Луцька школа №1: історія і сучасність (частина 2)

Початок історії читайте у попередньому матеріалі Сергія Єфімова «Луцька школа №1: історія і сучасність (частина 1)».

Ще у березні 1945 року було розроблено смету на відновлення будівлі на вулиці Сенкевича, 49 на суму 214 951 карбованець 90 копійок. Дозвіл на виконання робіт було надано начальником відділу у справах архітектури та будівництва при Волинському облвиконкому Зоріним 20 березня 1945 року. Тоді ця вулиця починалася з боку сучасного Братського майдану, така нумерація була до кінця 1950-х років.

З 1946-1947 навчального року школу №1 розмістили у цій будівлі, яка не була ще повністю відбудована. А будівлю на Кафедральній, 6, де перша школа знаходилася протягом попереднього навчального року, передали школі-інтернату для глухонімих дітей. З 1948 року у цій будівлі розмістилася російська неповна середня школа №9 (згодом – українська середня школа №9). Тепер тут знаходиться Волинський коледж Національного університету харчових технологій.

З постанови Луцького міськвиконкому від 27 червня 1946 року «Про затвердження шкільної мережі на 1946-1947 навчальний рік у місті Луцьку». Українська чоловіча середня школа N1, будинок відбудований. Класів – 14, учнів – 425. Тоді ж у зв'язку з розформуванням чеської змішаної неповної середньої школи №9, хлопців 5-7 класів цієї школи, у яких навчання велося українською мовою, перевели до школи №1. У лютому наступного 1947 року луцькі чехи виїхали до Чехословаччини.

Відомо, що у 1946-1947 роках у школі №1 були вже 12 класних кімнат, 2 навчальних кабінети, вчительська, кабінет директора, що знаходилися на другому поверсі будівлі школи. На першому ж поверсі мешкали директор та вчителі школи з сім'ями. На другому були вчительська та класні кімнати, а на третьому –гуртожиток на 15 учнів. Слід зазначити, що чимало учнів були не місцеві та мешкали на приватних квартирах.

У наказі міністра торгівлі УРСР та міністра освіти УРСР N321 від 17 червня 1946 року була вимога організувати до початку навчального року у всіх середніх школах їдальні.

Було організовано їдальню й у першій луцькій школі, хоча через відсутність фондових продуктів вона працювала лише протягом першої чверті. До кінця навчального року її замінили на буфет.

Станом на 1 вересня 1946 року у 13 класах школи №1 навчалося 354 учні (226 у 1-4 класах, 40 – у 5-7 класах та 88 – у 8-10 класах). На кінець навчального року за списком у школі було 496 учнів (з них 291 – учні 1-4 класів). Нагадаю, у попередньому році навчалося 273 учні. У навчальному закладі працювало 19 штатних вчителів та 4 по сумісності.

Нововведенням цього навчального року стала відміна військової підготовки хлопців 5-7 класів та дівчат 5-10 класів відповідно до наказу міністра народної освіти УРСР N4141 від 28 серпня 1946 року.

Зауважу, що у грудні 1946 року з наступом холодів чимало учнів залишили відвідувати школи (3 учні школи №1 серед 18 по місту).

Вагомим успіхом школи було те, що за підсумками іспитів у 4-10 класах не було жодної двійки. У наказі начальника Волинського облвно N 63 від 25 травня 1947 року «Про хід іспитів та екзамени у школах області» відзначається, що « треба відзначити добру організацію і порядок проведення іспитів у школах 1,3,8».

Першим та єдиним медалістом (причому, «золотим») школи став М. Хлопецький.

За підсумками навчального року кращими учителями школи стали Любов Коренюк (1-б), М. І. Клімчук (2 клас), Марія Рижук та вчитель математики Гнат Гаврилович Борсук.

Наступного 1947-1948 навчального року у школі вже навчалося 572 учні, з яких переведені до старших класів були 515.

У наказі начальника міського відділу народної освіти від 8 травня 1947 року звертається увага на навчання у школах дітей їх рідною мовою. «Не припускати створення так званих мішаних шкіл, де навчання проводиться різними мовами». Отже, для шкільної освіти того часу русифікація не була характерним явищем. Не мала вона місця у волинських школах й у наступні роки (станом на 1991 рік з 26 луцьких шкіл 22 були з українською мовою викладання).

На атестат зрілості здавали 1948 року 19 учнів, з яких 4 отримали срібні медалі.

У 1948  році директором школи стала Олександра Петрівна Ополонська, що раніше викладала у школі хімію та біологію, а згодом працювала інспектором шкіл Луцького міського відділу народної освіти. Директором першої школи Олександра Ополонська  була до лютого 1952 року.

1948-1949 навчального року у школі навчалося вже 708 учнів. Всього тоді була 21 клас (1-4 класів – 9, 5-7 класів – 6, 8-10 класів – 5).

У школі розміщувалися 11 класних кімнат, два наукові кабінети, піонерська кімната, бібліотека, зал та підвальне приміщення.

Зазначу, що бібліотечний фонд школи постійно зростав. Станом на 1 червня 1953 року у бібліотеці було 4166 книг.

Вище я згадував одного з кращих вчителів школи – вчителя молодших класів Івана Климчука.

У книзі протоколів батьківської ради школи за 18 травня 1949 року є такий запис:

«У зв'язку з закінченням 1948-1949 навчального року батьки учнів 2-б класу вважають за свій обов'язок занести у дійсній книзі подяку досвідченому радянському педагогові і вчителеві Івану Миколайовичу Климчуку. Усі 47 учнів переведені до 3 класу, з них 13 учнів нагороджені похвальною грамотою».

Серед підписантів батько учня Юрія Покальчука, який навчався у цьому класі, Володимир Феофанович Покальчук (1897-1983) – відомий український діалектолог, краєзнавець та педагог, дослідник життя і творчості Лесі Українки та Тодося Осьмачки. На той час Володимир Покальчук працював у Луцькому учительському інституті. Життя Володимира Феофановича було тісно пов'язано з Луцьком. Він закінчував Луцьку чоловічу гімназію, створену 1895 року.

У майбутньому Юрій Володимирович Покальчук (1941- 2008) – український письменник, перекладач, науковець, кандидат філологічних наук, голова міжнародного відділу  Спілки письменників України. 

Відмінник навчання Юрій Покальчук 1957 року закінчив першу школу з золотою медаллю. До речі, у школі тоді ж працювала вчителька Олена Феофанівна Покальчук – рідна сестра Володимира Феофановича та, відповідно, тітка Юрія Володимировича.

У лютому 1952 року директором школи став Василь Федорович Федорчук, який очолював навчальний заклад 22 роки – до 1974 року.

Відомо, що  у першій школі навчався видатний український поет-лучанин Петро Петрович Мах (1934-2011). Зі звіту про навчально-виховну роботу у школі №1 за 1950-1951 навчальний рік вказано, що «літературним гуртком (керівник – Вербівська А. І.) були обговорені власні твори учнів початківців, а саме Маха, Щигельського, Сопронюка.

Петро Мах закінчив  першу школу 1952 року зі срібною медаллю. У 2012 році на фасаді школи урочисто відкрито меморіальну дошку пам’яті поета. А в кабінеті української мови розмістили музейну експозицію, присвячену літературній спадщині Петра Петровича.

У паралельному класі з Петром Махом навчався та закінчив  школу того ж 1952 року Ярослав Юрійович Миць (1935-1978), у  майбутньому – головний архітектор Луцька (1961 – 1968).

У грудні 1958 року в СРСР було прийнято Закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям і подальший розвиток системи народної освіти у СРСР». А в квітні 1959 року аналогічний закон було прийнято  в УРСР.  Відповідно цих законів семирічні школи перетворювались у восьмирічні, а десятирічні – в одинадцятирічні. Восьмирічна освіта оголошувалась обов’язковою.

На підставі вищезазначеного закону з 1 вересня 1959 року 6 луцьких середніх  шкіл було реорганізовано у середні трудові політехнічні школи з виробничим навчанням.

Завданням середніх трудових політехнічних шкіл було дати загальну середню освіту і професійну підготовку для роботи в одній з галузей народного господарства або культури.

1961 року за проєктом архітектора Ярослава Миця було добудовано корпус школи N1. Її площу було збільшено на 560 кв. м.

Початок 1960-х років – час масштабних  реформ  за ініціативами тодішнього радянського керманича Микити Хрущова. Створення раднаргоспів, культивація кукурудзи, масове скорочення Радянської армії. Проводилися експерименти й у галузі шкільної освіти.

У  1963-1964 навчальному році, відповідно до рішення виконкому Луцької міської ради, депутатів трудящих від 18 листопада 1963 року N609 з метою поліпшення навчально-виховної роботи було прийнято  рішення по реорганізації шкіл. Планувалося у деяких середніх школах міста залишити лише 9-11 класи, а молодші класи передати у інші школи.

Середню загальноосвітню трудову політехнічну школу N3 реорганізовали у середню загальноосвітню трудову політехнічну школу N3 з виробничим навчанням у складі 9-11 класів, залишивши її тимчасово в складі 6-11 класів, а учнів 1-5 класів передали до середньої школи N1.

 Але невдовзі плани знову змінилися. У 1966 і в 1970 роках відповідно до «Статутів середньої загальноосвітньої школи» було змінено назву школи на сучасну – середня загальноосвітня школа. Також було обмежено завдання цим школам. Передбачалося, що середні загальноосвітні школи повинні давати насамперед загальну освіту, а разом з тим «формувати у молодого покоління марксистсько-ленінський світогляд та виховувати у високому почутті радянського патріотизму»; у 9 і 10 класах уведено військову підготовку. В кінці 8 і 10 року навчання учні почали складати іспити.

Протягом 1974-2006 років директорами школи були Петро Олексійович Стрелюк (1974-1981), Сергій Якович Поляков (1981-1989) та Володимир Павлович Скалка (1989-2006).

2002 року школа отримала статус спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з вивченням англійської, німецької, французької та польської мов.

З 2006 року (крім періоду 2015-2017 року, коли директором навчального закладу була Тетяна Володимирівна Копчак) школу очолює Андрій Іларіонович Киця.

 

Досягнення та здобутки школи

Луцьку спеціалізовану школи №1 закінчили український дипломат, літературознавець та перекладач Юрій Миколайович Кочубей (народився 1932 року, закінчив школу 1950 року з золотою медаллю), український поет Іван Іванович Чернецький (1935-2020), письменник та соціальний психолог Олег Володимирович Покальчук (народився 1955 року, закінчив школу 1971 року, брат Юрія Покальчука), відома українська письменниця Маргарита Юріївна Малиновська (1941-1983, закінчила школу 1958 року зі срібною медаллю), волинські журналісти Андрій Олегович Лучик (народився 1982 року, закінчив школу з золотою медаллю 1999 року) та Роман Олександрович Флішаровський (1948-2019), інші відомі в Україні та за її межами люди.

 У 1967-1968 роках у школі N1 навчалась  відома українська письменниця Оксана Стефанівна Забужко (народилася 1960 року).   

Школу закінчили понад 6000 випускників. Серед них більше 90 стали докторами та кандидатами технічних, медичних, філологічних, історичних, філософських наук, багато професорів. Учні школи успішно виступають на всеукраїнських, обласних та міських олімпіадах з усіх предметів навчання.

Так, з 24 по 29 березня 2019 року у Чернігові проходив ІV етап Всеукраїнської учнівської олімпіади з англійської мови. Участь в інтелектуальних змаганнях узяли 111 школярів з усіх куточків України. Учениця 10  класу школи N1 Богдана Бондаренко посіла друге місце на олімпіаді.

Високі результати показали учні школи на інших олімпіадах республіканського рівня. Так, учень 10 класу Володимир Кравчук зайняв 3 місце на олімпіаді з фізики. До речі, успішно він виступав й на подібній олімпіаді 2018 року. А учениця  10 класу Олександра Черниш стала «бронзовим» призером, зайнявши третє місце на всеукраїнській олімпіаді з французької мови. Високого результату досяг учень випускного класу Орест Костів на конкурсі-захисті наукових робіт у секції «Кліматологія», зайнявши друге місце. До речі, він єдиний випускник школи 2019 року, який набрав 200 балів на ЗНО. З хімії.

Луцька спеціалізованої школа І-ІІІ ступенів N1 на сьогоднішній день вважається однією з найкращих шкіл Луцька. Випускники навчального закладу досягли вагомих результатів у всіх сферах діяльності: науці, мистецтві,  літературі, журналістиці, спорті тощо. Значну роль у цьому відіграє те, що у школі налагоджено працює згуртований педагогічний колектив, який має велику честь «сіяти розумне, добре, вічне» у найстарішій школі нашого міста з багатою, насиченою подіями історією.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

• Історія луцького шкільництва у 1939-1941 роках
• Історія Луцька: як розбудовували проспект Волі після війни
• Жовтень 1919-го. Історія вчить тому, що нічому не вчить
• Луцькрада затвердила список школярів, які отримають стипендії