Поділитись:

Що думає Бог: провідні конфесії Луцька про віру як засіб від депресії

Неділя, 01 травня 2022, 08:00

Сайт новин Луцька і Волині «Конкурент» оприлюднив серію публікацій, у яких, з точки зору різних релігійних течій, ми розглянули складні, дискусійні й контраверсійні теми сучасності. Зі священниками різних конфесій, представлених у Луцьку, ми говорили про справедливість, свободу вибору, злам цінностей, підліткову жорстокість, рівність жінки й чоловіка, сексуальне виховання тощо. Та війна, яка прийшла у наш дім 24 лютого, змусила по-іншому поглянути на ці й інші питання. Тож ми поговорили зі священниками й про війну, й про смерть, яку вона несе.

Та останню частину у серії релігійно-філософських публікацій «Що думає Бог» ми присвячуємо, мабуть, головній темі всього циклу – вірі. Втрата близьких, руйнування звичного життя, непосильні випробування – це те, що здатне зламати людину, позбавивши її віри й надії. Та все ж всі ми віримо, що Світло переможе темряву. А для тих, хто пережив справжнє пекло на землі, віра і надія подекуди лишалися чи не єдиними рятівниками. 

Священники оминають термін «депресія», тому тут під ним ми розуміємо стан душевного занепаду людини. Духовні діячі розповідають, чи можуть вони виступати у ролі психолога, та чи здатна віра побороти депресію.

Протоієрей Православної Церкви України Михайло Онищук зазначає, що депресію слід розуміти як стан душевного і фізичного занепаду людини та знаходить приклади такої хвороби у текстах Біблії.

Михайло Онищук><span class=Михайло Онищук
 

Одному достатньо слова, іншому потрібно все ж наїстися гіркоти свого падіння

Я, як священник, відмовлюся від визначення «депресія». Людство технологічно крокує вперед і змінюється все, включно з нашими хворобами. Але «кити», на яких ми пливемо, не змінюються. Сьогодні, я думаю, опис такої хвороби, як «депресія» у різних лікарів і різних інститутів буде різною. Тому в цьому контексті під поняттям «депресії» слід розуміти загальний моральний, фізичний і душевний занепад людини. Так було не один раз. Каїн після того, коли Господь не прийняв його жертви, опустив голову. Та й пізніше були приклади, коли люди так переживали, що аж хворіли. Це не означає, що «депресія» з’явилася сьогодні. Біда в тому, що люди в силу певних обставин змінюють відстань наближення до Бога. Храмів стає більше, проповідей стає більше, але це не означає, що стає більше людей, які разом із Богом. Ти з Богом тоді, коли ти виконуєш те, що він сказав, а не просто декларуєш це. Тут все чітко: виконуєш – значить, ти з Богом. Не виконуєш – ти розмовляєш про Бога, але з ним ти не перебуваєш.

В стані духовного занепаду людині не можна запропонувати один і той же рецепт. Адже ми поділені на різні характери. Хтось, наприклад, потребує доказів. Навіть серед апостолів була історія. Фома сказав, що поки не покладе палець – ніяких історій про воскресіння не може бути. Тобто, навіть серед своїх учнів Ісус зібрав різних людей. Тому одному достатньо слова, іншому потрібно все ж наїстися гіркоти свого падіння. А комусь треба проповіді хворобою. Дуже легко казати: «Роби ось так». Але багатьом людям це не підходить. Іноді потрібні проповіді хворобою, іноді потрібно щось втрачати. Іноді іншого формату мовлення людина не розуміє. Тоді люди у відчаї запитують: «Чому ти, Боже, розмовляєш зі мною таким методом?». Бог відповідає: «Тому, що ти іншого не сприймаєш».

Тому, коли ми говоримо про місце священника у цій ситуації, то потрібно розуміти, що не можна прийти до священника з вулиці й за 3 хвилини знайти в нього ліки. Він не лікар. Іноді він – свідок, інколи – провідник, інколи просто друг. І щоб так сталося – людина повинна постійно жити в означеному колі свого духівника. Це повинно бути з людиною постійно. Тому важко, коли людина з льоту сідає на свою посадкову смугу проблем і одразу має з’явитися священник, який має дати відповіді на всі запитання. Священник може пройти із людиною шлях. Тобто: «Вам боляче? Це нормально. Ви мусите це пережити».

Буває, приходять мами, які втратили дітей. І я запитую: «У вас народилася дитина і прожила декілька місяців. А ви були готові до того, щоб вона взагалі ніколи не народжувалася, щоб не брати її на руки?». І коли ставиш питання так, то мама відповідає: «Ні, хай хоч на кілька місяців, але я б хотіла тримати свою дитину на руках».

Тому відповідь на питання як допомогти таким людям – прямо пропорційна самому питанню. Якщо це зневіра – потрібно повернути віру. По-перше, навчитися просити віру. Я іноді ставлю це питання: а чи хтось просив у Бога віри? Здоров’я і достатку, зрозуміло, ми просимо. А просто віри хто-небудь просив? Вона комусь потрібна? Ні. А якщо її ніхто не просив, то, значить вона таким людям і не потрібна. А якщо ти не живеш цими категоріями, то для чого говорити про велике? Нумо говорити про хліб, ковбасу і все таке інше.

Як Ісус Христос із людьми працював? Підходив і питав: «Чи віриш, що я можу це зробити?». Коли людина казала «Вірю», тоді починався процес зцілення. Насильно: «Давай я тебе зцілю, щоб ти зрозумів»,  – ні, це таке не працює. Адже у нас ситуація яка: я отримаю все добре, і повернуся на свої шляхи. Тобто, люди приходять до священника, і  умовно кажучи, ставлять питання так: «Ви залатайте мою діру в житті, я тоді встану і зроблю так, як мені хочеться». Але Господь не зате, щоб ти й далі собі плив по згубній течії. Він говорить про те, що твоя мета – Царство Боже, яке в тобі. Ти його маєш відкрити, іншими словами – маєш прийти в самого себе.

Інколи буває так, що в людини всього достатньо, і хліба й одягу. А вона каже: «Мене все не влаштовує». Питання чому? Можливо, тому, що ти не розумієш ціни тому, що ти маєш, ти не вдячний. Тобі хочеться, щоб світ крутився навколо тебе? Тоді створи собі світ. Не можеш? Тому погодься, що ти творіння і читай інструкцію до свого застосування. А інструкція – це заповіді, і на порядку денному стоять одні й ті ж питання багато років.

Ісус казав: «Я у в’язниці – тебе нема. Я у лікарні – тебе нема. Я голодний – ти мене не годуєш». І його запитували коли таке було. Він відповів, що коли вони не допомогли таким людям – в той же момент вони не допомогли і йому.

Нотаріус управління Луцької Дієцезії Римсько-Католицької Церкви отець Роман переконаний, що священник дуже часто виконує функцію психолога.

Отець РоманОтець Роман
 

Священники, які сповідають, часто слугують психологами

Чи може священник виконувати функцію психолога? Це чи не найпростіше питання з усіх, які ми розглянули. Адже дуже часто священник, власне, і виконує роль психолога. Якщо говорити про римо-католицьку церкву, то семінаристи у духовній семінарії вивчають психологію як предмет. А священники, які сповідають, вони часто й слугують психологами й, звісно ж, допомагають у депресії, коли це можливо. Наскільки це дієво?  Так само як і з лікарями: іноді допомагає, іноді – ні. 

Є неодноразові приклади, коли віра допомагала людині побороти депресію. Навіть випадковий перехожий, який, йдучи повз храм, зайде і потрапить на літургію – це може бути серйозним кроком до того, аби істотно змінити його життя. Наш храм відкритий впродовж дня, тож є можливість, аби людина зайшла всередину. Священник не постійно присутній у храмі, але завжди є парафіянка, яка його може закликати. Тому у цьому контексті головне, щоб храм був відкритий для кожного і в прямому, і в переносному сенсі.

Заступник голови Волинського об'єднання ЦХВЄУ Василь Паламарчук розповідає, що священників їхньої конфесії спеціально навчають роботі з людьми. 

Василь ПаламарчукВасиль Паламарчук
 

У нас прийняв хрещення чоловік, який ще рік тому в першу чергу думав, як знайти 100 грамів

Чи може бути священник психологом? І так, і ні. У нашій Церкві є пресвітер і єпископ, але не лише вони займаються з людьми. Залучаються люди із Церкви, які проходять відповідне навчання і працюють в певному напрямку. Одні – з дітками, інші – із сім’ями, треті – працюють з людьми, які потрапляють у складні життєві ситуації тощо.

Ми маємо результати такої праці – це десятки людей, які змінюють своє життя. Минулого року у нас прийняв водне хрещення чоловік, який ще рік тому щойно прокидався – в першу чергу, думав, як знайти 100 грамів. Йому 48 років, зараз він одружився і в нього все добре. Так що Бог змінює людей. Тому головне – це правильна організація роботи з людьми. Звісно, один священник може успішно працювати лише в якомусь одному напрямку, але, загалом, він може «вирівнювати» людей і скеровувати їх у правильному напрямку.

Голова Волинського ООЦ ЄХБ Ярослав Троць припускає, що священник може бути психологом для людини, та зізнається, що й сам часто виконує функцію порадника у важливих життєвих подіях прихожан. 

Ярослав ТроцьЯрослав Троць
 

До мене дзвонили люди, які хотіли скоїти суїцид

Я б слово «психолог» замінив на слово «консультант». Адже не кожен психолог є священник. Але кожен священник повинен бути «душеопікуном», тобто – опікати душі, допомагати. Наприклад, я часто виконую функцію порадника, коли люди одружуються, чи коли у сім'ях проблеми, чи коли є якісь хвороби чи люди стикаються з певними викликами. Бо куди ж ще людям йти? 

Якось під час пандемії коронавірусу ми збиралися у Волинській обласній державній адміністрації та говорили, що у цей час повинні працювати дві інституції: це лікарня і церква. Адже людям потрібне не лише здоров'я, їм потрібен ще й спокій, мир і віра. Тому, звісно ж, обов'язок священника – бути «душеопікуном».

Розповім історію з власного досвіду про те, як віра змінила життя. Якось я був у Києві, ми проводили конгрес для прийомних сімей. І я зустрів сім'ю з іншої області, які забрали з Луцька одну дівчинку. Сімнадцять років тому у Луцьку на смітнику на вулиці Ярошенка знайшли викинуте немовля. Її знайшов двірник, передав поліції, а потім її помістили у дитячий будинок. Вона прожила у дитбудинку 11 років, мала певні проблеми зі спиною. І наші баптисти забрали цю дитинку з будинку. Їй зараз 17 чи 18 років, вона живе у повноцінній сім'ї, її виховують батьки, вона вірить у Бога. Хто зна, що було б з цією дитиною, якби не віра?

Також я знаю людей, які колись були злочинцями, але коли увірували – змінили своє життя. Ми маємо свої служіння і в Маневицькій виправній колонії і в колишній Ковельській. Я знаю багатьох людей, які були наркозалежними. Але коли з ними провели правильну опіку – вони звільнилися від цієї залежності. Я знаю людей, які були розлучені, але віра у Бога допомогла їм відновити свої стосунки. До мене дзвонили люди, які хотіли скоїти суїцид. Але віра допомогла їм. Тому в питаннях душевної опіки повинна зберігатися анонімність і конфіденційність. Але священник повинен розуміти, що ти на себе частково береш біль таких людей.

Я знаю, що таким служінням займаються усі християни усіх наших храмів. І я вам скажу: саме для цього й покликана церква. Чи всім людям ми допомогли? Напревеликий жаль – ні. Чи всі люди нас почули? Напревеликий жаль – ні. Є люди, які всерівно роблять свій вибір.

Є така історія: один хлопчик стояв на березі моря і побачив багато морських зірочок, викинутих на берег. Він почав їх кадати у воду. Підійшов чоловік і запитав його, що він робить. Хлопчик відповів: «Рятую зірочок». Чоловік сказав: «Тут їх тисячі! Ти не допоможеш всім». Хлопчик взяв одну зірочку, кинув у воду і сказав: «Принаймні цій я допоміг». Тому навіть якщо ми робимо щось незначне, краплинку, ми все ж можемо допомогти нашому суспільству. Це і є покликання віруючих людей.

Пастор Адвентистів сьомого дня Володимир Мелись також переконаний, що священник  це і є психолог.

Володимир МелисьВолодимир Мелись
 

Головне – розуміти, для чого ти живеш

Я би сказав, що священник – це і є психолог. Адже священникам доводиться працювати з людьми. А робота з людьми – це і є психологія. Навіть більше. Адже нам доводиться працювати і з тілом і з душею людини. Бог каже,  що має бути збережена цілісність духа, душі і тіла. Тому священник – більше, ніж психолог, адже він працює і над тим, щоб і тіло людини було здоровим, адже в здоровому тілі – здоровий дух. Тому ми відстоюємо здорові принципи життя, пропагуємо відмову від шкідливих звичок. Це буде покращувати здоров’я людини. А коли людина буде фізично здорова, то й душевно їй буде легше боротися з напливами депресії і негараздами, які відбуваються у житті. 

Прикладів того, як віра змінювала життя людей дуже багато. Кожна людина, яка приходить до Бога завдяки нашій вірі – це наш досвід спасіння людського життя. Багато наркоманів і алкоголіків втратили сенс життя. Але сьогодні, коли вони приходять до Бога, вони починають розуміти цей сенс. Головне – розуміти, для чого ти живеш. Запитайте будь яку людину, для чого вона живе. В кращому випадку скажуть, щоб дітей народити, дім побудувати і дерево посадити. Але ж це не все. Ми впливаємо на суспільство, а суспільство впливає на нас. Тому Бог покликав кожного в це життя з якоюсь певною місією. Ми закликаємо кожну віруючу людину буди частиною суспільства і служити розбудові цього суспільства. Тому є багато людей, які, прийшовши у нашу Церкву, змінили стиль свого життя. Вони були нічим, а стали людьми з великої літери. Будучи наркоманами і алкоголіками, сьогодні вони стали успішними підприємцями, педагогами, і почали передавати ці цінності іншим. 

У Духовному управлінні мусульман Криму в Луцьку Сервер Зейнідінов міркує, що священник все ж не може бути психологом

Сервер ЗейнідіновСервер Зейнідінов
 

Священник – це вихователь

Священник – це вихователь, провідник в релігії. І в своїх вченнях він опирається тільки на Коран і на сунну пророка. А психолог опирається на науку. Засновник сучасної психології – Зігмунд Фрейд. Він проповідував необмежену свободу, включаючи інцест і гомосексуалізм. Як може ці ж прийоми використовувати священник у своїх настановах? Але ті психологічні прийоми, які відповідають Божим  законам, священник може використовувати.

Прикладів того, як віра змінила життя людей, багато, але давайте візьмемо не побутовий приклад, а глобальний. До прикладу, в Індонезії з населенням 300 мільйонів людей понад 90% сповідують іслам. Раніше це була колонія Голландії і сповідувала католицизм. Історично іслам до Індонезії не дійшов. Але туди почали приїжджати мусульмани-торговці в 13-14 століттях. Тоді вони жили релігією, а не так, як зараз. Зараз є етнічні мусульмани, так само, як етнічні християни, які вважають себе мусульманином або християнином відповідно, але не дотримується своєї віри. А тоді вони жили Божими законами. І місцеві бачили, як чесно вони торгують і намагаються бути справедливими, тож стали цікавитися, чому так. І ті відповідали, що їх цьому навчає релігія. І місцеві люди почали приймати цю релігію, тому Індонезія зараз – одна з найбагатших країн.

Олена Кузьмич, кандидатка філологічних наук, журналістка, яка сповідує вікканство, зазначає, що священник може бути психологом лише тоді, коли у нього є психологінча освіта.

Олена КузьмичОлена Кузьмич
 

Іноді я рекомендую людям звертатися до психолога або психіатра

Священник може бути психологом, якщо у нього є психологічна освіта. Але ми розуміємо, що всі люди різні. І, направду, є духівники, до яких хочеться звертатися, які дуже обережно спілкуються зі своєю паствою, і є справжніми психологічними наставниками. Оскільки я вікканська жриця, то, виходить, що я теж трішки священник і трішки психолог. Але тут важлива заповідь: не зроби гірше. І, відповідно, коли ми працюємо з архетипами у картах Таро, намагаємося розібратися у якихось викликах життя, то іноді я рекомендую людям звертатися до лікаря психолога або психіатра. Але іноді скеровую до священників, адже це ті спеціалісти, які можуть краще працювати з душею людей. 

Моя віра дуже специфічна і в ній багато цікавих ньюансів. Але вона насправді змінює життя людей на краще. Наприклад, наша віра дуже екологічна. Тому ті люди, які входять у наше коло, після того, як йдуть з нами до лісу, збирають сміття. Також з'являється почуття гендерної рівності. Адже у нас є Бог і Богиня. Тому люди, які раніше мало замислювалися над питанням фемінізму і гендерної рівності, стають більш обізнані у цьому питанні і, відповідно, краще реагують на певні виклики. Також наша релігія дуже толерантна, тож ми з повагою ставимося до представників інших конфесій.

Ярослав Гнатюк, ведичний брахман кришнаїзму вважає, що священник виконує роль і наставника і психолога.

Ярослав ГнатюкЯрослав Гнатюк
 

Психологія – це наука про душу, а священник – це той, хто допомагає душі йти до Бога

Священник виконує роль психолога і наставника однозначно. Адже психологія – це наука про душу, а священник – це той, хто допомагає душі йти до Бога.

Я можу розповісти дуже багато прикладів, коли віра допомагала людині змінити своє життя на краще. Серед моїх знайомих є дуже багато людей, які «сиділи» на дуже серйозних наркотиках. Але коли вони прийшли у Свідомість Крішни – вони повністю перестали вживати будь-які наркотики. Також є багато людей, які зловживали алкоголем, але перестали це робити. Всі, хто раніше їли м'ясо, рибу і яйця, прийшовши у Свідомість Крішни, перестали це робити. Вони не чинять ніякого насильства, вони вірні своїм сім'ям і вони не грають в азартні ігри. Кришнаїзм виділяє чотири типи гріховної діяльності. Коли людина їсть м'ясо, рибу і яйця – у неї порушується принцип співчуття і милосердя. Коли людина їсть м'ясо – вона не може бути милосердною, а один зі стовпів релігії – це милосердя.

Якщо ж людина інтоксикує свій організм наркотиками, алкоголем чи сигаретами – порушується такий принцип, як аскетизм. Тобто, людина не може виконувати аскези (Аскеза, аскетизм — вид духовної практики, моральний принцип з навмисним самообмеженням й самозреченням з метою відмови від життєвих благ і насолод для самовдосконалення або досягнення морального чи релігійного ідеалу, самовідданість, або виконання важких обітниць – ред.). Але  людина мусить виконувати аскези. Особливо чоловіки повинні вміти контролювати свої чуття.

Людина, яка займається позашлюбними сексуальними відносинами, або ж має такі відносини з особою своєї статі – порушує принцип чистоти. Вона оскверняється всім цим, адже сексуальні бажання дуже сильно оскверняють. 

Людина, яка грає в азартні ігри або займається іншими фінансовими махінаціями, стає нечесною. А людина не може бути цивілізованою, якщо вона є брехливою. Але ми бачимо, що сьогодні все суспільство побудоване на брехні.

Тому люди, які прийшли у Свідомість Крішни, слідують цим чотирьом принципам свободи: не їдять рибу, м'ясо та яйця, не займаються інтоксикацією, не мають незаконних статевих відносин і не грають в азартні ігри. При тому вони займаються молитовною практикою. Вони займаються духовною практикою, повторюють мантру, в них є на це духовні сили, і, в результаті, змінюються, стають зовсім іншими. Стають добріші, співчутливіші, милосердніші.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

 

 

 

Надрукувати
мітки:
коментарів