Поділитись:

Що думає Бог: релігійні діячі Луцька розповіли про справедливість

Середа, 15 грудня 2021, 14:30

В останні роки Україна і людство стикаються з великими і складними викликами та випробуваннями. Під їхнім тиском багато людей відчувають деформацію суспільних цінностей та руйнування моральних ідеалів. Стирається межа між добром і злом, важко відшукати істину. А люди діляться за своїми поглядами на різні групи, напруга між якими лише зростає, і час від часу виливається у насильство. В такі часи люди шукають відповіді у різних джерелах, в тому числі – духовних.

Сайт новин Луцька і Волині «Конкурент» вирішив виокремити 10 найбільш актуальних, складних, гострих і дискусійних тем, і обговорити їх із представниками основних релігійних конфесій, представлених у Луцьку. Окрім найбільших християнських конфесій відповідають на непрості питання й представники інших впливових світових релігій.  

Розпочинаємо серію публікацій із пошуків справедливості. Чому одним – все, іншим – нічого? Чому хтось насолоджується життям, навіть якщо проживає його не надто гідно, а хтось не може подолати хвороб, страждань і бідності, хоч і не зробив нікому нічого поганого? Чому в нашому суспільстві існує ніби «каста недоторканих», яким все сходить з рук? Повинна людина самостійно відновлювати справедливість і боротися за неї, чи «нагорода» обов’язково сама знайде свого «героя»?  

Від Української Православної Церкви про справедливість розповідає священник, прессекретар Волинської єпархії Віктор Аніпко.

Віктор АніпкоВіктор Аніпко
 

«Якби Бог був лише справедливим, а не милосердним, то ми би на Землі вже не жили»

Справедливість – це чеснота, яка притаманна Богу. І якщо Бог справедливий, то й людина має бути справедливою до інших. В Біблії рідко зустрінеш слово «Справедливість». Якщо вона і є, то більше пов’язана з милосердям і любов’ю. Є синонім слова «справедливий»  «праведний». Тобто, Бог праведний, Він судить по правді людей і їхні дії. Відповідно до Святого письма грішник має бути покараний, а праведник має отримати нагороду. В Біблії чітко зазначається, яку нагороду отримає той, хто дотримуватиметься Закону Божого, і яке покарання той, хто його порушуватиме. І в історії такі приклади були неодноразово.

Якщо ж говорити про Новий Заповіт, то він теж підкреслює, що коли людина робить добро – вона отримує блаженство. Не завжди вона отримує це блаженство тут. Адже іноді у таких людей, наприклад, хворіють діти, або людина не може подолати бідність впродовж всього життя. Але Господь каже, що праведна людина обов’язково буде нагороджена. Можливо, не в земному житті. І це теж прояв справедливості.

Багато богословів задавалися питанням: чому у цьому світі стільки несправедливості?  Навіть мудрий Соломон якось сказав, що мало не позаздрив нечестивцям, дивлячись на те, як добре у них все складається. Позаздрив би, якби не побачив їхній кінець. Нечестивці обов’язково отримають своє покарання потім, якщо не отримають його тут, при земному житті. 

В православній церкві ми розуміємо, що земне життя – це лише підготовка до життя вічного. Зі Старого Заповіту ми знаємо, що людство пройшло крізь багато випробувань. І, здавалось би, це було несправедливо. Але праведники, які крізь це пройшли, вже в Раю і користуються насолодою, яку їм Бог дарував за випробування, крізь які вони пройшли на Землі.

Дуже легко людині визначити, справедливо вона вчинила, чи ні. Адже мірило справедливості Бог вклав у кожну людину – це совість. Якщо ми чинимо по совісті – отримуємо радість і задоволення. А якщо всупереч їй – відчуваємо тривогу і неспокій. Ми всі в школі вивчали твір Федора Достоєвського «Злочин і кара». Головного героя Родіона Раскольнікова хоч і не впіймала поліція за вбивство, яке він вчинив, однак совість так мучила, що він готовий був їхати на каторгу у Сибір добровільно, аби лише стало легше. Так що совість не дасть спокою людині. Совість – це як внутрішній суддя, з яким треба помиритися, для чого слід зробити те, що вона нам наказує зробити.

У нашому суспільстві є багато законів, яких ми повинні дотримуватися. Але якщо людина – християнин, то їй і законів писати не потрібно, вона й так буде чинити справедливо. По відношенню до себе ми повинні бути справедливі, а по відношенню до ближнього ми повинні проявляти любов, а не справедливість.

У Старому Заповіті Бог вчив людей справедливості через правило «Око за око, зуб за зуб» поступово. Тобто, якщо людина тобі зробила зло – то не зроби їй більшого зла. А в Новому Заповіт Ісус Христос ставить людство на нову сходинку, вищу, ніж справедливість. Він вчить справедливо ставитися до себе, але до іншого – з милосердям і прощенням. Любов вище справедливості, адже через любов ми допомагаємо людині виправитися. Тому найкраще покарання – це любов, адже завдяки любові людина змінюється, ми її перетворюємо з ворога на друга. Якби Бог був лише справедливим, а не милосердним, то ми би на Землі вже не жили. Ми робимо дуже багато поганих речей, але Бог терпить, тому, що він проявляє більше любові, аніж справедливості.

Є такий християнських девіз – люби ворогів своїх, ненавидь ворогів Божих і воюй з ворогами Батьківщини. А головний принцип християнської справедливості – роби так, як хочеш, щоб робили з тобою. Хочеш, щоб тебе любили – сам люби, хочеш, щоб тебе прощали – сам прощай.

Православна Церква України вчить, що справедливість це налаштованість душі. Про це розповідає матінка Оксана Цап, викладачка кафедри гуманітарних та практичних дисциплін Богословського факультету ВПБА.

Оксана Цап><span class=Оксана Цап
 

«Справедливість – це налаштованість душі»

Справедливість – це налаштованість душі. Вона безпосередньо пов’язана із відповідальністю. З християнської точки зору ми розуміємо справедливість, як дії і вчинки християнина, які співпадають з його обов’язками перед Богом і перед людьми.

Звісно, справедливість є. Тільки її завжди бракує. Часто люди запитують в тих чи інших випадках: «Хіба це справедливо?». Але ж хіба може бути Бог несправедливим? Безумовно, що ні. «Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої» (Пс.118,137). Тому ми повинні самі оцінювати свої вчинки і бути справедливими до себе. Чи можна боротися за справедливість? Звичайно, починаючи із себе. Якщо кожен буде чинити відповідно до заповідей, то він цим самим відновлюватиме справедливість. Але якщо людиною керують власні меркантильні бажання і вона свідомо порушує заповіді, то як вона може боротися за справедливість? 

Нотаріус управління Луцької Дієцезії Римсько-Католицької Церкви отець Роман зазначив, що не людина є «законодавцем» справедливості. 

Отець  РоманОтець Роман
 

«Не людина є «законодавцем» справедливості»

Справедливість для когось буде надто широким поняттям, а для когось – виключно суб’єктивним. Якщо говорити про справедливість у розумінні римо-католицької церкви, то варто говорити виключно у контексті Святого писання. І, зрозуміло, що в основі відповіді лежатиме 10 Божих заповідей, особливо – 2 з них: це «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм і всією душею своєю» та «Люби ближнього свого, як самого себе». Якщо я собі бажаю добра, то й ближньому маю бажати всього доброго. Не можна, щоб моє бажання добра собі якимось чином порушувало добро мого ближнього.  

Справедливість не належить до людини. Не людина є «законодавцем» справедливості. Звісно, в ході історичного процесу формується концепція справедливості у стосунках між людьми. Однак, її першоджерелом є Бог, який дав людям життя. І Господь є тим, хто вершить цю справедливість.

Тому варто розглядати це питання і в контексті справедливості стосунків поміж Богом, як Творцем, та людиною, як творінням. Чи дотрималася людина того, що їй заповів Творець? Ми бачимо наслідок: від моменту, коли людина перестала слухати Творця і обрала дорогу зла, то й зникає гармонія із Богом, зникають закладені цінності. І на цьому шляху людина приймає далеко не найкращі вибори і цим порушує як чиєсь добро, так і своє власне.

Якщо проводити аналогії із Біблійним сюжетом, звернувшись до первородного гріха, то людина спочатку порушила гармонію стосунків із Богом, а потім це перейшло і на міжлюдські стосунки, на прикладі братів Каїна й Авеля. Після вбивства Авеля Бог говорить про те, що не було місця людській справедливості. Здавалось би, справедливою карою було б позбавлення життя Каїна, але ж Бог не вбиває його і не дозволяє це робити людям. Тому основна думка зводиться до того, що справедливість належить Богові, і людина повинна молитися до нього про цю справедливість.    

Євангельські християни-баптисти вважають, що Бог сам наділяє окремих людей правом карати винних і відновлюти справедливість. Це пояснює голова Волинського ООЦ ЄХБ Ярослав Троць

Ярослав ТроцьЯрослав Троць
 

«Начальник – це Божий слуга, який носить меч, щоб карати винного»

Я колись чув притчу від одного старця про те, що у світі Правда і Кривда посперечалися, і Кривда виграла. На жаль, ми живемо у світі, де завжди є розподілення на добро і зло. Тому це питання потрібно вимірювати не рамками нашої конфесії, а Біблійними принципами.

Досконалість у вічності. Ми віримо у Воскресіння мертвих і вічне життя. Але, на жаль, у цьому житті ми часто стикаємося із несправедливістю. Адже навіть Ісуса Христа засудили несправедливо. Тому, що знайшли фальшивих свідків, які сказали, що він підбурював народ, і його розіп’яли, вчинивши несправедливо. 

Дійсно, постає питання, боротися мені за свою справедливість, чи не боротися? Коли Понтій Пілат сказав, що має право стратити Ісуса або відпустити, Ісус відповів, що він не мав би такого права, якби воно не було дане йому згори.

Часто ми прагнемо відновити справедливість, якщо вона була зламана кимось. Але є моменти, коли ми розуміємо, що не час доводити справедливість, варто просто зачекати. В Біблії написано: «Не мстіться самі за себе. Дайте місце гніву божому».

Дуже часто люди намагаються брати справедливість на себе, і Бог це допускає. Адже будь-яка влада – це настанова від Бога. І в Біблії написано, що начальник – це Божий слуга, який носить меч, щоб карати винного. Тому Бог, який є справедливим, дає право державі мати свої органи для того, щоб карати злочинців. Біблія вчить, що заплата за гріх – то смерть. Є такий біблійний вислів: «Справедливість Божа до хмар, але милість – вище небес». Якщо людина визнає свій гріх, свої злочини, то навіть у судовій системі є таке поняття, як помилування. Тому Бог є справедливим і вимагає, щоб люди вчиняли справедливо. Тому ми повинні боротися за справедливість, однак, лише законними, праведними методами, а не бунтівними, які призводять до нового витка насильства і несправедливості.

Церква християн віри євангельської вчить, що деякі люди плутають милість Божу із вседозволеністю. Пояснює це заступник голови Волинського об'єднання ЦХВЄУ Василь Паламарчук

Василь ПаламарчукВасиль Паламарчук
 

«Через те, що Бог багатьох милує, деякі люди сприймають це як вседозволеність»

Справедливість – це неупереджене ставлення до когось. Бог вимагає, щоб ми неупереджено й у відповідності до Слова Божого чинили.

Як каже Біблія: «Не завжди звершуються суди, тому людське серце не боїться робити зло». Бог є справедливим, але в той же час милуючим. І Він більш милуючий, аніж справедливий. Якби Бог був лише справедливим, то людина навряд чи жила б на світі. А через те, що Бог багатьох милує, деякі люди сприймають це як вседозволеність.

Кожен хоче справедливості на Землі. Бог, будучи мірилом справедливості, хоче, щоб до нього зверталися, щоб Він вступився і відновлював цю справедливість. Адже Бог є найвищим авторитетом. Справедливість є і тут, і в загробному житті. Але не завжди людина отримає по заслугах до кінця свого земного життя.  Щоб людина не зробила: таємне, чи явне, і одне й інше Бог приведе на суд.

Адвентисти сьомого дня вважають, що Божа справедливість невідворотна. Пастор Володимир Мелись розповів, чому так.

Володимир МелисьВолодимир Мелись
 

«Якщо людську «справедливість» сьогодні можна купити, то Божу справедливість купити не можна»

Справедливість існує. Однак, ми, віруючі люди, говоримо про те, що вона сьогодні викривлена. У кожного своя правда. Щоб визначити правду – потрібно звертатися до Слова Божого, адже це найбільше мірило правди. На жаль, сьогодні люди залишили Слово Боже.

В Слові Божому написано: «Що людина посіє, те й пожне». Але бувають випадки, коли люди проживають життя благополучно, хоч і сіяли не зовсім добре. Але ми знаємо про те, що буде Суд Божий, на якому треба буде предстати кожній людині і там зустрітися з Божою справедливістю. Якщо людську «справедливість» сьогодні можна купити, то Божу справедливість купити не можна.

Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів вчить, що справедливість — це наслідки, які ми отримаємо у відповідь на наші дії. Про це розповів Володимир Денщиков, представник Департаменту комунікацій Церкви.

Володимир ДенщиковВолодимир Денщиков
 

«Справедливість – це відповідь на наші дії»

Визначень поняття «справедливість» може бути багато. Схоже, в контексті нашої розмови ми шукаємо відповідь на запитання, чому чесна і порядна людина інколи страждає, а якийсь злочинець має в цьому житті все, чого забажає. Через це нам інколи хибно здається, що справедливості немає.

Справедливість – це непорушний закон, за яким кожна наша дія має наслідки, які в певний час ми обов’язково відчуємо. Якщо ми чинимо правильно – отримуємо щось хороше, якщо ні — отримуємо дещо інше. Питання тільки в тому, як швидко ми відчуємо ці наслідки.

Так, хотілося б, щоб закон справедливості діяв якнайшвидше, однак, іноді це стається не одразу. Але в чому ми можемо бути впевненими — це в тому, що справедливість обов’язково дістанеться кожної людини, гарантом цього є сам Господь.

У юдаїзмі найбільш справедливий суд чинить даян. Тільки цей релігійний суддя має право трактувати Тору і ухвалювати правильні і спаведливі рішення. Про це розповідає членкиня правління юдейської громади у Луцьку Наталія Гавриленко.

Наталія Гавриленко><span class=Наталія Гавриленко
 

«Найсуворіший вирок може змінити три речі: молитва, пожертва і розкаяння»

Справедливість – це вища моральна цінність юдаїзму. Заповіді у Торі для людей, особливо народу Ізраїлю, призначені для встановлення справедливості в світі. І коли люди діють відповідно до заповідей – вони встановлюють справедливість.

Справедливість існує. І основною якістю Всевишнього є справедливий суд. Але найсуворіший вирок може змінити три речі: молитва, пожертва і розкаяння. В юдаїзмі є таке поняття як «Око за око, а зуб за зуб», але це не можна сприймати буквально. Є інститут даяна, це релігійний суддя. І ми, юдеї, якщо бачимо якусь несправедливість чи просто не знаємо, як вчинити, йдемо до цього судді і просимо його розтлумачити нам той чи інший закон. А вже коли йде суперечка між двома людьми чи колективами – то тільки даян має право приймати рішення. Самостійно людина не може вирішити таку суперечку, тим більше, за допомогою сили. Лише даяй може ухвалити справедливе рішення відповідно до Тори.

Звернення до даяна для вирішення суперечки – це і є боротьба за справедливість. Даяни – це дуже компетентні люди в юдаїзмі, не кожен рабин може стати даяном. До слова, у Луцьку, до знищення єврейської громади, у великій синагозі існував раввинський суд.

Іслам – одна із найвпливовіших світових релігій, яка теж має своє розуміння справедливості. У Духовному управлінні мусульман Криму в Луцьку Сервер Зейнідінов передає мусульманський погляд на справедливість.

Сервер ЗейнідіновСервер Зейнідінов

«Справедливість – це те, що захищає людство від тиранії»

Справедливість арабською звучить як «А’дль». В ісламі це одна із цінностей, так само, як доброта, щирість, порядність і милосердя. Справедливість – це те, що захищає людину будь-якого положення чи стану. Справедливість допомагає удосконалювати такі якості, як любов, братерство. Справедливість – це те, що захищає людство від тиранії, тиску і переслідувань, захищає гідність і честь людини. Справедливість – одна із фундаментальних цінностей ісламу.

Звісно ж, справедливість існує! Я процитую аят Корана, де є відповідь на ваше запитання: «О ті, що увіровали, свідчившись перед Аллахом, відстоюйте справедливість, навіть якщо ця справедливість буде проти вас самих, проти ваших батьків або родичів, багатих чи незаможних, вони однаково близькі до Аллаха. І не потурайте своїм бажанням, відступаючи від справедливості. А якщо ви ухилитесь від справедливості, то знайте, що Аллах відає тим, що ви робите».

Я відразу поясню, чому ми називаємо Господа Аллахом. Адже існує версія, що в мусульман окремий бог, а в християн окремий. Ні. Мусульмани чітко знають, що Бог один. Всі пророки, починаючи від Адама, закінчуючи Мохаммедом – від одного Господа. І всі писання від одного Господа. Чому ми називаємо Господа Аллахом? Це арабське слово, яке за змістом означає Єдиного Бога, творця миру і царя Судного дня. Ісус Христос староарамейською мовою назвав Господа «Еллох».

Олена Кузьмич, кандидатка філологічних наук та журналістка, яка сповідує малознайому нам віру – вікканство, розповідає, як ця неоязичницька віра розуміє поняття справедливості. 

Олена КузьмичОлена Кузьмич
 

«Роби, що хочеш, якщо це не шкодить іншим»

Передусім, якщо говорити про вікканство, то варто зазначити, що це релігія власної відповідальності. Оскільки у нас немає заповідей, як у християнстві. У нас є річ, яка називається правилом. Хоча, в більшості випадків його розуміють не як правило, а як пораду, яка зводиться до фрази: «Роби, що хочеш, якщо це не шкодить іншим». Тому справедливість – це така річ, яка може повернутися до тебе бумерангом, якщо ти якось неправильно себе ведеш. Це правило передає суть принципів, якими користуються авраамічні релігії. Відповідно, з цієї поради випливає наше ставлення до справедливості.

Дехто з представників вікканства вірить у карму і закон повернення. Його сформулювати можна так: «Все, що ти робиш, повернеться до тебе в потрійному вимірі». Тобто, якщо ти робиш добро – воно повернеться до тебе в трикратному розмірі, і якщо ти робиш зло, то воно так само до тебе повернеться. Ці дві фрази є ключовими у розумінні справедливості вікканством.

Бог і Богиня нашої релігії, а також їхні «представники» у нашому світі, наглядають за тим, щоб ці правила були дотримані. І, відповідно, щоб справедливість, якщо хтось її порушив, була відновлена, а винна людина отримала по заслугах. Тому справедливість – це одна із найважливіших цінностей у нашому житті. 

Оскільки вікканство більше переймається життєвим шляхом зараз, а не після смерті, то людські вчинки є дуже важливими. Тож вищі сили мають забезпечити те, щоб людина, яка чинить погано, отримала по заслугах, а людина, яка робить добро, отримала свою винагороду. Але, оскільки ми смертні істоти, то нам не завжди зрозумілий задум богів. Тому в деякі критичні моменти нашого життя, коли нас ображають, а винуватці цього не отримують по заслугах, ми хочемо, щоб їх миттєво покарали. Але так не може бути. Тому з плином часу ми розуміємо, що Всесвіт влаштує так, що люди, які чинили несправедливо з нами, отримають своє. 

Людина повинна чинити за принципом: «Роби, як хочеш, якщо це не шкодить іншим». Якщо, не порушуючи це правило, вдасться відновити справедливість, то, на мою думку, це чудово. Якщо людина буде сидіти, склавши руки, і чекати поки повз неї пропливе труп ворога, це теж чудово. Якщо вона буде робити ритуали до богів, просячи їх про допомогу, щоб покарати свого кривдника, це теж чудово. Тобто, ми маємо декілька варіантів для того, щоб боротися із несправедливістю.

Довідково: В́ікка — неоязичницький духовний шлях, заснований на вшануванні природи, поширений у різних країнах по всьому світі.

Ще одна мало пошириена в нашій країні релігія, однак, досить поширена у світі – кришнаїзм. Лучанин Ярослав Гнатюк, ведичний брахман, пояснює, як справедливість розуміється у його релігії.

Ярослав ГнатюкЯрослав Гнатюк
 

«Все, що з нами стається, ми заслужили на основі вчинків у минулому житті»

Свідомість Крішни базується на ведичних писаннях, які говорять і вірять в переселення душ. Які вірять у те, що душа прийшла в матеріальний світ по своїй волі тому, що позаздрила Богу. І вона потрапила під закони матеріального світу, які називаються карма.

Все, що з нами стається, ми заслужили на основі вчинків у минулому житті. Але це не означає, що ми не маємо виконувати свої обов’язки. І внутрішньо ми приймаємо нашу долю, а зовнішньо – виконуємо свої обов’язки. Тобто, якщо ми бачимо несправедливість, то ми все ж маємо боротися за відновлення справедливості.

Довідково: Кришнаїзм – це термін, яким називають групу релігійних течій всередині вайшнавізму, заснованих на поклонінні Крішні, особливо Радзі-Крішні. Термін «крішнаїзм» переважно використовується для описання культу Крішни в рамках вайшнавізму, тоді як терміном «вайшнавізм» або «вішнуїзм» називають традиції індуїзму, основані на поклонінні Вішну.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів
11 січня 2022
29 грудня 2021
27 грудня 2021
21 грудня 2021
24 листопада 2021
23 листопада 2021
08 жовтня 2021
04 жовтня 2021
26 вересня 2021
22 вересня 2021
21 вересня 2021
17 вересня 2021
09 липня 2021
17 червня 2021
24 травня 2021