокидалися найраніше. Надворі було ще темно, але світла від вуличних ліхтарів було якраз достатньо, щоб роздивитися силуети. І боже, чи є у світі щось прекрасніше, ніж силуети чобіт, що повні святкових подарунків, думали ми тоді!

Швидко бігли до вимикача, і вже при світлі діставали зі своїх чобіт те, що Миколай туди поклав. Розглядали подарунки, а потім будили маму з татом, аби і вони теж подивилися свої. Вони завжди ДУЖЕ щиро дивувалися. 

Найтепліше було у вихідні. Тоді ми довго могли сидіти біля обігрівача під підвіконням, і тішитися, що цього року Миколай знову отримав наші листи. Можна було неквапно дивитися, гратися, і не спішити до школи. Справжнє свято. 

Ми тоді не знали, що Святий Миколай приходить не до всіх. Це усвідомлення прийшло згодом, і досі робить мені боляче. 

Зранку одного холодного 19 грудня я ішла до школи. У наплічнику, крім книжок і зошитів, були подарунки, бо ж треба показати все однокласникам. По дорозі до школи я зустріла чудову дівчинку, і на радощах спитала, а що їй приніс Миколай. У її чоботах, виявилося, було лише кілька горіхів. Вона говорила про це буденно. Знизала плечима, мовляв, горіхи, як зазвичай. Нічого особливого. 

Цієї дівчинки більше нема. І я не знаю, чи колись у її короткому житті до неї приходив «справжній» Миколай. Але до останнього свого дня вона не припиняла мріяти про краще життя. Життя, в якому було би місце для дива. 

Я знаю, що цього року більшість із нас вважатиме подарунком змогу помити свої чоботи, роздивитися їх у світлі лампи, сидячи біля теплої батареї. Та попри все, безліч дітей цього року подовжують чекати на диво.

Тому, якщо ви можете, допоможіть хоча б одному диву трапитися. 

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.

Надрукувати
мітки:
коментарів