Поділитись:

Заслужений працівник культури йде в луцьку політику (інтерв'ю, фото)

Вівторок, 06 жовтня 2020, 20:00

Дмитро Головенко – відомий луцький видавець, Заслужений працівник культури України, якого передусім знають як багаторічного очільника Волинської обласної друкарні. 

За його плечима – чотири вищих освіти та досвід роботи у різноманітних галузях: від вчителя та репетитора до фізика-радіолога та бізнесмена.

Упродовж усього життя Головенко займав активну громадянську позицію. Його принцип – зроби комфорт та затишок у себе вдома, біля будинку, за кілометр навколо нього. 

Сьогодні він очолює одне з луцьких ОСББ та разом із командою Андрія Покровського Громадянським Рухом "СВІДОМІ" йде у владу.

Ми зустрічаємося на його робочому місці, оглядаємо територію та спілкуємося про цінності й майбутнє Луцька.

– Чому ви вирішили приєднатися до “СВІДОМИХ”? 

– Близько трьох року тому у фейсбуці я побачив, що з’явилася така спільнота. Спершу мене дуже заінтригувала назва «СВІДОМІ». Я відразу подумав: «Я ж теж свідомий. А чому б не приєднатися?».

Коли я відвідав декілька цікавих зустрічей з відомими людьми у «Промені», які вони організували в рамках свого проєкту, то ухвалив остаточне рішення працювати разом. Тоді я запропонував провести відкрите інтерв’ю з видавцем Владиславом Кириченком (видавництво «Наш формат», –  ред.)  і вони до мене відразу дослухалися. 

– Як на ваше рішення йти у владу відреагували рідні, друзі та знайомі?

– Ви знаєте, я, мабуть, щоразу брав участь у кампаніях у різних ролях: займався рекламою, поліграфією, власним авторитетом підтримував непопулярні сили. Тому для моєї рідні таке рішення не стало дивним. Я постійно цим займаюся, зустрічаюся з людьми, вирішую проблеми у міській та обласній радах. 

Разом із цим приємно, що майже всі відзначають команду, до якої я приєднався зараз. Кажуть, що це правильні люди. Я чую про нас переважно позитив. 

– Які ваші головні життєві цінності? 

– Життєві цінності формуються з батьківської хати та школи, де ми вчимося. На мою думку, головні цінності – духовні. Це – церква, до якої ми ходили з дитинства, навіть, якщо забороняли. Це – українська культура: Тарас Шевченко, наша пісня та книга… 

Проте лише духовністю може жити хіба-що монах. Практична людина в сучасному суспільстві повинна сповідувати й інші цінності. Наприклад, політичні. Ти хочеш бути лідером громади або продукувати для неї якісь рішення? Для цього доєднуєшся чи формуєш команду, яка, своєю чергою, творить державу. 

Є ще господарсько-фінансові цінності. Усі хочуть десь працювати. На всіх зустрічах, усім градоначальникам та депутатам я кажу: «створіть робоче місце». Тоді людина буде себе цінувати, бо вона створює продукт, щось виробляє, надає послуги… 

Остання цінність – матеріальна. Я дбаю про те, щоб моя родина мала, що їсти, де жити, у що вдягнутися. А якщо буде багатою моя сім’я, то буде й Україна, бо вона складається із нас.  

– Розкажіть про вашу професійну та громадську діяльність. Як вона допоможе  у розвитку Луцька? 

– З дитинства я писав вірші, які надсилав у районну газету. Але ще з тих часів я сприймав творчість чи журналістику як хобі, а не роботу. Тому я закінчив фізико-математичний факультет та певний час займався викладацькою діяльністю, попрацювавши у кількох школах та університеті.

Потім я долучився до організації «Знання» та пару років читав лекції про фізику, астрономію, науково-технічний прогрес та космонавтику. Останнє було найцікавішим. Мені вдалося побувати у багатьох цікавих місцях та особисто познайомитися з космонавтами. 

Зі здобуттям Україною незалежності, я пішов на перепідготовку та став фізиком-радіологом й почав працювати в онкодиспансері. Це затягнулося на 13 років. Там я розраховував радіаційні дози при променевому лікуванні злоякісних пухлин. 

Разом із цим це був період дев’яностих. Я почав займатися кооперативами. Зі своїми одногрупниками зробив кооператив з переробки пластмаси. У нас було гарне виробництво. Ми створювали різні запчастини, а свою продукцію збували від Москви аж до Криму. Так працювали чимало років і змогли заробити певні капітали. 

Проте в одній із поїздок я отримав травму і після того перестав вести бізнесову діяльність. Мене запросили започаткувати друкарню «Християнське життя». Я, звісно, не був експертом у поліграфії, але завжди розумівся в процесах. Для фізика друк – це елементарно. Два барабани крутиться і все. Вони не мали людей з вищою освітою і мене відразу призначили головним інженером. Згодом я вступив до академії друкарства, де здобув відповідний фах. 

Ще через кілька років став директором Волинської обласної друкарні. Там пропрацював близько 12 років. За цей час отримав звання "Заслужений працівник культури України". Звільнившись після приходу Януковича, очолив видавничий відділ Української православної церкви Київського патріархату, де працюю й зараз, але вже на волонтерських засадах.  

Останні два роки я також керую ОСББ.  Я бачу своїм завданням у владі – налаштування системи ОСББ. Певен, їхнє ідеальне функціонування призведе до безумовних покращень у всьому місті. Якщо міська рада стимулюватиме розвиток ОСББ та підтримуватиме їхню діяльність, то ми знайдемо чимало важливих моментів в контексті життєдіяльності будинку. А з таких будинків складається Луцьк. 

– Яким бачите Луцьк за п'ять років? 

– Якщо враховувати, що Луцьку 935 років, то п’ять – це дуже мало. Сподіваюся, що Луцьк буде успішним туристичним та сервісним центром. Я думаю, що всі наші служби працюватимуть більше на сервіс, а не на створення нових продуктів. Разом із цим буде добре, якщо в місто зайдуть інвестиції у виробництво і всі матимуть роботу. Тоді кожен матиме за що жити, відпочивати, давати дітям освіту. Ми матимемо щасливі сім’ї, а Луцьк буде хорошим середовищем.

Раніше ІА "Конкурент" записало короткі інтерв'ю з відомим маркетологом Миколою Жичукомлуцьким підприємцем з Центрального ринку Петром Козіною , директором школи Андрієм Кицеюсімейним лікарем Віталієм Дмитруком та соціальною працівницею Ольгою Горбач.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів
29 жовтня 2020
16:04
15:00
08:00
28 жовтня 2020
14:40
27 жовтня 2020