Що думає Бог: релігійні діячі Луцька про спільноту ЛГБТ

Впродовж останніх декількох років в Україні з'явилася ще одна делікатна тема, яка розділяє суспільство на «За» і «Проти». Тема людей із нетрадиційною сексуальною орієнтацією. На Заході нетрадиційні стосунки давно перестали викликати здивування чи осуд суспільства, однак, ЛГБТ-спільнота продовжує активно боротися за свої права. Україна куди більш традиційна, тож у нас такі люди не поспішають відверто зізнаватися у своїй «інакшості», а гей-паради підіймають градус напруги у суспільстві. Хтось до таких людей ставиться із розумінням і навіть симпатією, а хтось – з категоричним осудом і подекуди з ненавистю.

Світські закони вчать нас бути толерантними. А що кажуть про нетрадиційні стосунки провідні релігії світу? Про цінності, які пропагує ЛГБТ-спільнота, та межу толерантності до них розповідають релігійні діячі Луцька у черговій публікації із серії «Що думає Бог». 

Клірик Волинської єпархії Православної Церкви України, священник Андрій Хромяк наголошує, що православна церква завжди стоятиме на захисті традиційних цінностей. 

 

«Я, як сім’янин, проти таких речей, і не хотів би, щоб моїй дитині нав’язували такі цінності»

Це досить гучна тема, яка активно пропагується у європейських країнах, які позиціонують себе ліберальними й толерантними до всіх людей. Варто сказати, що православна церква буде завжди стояти на захисті традиційних сімейних цінностей. Це є основою і Старого і Нового заповіту. Господь благословив чоловіка і жінку на шлюб і на народження дітей.

А цінності, які зараз пропагує ЛГБТ спільнота, іноді є агресивними. Наприклад, вони говорять, що переглядати гей-порно чи лесбійське порно – це нормально. Що в підлітковому віці варто все спробувати, що хлопцю можна не тільки з дівчиною спілкуватися, а можна і з чоловіком. Також модно зараз себе ідентифікувати особою третьої статі – ні чоловіком, ні жінкою. Я, як сім’янин, проти таких речей, і не хотів би, щоб моїй дитині нав’язували такі цінності. Адже з точки зору моральності у цих цінностях немає жодної користі.   

Коли людину із цієї спільноти ображають чи б’ють – православна церква виступає проти цього. Адже людину, як образ Божий, потрібно поважати. І ніколи православна церква не буде схвалювати насильства відносно тієї чи іншої людини.

Стосовно гріха, який пропагує ЛГБТ спільнота – православна церква ніколи не буде толерантною. Не буде казати на чорне – біле. Гріх він і в Африці гріх. Тому коли це пропагується, то, звісно, ми будемо говорити, що в цьому немає ніякої користі. Якщо чоловіку подобається інший чоловік – то це його справа. Але для чого це нав’язувати суспільству?

Нотаріус управління Луцької Дієцезії Римсько-Католицької Церкви отець Роман нагадує, що церква повинна служити людині, «хворій» гріхом, в тому числі й таким.

 

«Церква не йде виправляти таких людей, але вони хочуть виправити церкву»

Церква повинна служити людині, «хворій» гріхом. У нас же з вами не виникає жодних сумнівів щодо нашої статі? Для людей, які страждають таким гріхом, ми служимо всіма можливими способами, звісно, якщо така людина відкрита для допомоги. Зокрема, служимо їй за допомогою сповіді. Лише коли людина визнає свій гріх – їй можна допомогти. А як можна допомогти хворому? Лише тоді, коли він визнає, що має ту чи іншу хворобу. Але якщо людина впирається і каже, що такої хвороби немає, то як можна пробитися крізь цю стіну для допомоги? Наша церква відкрита для всіх людей, незалежно від раси, кольору шкіри чи інших ознак. Ми відкриті також для тих, хто сповідує іншу віру.

Церква немає нічого проти того, що люди цієї спільноти захищають свої права, і немає нічого проти цих людей. Однак, питання межі толерантності озвучувалося неодноразово, і відповісти на нього одним реченням не вдасться. Ще декілька десятиліть тому ідеї ЛГБТ, і загалом всіх концепцій цього роду, відносили до переліку хвороб. Відповідаючи на це питання, ми повертаємось до нашої попередньої теми – церква передає людям цінності, які заповідав нам Господь. В тому числі – любов. Тому питання у тому, чи ці цінності й погляди, які передає ця спільнота, не шкодять людині?

Наприклад, в деяких державах дозволені наркотики. Тож питання: чи мають наркотики у такому випадку скрізь рекламуватися? Скажімо, для того, щоб не обмежувати права людини на їх споживання. Звісно, кожна тверезо мисляча людина відповість, що ні. То ж чи повинна мати місце реклама про те, що повинна бути розбита родина, і чи має бути рекламоване те, що є нереальним? Адже між чоловіком і чоловіком не народиться дитина.

Ми відкриті до діалогу з цією спільнотою однак толеранція не означає відречення від даного Богом дару любові чоловіка і жінки у подружжі, відповідального батьківства та материнства - що в свою чергу будує суспільство та державу, формує свідомого громадянина. 

Голова Волинського ООЦ Євангельських християн-баптистів Ярослав Троць наголошує на тому, що варто розділяти людей з ЛГБТ спільноти, та цінності, які вони пропагують.

 

«Толерантність – це стан людини, який наближений до смерті»

Я розділяю питання людей і цінностей. Адже не маю права зневажати, ображати чи засуджувати людей. Лише Бог – єдиний справедливий суддя і про Його справедливість ми попередньо говорили. Але їхні «цінності» ми засуджуємо тому, що їх засуджує Біблія. Тому й відома історія про міста Содом і Гомора, які покарав Бог.   

Якщо подивитися на цивілізації, які зникли, наприклад, про Вавилон, то ми помітимо, що в них відбувався певний послідовний процес. Перше – це матеріалізм. Люди, які починають добре жити, дозволяють собі багато. Матеріалізм призводить до атеїзму. Якщо мені добре жити, то навіщо мені Бог? Атеїзм призводить до окультизму. Адже якщо для людини немає Бога, то вона починає поклонятися комусь іншому. А окультизм призводить до знищення. Тому, на жаль, сьогодні ми бачимо послідовність, яка вже відбувалася у багатьох цивілізаціях, які зникли.

Толерантність – це термін із медичної сфери. Це стан людини, який наближений до смерті. Тобто, це такий стан організму, коли він вже не реагує на ті чи інші подразники.

На жаль, зіпсута система мислення і система цінностей вчить людей бути толерантними до таких нехороших явищ. Для мене межа толерантності – це Біблія. Якщо Біблія каже, що секс поза шлюбом – це гріх, то і я кажу, що це гріх. Не я і не наша конфесія судить таких людей, а сам Бог і Слово Боже засуджує такі вчинки. Бог любить грішників, він не бажає їм смерті. Тому таким людям потрібно говорити про правильну поведінку, про традиційну сім’ю.

Але якщо держава змінює своє законодавство і дозволяє такі вчинки, то постає питання – як бути священнику? Йому мовчати, чи говорити про ці речі? Тому виходить конфлікт переконань, адже я не можу казати, що це нормально. Тому, звісно, можливо, мене й будуть засуджувати, якщо я говоритиму, що це ненормально. Тому перша межа толерантності для мене – це Біблія, а друга – Конституція України.

В країнах Сходу законодавство більш жорстке і за такі «цінності» людину можуть навіть стратити. А в ліберальних країнах Європи через неправильну систему мислення і цінностей розпадається інститут сім’ї, люди відмовляються народжувати дітей, закриваються храми.

Заступник голови Волинського об'єднання Церкви Християн Віри Євангельської Василь Паламарчук каже, що його конфесія вчить любити всіх людей, незважаючи ні на що. Однак, вважає, що гомосексуалізм – це хвороба.

 

«До людей з ЛГБТ спільноти ми ставимося з любов’ю і просимо, щоб Бог їх помилував»

Ми поважаємо і любимо всіх людей, незалежно від їхніх нахилів і бажань. Але це не означає, що ми погоджуємося із їхніми вчинками. Біблія називає всі ці збочення гріхом. Адже їхні цінності не працюють навіть із суто логічної точки зору. Бо ж люди одружуються для того, щоб народжувати дітей.

Толерантності до таких цінностей взагалі не повинно бути. Звісно, я не маю повноважень щось дозволяти або забороняти, але на мою думку, має бути заборонена пропаганда таких цінностей, адже вона руйнує основи сім’ї, а значить і держави. Особливо небезпечна ця пропаганда у середовищі дітей, адже вони, як губка, вбирають у себе все. Тому дітей потрібно виховувати на основі традиційний сімейних цінностей, а не на збоченнях. До людей з ЛГБТ спільноти ми ставимося з любов’ю і просимо, щоб Бог їх помилував. Особисто я вважаю, що це хвороба.

Пастор церкви Адвентистів сьомого дня Володимир Мелись має схожу позицію.

 

«Цінності, які вони пропагують – це збочення»

Біблія не закликає нас до агресії й Господь вчить любити усіх. Тому ставитися до цих людей агресивно ми не можемо, ми повинні їх поважати як людей. Але цінності, які вони пропагують, скажімо прямо, це збочення. Ми повинні з повагою ставитися до цих людей, але разом з тим намагатися їм пояснити, що їхній вибір хибний.

Речник Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів Володимир Денщиков звертає увагу, що в цьому питанні не все так просто й однозначно.

 

«Сам по собі потяг до осіб своєї статі не є гріхом»

ЛГБТ-спільнота, або більш повна назва ЛГБТК+, прагне об’єднати багато різних світоглядів. Пропоную почати з трьох перших букв «ЛГБ», або людей з сексуальним потягом до осіб своєї статі.

Сам собою потяг до осіб своєї статі не є гріхом. Людина може мати багато різних випробувань, пов’язаних з цнотливістю, але допоки вона не піддається їм, вона не вчиняє гріх. Якщо ж людина вступає в сексуальні стосунки з особою своєї статі, або з особою іншої статі до шлюбу, або з кимось окрім свого подружжям, то такі відносини є гріховними, і Писання однозначно засуджують їх.

Щодо решти букв в абревіатурі і всіма тими, що було узагальнено у «плюсі» – трансгендерів, осіб, які не визначилися зі своєю статтю, чоловіків, які віддають перевагу жіночому одягу тощо – прокоментувати в одній розмові буде важко.

Дати узагальнену відповідь на Ваше запитання щодо ставлення до цінностей ЛГБТ спільноти буде дуже важко. Якщо ми говоримо про загальнолюдські права, то безсумнівно вони мають бути гарантовані всі людям, незалежно від їх сексуальної орієнтації. Ці права прописані в Конституції, вони гарантовані всім людям, і це справжня цінність. Якщо ж мова йде про поширення ідеї одностатевих стосунків або їх виправдання, то в очах Церкви – це є гріховною практикою. Важливо також відзначити, що будь-які протиправні, насильницькі дії проти представників ЛГБТ спільноти, образи або ненависть до них тощо також є гріхом.

Щодо рівня толерантності та сприйняття одностатевих стосунків на рівні держави, то тут законом передбачені певні механізми. Українське суспільство, через обраних представників в законодавчі органи, може впливати на поширення певних ідей і практик. На мій погляд, сьогодні українське суспільство не готове підтримати певні прагнення ЛГБТ-спільноти. Наприклад, література, яка толерує одностатеві стосунки, не потрапляє до навчальних закладів, і це добре. Наша Церква проти того, щоб ідеї одностатевих стосунків будь-яким чином пропагувалися дітям в учбових закладах.

У Духовному управлінні мусульман Криму в Луцьку Сервер Зейнідінов розбиває найпоширеніші аргументи представників і прихильників ЛГБТ спільноти.

 

«Як може людина казати про те, що Господь помилився?»

Меседжі представників ЛГБТ-спільноти зводяться до того, що це така їхня природа, що вони народилися такими. Навіть кажуть, що їх Господь створив такими. Але це йде в розріз з Божим Законом. Як може помилитися Творець, який створив Всесвіт, і навіть ті 17 м’язів язика того, хто говорить, що Господь помилився і створив їх такими? Як може людина, яка досконало говорить язиком, створеним Господом, казати про те, що Господь помилився? Якщо є набір хромосом і відповідні статеві органи – то й є чоловік, або, відповідно, жінка.

Діти всі народжуються з чистим розумінням добра і зла, це вже потім суспільство робить їх тими чи іншими. Що ж вони, народилися відразу членами ЛГБТ-спільноти? Від кого? Від чоловіка і чоловіка?

Кожної п’ятниці по всьому світу в усіх мечетях перед проповіддю звучить Хутба аль-Хаджа – те, що заповідав нам пророк. І в ньому міститься аят із Корана. Аят короткий, але дуже змістовний: «Аллах створив з землі людину, і з неї ж створив йому дружину. Від яких пішло багато чоловіків і жінок, яких Аллах розселив по Землі. Бійтесь Аллаха належним чином, ім'я якого ви закликаєте один до одного, і не розривайте родинні зв’язки». Як це зрозуміти? Наша цивілізація пішла від двох людей – Адама і Єви. І ми, так чи інакше, брати і сестри один одному. Іслам вчить, що не потрібно ненавидіти саму людину. Треба ненавидіти гріх і говорити про це.

Релігія відокремлена від держави і світські закони регулюють наше життя. А духовне життя ніякими законами не регулюються. Тому потрібно, щоб вдома була духовність і моральність і були присутні правильні цінності. Наскільки ми будемо дозволяти, настільки вони будуть далеко заходити за цю межу. Є навіть аят: «Якщо не можеш зупинити зло – розкажи про це людям».

Олена Кузьмич, кандидатка філологічних наук, журналістка, яка сповідує вікканство, заявляє про лояльне ставлення своєї віри до таких людей і їхніх цінностей. Більше того, розповідає, що вікканство стало своєрідним духовним пристанищем для членів ЛГБТ спільноти.

 

«Ти можеш спати з ким завгодно, якщо це не тварини і не діти, і якщо це не насильство»

Щодо цінностей ЛГБТ спільноти, то у вікканстві є рогатий Бог і триєдина Богиня. Але лесбійки, які сповідують вікканство, не визнають Бога. Вони визнають Богиню Діану. Цей напрямок вікканства називається діанічним.

Тому цінності, які вони сповідують, ні в якому разі не є гріхом. Вікканство взагалі не затьмарене гріхом. За рахунок цього воно вільніше інших релігій, в тому числі і в питаннях сексу. Адже релігія не має права влазити в твоє ліжко. Ти можеш спати з ким завгодно, якщо це, звісно, не тварини і не діти, і якщо це не насильство. А взагалі правило «Роби, що хочеш, якщо це не шкодить іншим», в першу чергу, стосується себе. Тобто, спершу потрібно навчитися не шкодити собі самому.

Загалом цінності ЛГБТ – цілком адекватні цінності. Тому, що ми розуміємо, що йдеться  не про хворобу. Адже якщо жінка народилася в тілі чоловіка, чи навпаки, і почувається некомфортно, то бажання змінити стать чи відчувати потяг до людини своєї статі цілком нормальне. Не все може бути «круглим» або «квадратним», і якщо щось виходить поза ці форми, то для представників інших релігій – це вже жахливий перекіс.   

У вікканстві досить висока межа толерантності до ЛГБТ спільноти. Я свого часу читала лекції про вікканство для представників ЛГБТ-спільноти Луцька і Волині. Тому, що ми приймаємо в лоно своєї релігії людей, яких не прийняли до своєї спільноти інші.

Ярослав Гнатюк, ведичний брахман кришнаїзму висловлює думку його віри з приводу цінностей ЛГБТ.

«Кожна душа повинна мати шанс прийти до Бога»

Гріхом є будь-які незаконні стосунки. Ми потрапляємо у цей світ для того, щоб насолоджуватися, в тому числі, і сексуальною насолодою. Але будь-які статеві відносини поза шлюбом є незаконними. А статеві відносини між особами однієї статі – тим більше. Потяг до особи своєї статі може пояснюватися тим, що, наприклад, цей чоловік у минулому житті був жінкою і з певних причин не встиг змінити свою свідомість у цьому житті. Але, звісно ж, така свідомість є викривленою.

Ми повинні бути толерантними і розуміти, що кожна душа повинна мати шанс прийти до Бога. Але толерантність до ЛГБТ-спільноти не повинна виходити на перше місце в соціумі, як зараз. Ми не повинні говорити що це нормально. Це ненормально і призводить до деградації. Дуже багато залежить від спілкування. З ким ми спілкуємося, того й набираємося. Тому ці явища матимуть місце, хочеться нам того, чи ні, але вони точно не повинні сприйматися нами, як нормальні. Захищати потрібно саме сімейні цінності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Що думає Бог: релігійні діячі Луцька про злам цінностей ХХІ століття
• Що думає Бог: релігійні діячі Луцька про вибір, свободу і життя
• Що думає Бог: релігійні діячі Луцька про секс, проституцію і контрацептиви