Поділитись:

Олександра КУРТЄЄВА: «Якщо я пообіцяла, то кров з носа, але я це зроблю»

Середа, 21 жовтня 2020, 09:00

З лучанкою Олександрою Куртєєвою ми зустрічаємося на березі Теремнівського ставка у Луцьку. Це улюблене місце мешканців не лише довколишніх вулиць: зелений газон, лебеді і качки. У теплу пору сюди з'їжджаються відпочивальники з усього міста. Глибокої осені тут зустрінеш хіба що поодиноких рибалок та турботливих жіночок, які ходять підгодовувати місцевих птахів. 

Сюди часом приходить і Олександра: у тіні дерев любить прогулятися понад водою разом із сином. 

Цього дня, однак, на березі озера жінка працювала. Олександра є кандидаткою в депутати Луцької міської ради від Громадянського руху "Свідомі", тож напередодні виборів робить типові для кандидатів речі: спілкується з мешканцями, обговорює проблеми та перспективи, агітує. 

Між тим у розмові з нашими журналістами розповідає про те, чому іде в місцеве самоврядування, та що саме хоче змінити у своєму районі. 

— Олександро, ти часто тут буваєш? 

—  Не так часто, як би хотілося. Але щодня, як проїжджаю повз, уповільнююсь, захопливо розглядаю у вікно, як відпочивають інші, тут завжди людно за будь якої погоди. Багато мам приходять сюди із дітками кормити качок, лебедів, приходять з візочками посидіти в затінку, закохані пари, просто люди, що працюють поруч і тікають сюди на обідню перерву. Лишень хотілось би тут бачити більше порядку. Тут не так часто прибирають територію. А ще бракує якогось обгородження території, бо ж деякі мешканці лінуються пройти 200 метрів, і заїжджають просто до води своїм транспортом. 

—  Як твоя родина відреагувала на рішення балотуватися у міську раду?

—  Насправді я не радилась з родиною, просто повідомила про свої наміри. Ні для кого це не стало несподіванкою. Працюючи в журналістиці я завжди була дотична до життя міста та всіх політичних процесів в Луцьку.  Маю розуміння про те, що відбувається і також знаю, чим можу бути корисною громаді. Звісно, за що б я не бралась, мої близькі мене підтримують у всьому і поважають моє рішення.

—  Ти кандидатка впізнавана. Як журналістка і керівниця медіапроектів. Ідучи до влади, не боїшся зіпсувати собі репутацію?

— Я ніколи не роблю необдуманих кроків. Я скрупульозно приймаю будь-які рішення і несу за них відповідальність. По життю реалістка, і знаю свої сили і можливості. Тому мені немає чого боятись. За свої слова відповідаю, і людям, які мене знають, відомо, що якщо я пообіцяла, то кров з носа, але я це зроблю.

—  Ти балотуєшся від виборчого округу №4. Вже знаєш, які проблеми найбільше турбують лучан із твого округу?

—  Є багато питань невирішених. Серед найпоширеніших – це прибудинкові території, вірніше їх стан та необхідність ремонту. Через попередню виборчу систему люди роками не мали свого депутата на округах, не знали до кого звертатись, тому проблем трохи накопичилось. В нашій передвиборчій програмі ми декларуємо відкритий список ремонту дворів, щоб він відповідав реальній картині ремонтів, а кожний мешканець міг у вільному доступі простежити виконання цього графіку.

Сортування і вивіз сміття – вічна тема, з якою нарешті хтось має розібратися. Схеми маршрутів. Людям потрібен доступний доїзд, сталий розклад маршрутів, система моніторингу громадського транспорту.

Це все не нові проблеми. Впродовж трьох сезонів суспільно-політичного ток-шоу "Протилежний погляд" ми з командою щотижня піднімали найболючіші теми, які стосуються нашої громади та прилеглих територій, намагалися не дати їх замовчувати. Ми запрошували у студію компетентних відповідальних людей, намагалися розголосом повпливати на критичні ситуації.

Але зрозуміло, коли я журналіст, єдине, що в моїх силах – публічно попросити про допомогу. Депутатство – це вже зовсім інші можливості та інші інструменти. 

—  Що твоє депутатство дасть твоїм сусідам?

—  Часто люди просто не знають, до кого звертатися. І тут не те, що сусіди, а будь-хто зможе до мене відкрито звертатися. Я не приховую свої контакти, свій номер телефону. Якщо у людей є певні проблеми чи невирішені питання, я в силу своїх можливостей ніколи не відмовлю. 

—  До речі, а тебе сусіди знають? Звідки взагалі взялася Олександра Куртєєва? 

—  Я за освітою спеціалістка міжнародних відносин, політолог-перекладач. Тобто, політика для мене не нове.  

У 2016 році я познайомилась із Тарасом Шкітером, продюсером "Протилежного Погляду". Тоді програма вже рік як виходила в записі і йшла активна підготовка до прямих ефірів. Тоді я і приєдналась до команди в якості редактора. Тут маю окремо подякувати моїм наставникам режисеру Сергію Шараєвському і Тарасу Шкітеру. Мені взагалі пощастило працювати з професіоналами. Саме з "Протилежним поглядом" я і поринула з головою в життя нашого міста. Адже ми піднімали важливі питання та проблеми Луцька та Волині. Запрошували в студію людей, які так чи інакше могли повпливати на вирішення цих проблем. Студія "Протилежного Погляду" слугувала майданчиком для донесення думки лучанам чи пошуку шляхів вирішення проблем. 

Були також інформаційні випуски. Пам'ятаю, коли "ПриватБанк" націоналізували, був суспільний запит, і ми пояснювали людям, як це вплине на них. Багато говорили про інклюзію і про доступність міста для людей з інвалідністю. Робили навіть експеримент: садили ведучу Галину Падалко у візок, і вона показувала, що у Луцьку, якщо ти на візку, не скрізь можливо елементарно перетнути дорогу. Бо у нас як: дорогу роблять, будинок будують, за проектом має бути пандус – ось вам пандус. Тільки ніхто не пробує з'їхати тим пандусом. Для мене це досі не зрозуміло: ніби ж 21 століття, а такі елементарні речі, як нормальний пандус, для нас чомусь не доступні.  Говорили і про якість громадського транспорту, про необхідність підтримки захисників України, піднімались також релігійні теми. Взагалі впродовж більше як тисячу ефірів ми робили хорошу справу.

—  Ти йдеш до міської ради з командою Громадянського руху "Свідомі". Чому саме ця команда?

—  Команда ГР "Свідомі" – це люди, яких я знаю давно і глибоко поважаю. Для мене дуже важливою є атмосфера в колективі. Коли люди мають мету і спільно до неї йдуть. Я за людяність і порядність, а за цих людей я впевнена на 200%. Мені імпонують їх позиції, у нас однакове бачення розвитку міста. Тому, власне, я з ними.
Програма «Свідомих»: Луцьк – місто щасливих людей! А що людині треба для щастя? Людина щаслива, коли її нічого не турбує. Коли вона має все необхідне для життя. Коли твої діти здорові і захищені, отримують хорошу освіту,  коли є робоче місце з гідною оплатою, коли квитанція за комунальні послуги та ціни в магазинах не призводять до шокового стану, коли маєш доступне медичне забезпечення. Звісно це далеко не всі критерії, можна продовжити перечислювати, але головна думка:  ці речі можна втілити, якщо ти маєш інструменти. А депутатство – це інструмент, і тут, як каже моя бабуся, один у полі – не воїн (сміється – авт.). Тому я йду разом із «Свідомими».

—  Ти лучанка? Як довго ти живеш у місті?

—  Так, я лучанка. Народилася у Луцьку. Навчалася у школі №9, пізніше продовжила навчання у Волинському обласному ліцеї. Закінчила університет ім. Л. Українки. І мій син народився і росте у цьому місті. Я люблю Луцьк і не маю намір його залишати. 

—  Луцьк сильно змінився з часів твого дитинства?
—  У нас що змінюється? Вивіски і назви кафе. Але глобальних змін хотілося б, звісно, більше. Мені дуже образливо, коли ти повертаєшся з міста Любліна, яке ну геть поруч, і завжди звертаєш увагу на наші дороги, бруківку... От чому у них бруківка стоїть одна до одної, а в нас одна вище, одна нижче, а на новій гладенькій дорозі і досі випирають або провалені люки? Немає в мене пояснення. 

Так само не розумію, коли кладуть новий асфальт, і не думають про комунікації знизу. Я вважаю, що має бути прописана і погоджена стратегія Луцька. Щоб ми не рухалися хаотично – там підлатали, тут підемонтували. А щоб все було логічно і послідовно. 

—  Луцьк скоро стане більшим. Як гадаєш, це більше добра перспектива, чи все ж виклики?

—  Як на мене, це однозначно великі перспективи. Розширення можливостей, розбудова, нові привабливі пропозиції для інвесторів. Це з погляду міста. А для людей з привеглих громад також багато позитиву: вони зможуть користуватися всіма благами сучасного міста. Це і якісна освіта для дітей, і громадський транспорт, і організовані комунальні послуги. Луцьк – гарне місто для життя. Чому би йому не стати більшим?

—  Де ти любиш проводити вільний час у Луцьку?

—  У мене нема вільного часу. Я скажу щиро: навіть якщо робочий графік до 18:00, а справи вимагають більше часу, я ніколи не дивлюсь на годинник, допоки не виконаю свою роботу. Для мене дуже важливо не підвести у будь-яких справах, а довести діло до кінця. А ще в мене дитина ходить у третій клас, і ми вчимося в другу зміну. Я за свідоме батьківство, і тому максимум зусиль і часу вкладаю у свою дитину. Мій син розвивається, займаємося футболом, рукопашним боєм. Я за здоровий розвиток наших дітей, мені також дуже важливо, щоб такі елементарні речі сьогодні були доступними кожному.

—  Уявімо, що ти пройшла до Луцької міської ради. Чим би ти хотіла займатися? 

—  У моїх пріоритетах в першу чергу – благоустрій міста. Людям хочеться бачити красу у себе біля дому. І, спілкуючись з лучанами, це питання практично завжди виходить на перше місце. Тому я за якісний ремонт прибудинкових територій та доріг у місті.

А ще я дуже сентиментальна. Мене турбує все, що стосується дітей - здоров’я, освіта, дозвілля, людей старшого віку, вразливі категорії населення. Соціальний захист населення – те, чим би мені цікаво було займатися. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Надрукувати
мітки:
коментарів
16 листопада 2020
11 листопада 2020
14:51
07 листопада 2020
06 листопада 2020
05 листопада 2020
04 листопада 2020
03 листопада 2020