Поділитись:

«Турист відчуває атмосферу закоханості місцевого мешканця у своє місто», – Катерина Теліпська (інтерв’ю)

Середа, 13 жовтня 2021, 10:00

Луцьк приваблює своїм провінційним романтизмом. Це золота середина між маленьким тісним містечком, у якому ніби зупинився час, і мегаполісом, де втриматися у шаленому темпі життя може далеко не кожен. Небагато є міст, де збереглася славетна давня історія, та успішно поєдналася із сучасним комфортом. У Луцьку кожен може знайти для  себе щось своє. Лучани пишаються своїм містом, а гості закохуються у нього після прогулянок автентичними вуличками древнього Лучеська.

Місто, де оживає історія, однозначно має колосальний туристичний потенціал, який можна конвертувати у цілу галузь економіки. Зустрічаємось у Древньому Лучеську із начальницею Управління туризму і промоції міста Катериною Теліпською, яка як ніхто знає, за що люблять Луцьк туристи і що можна зробити, щоб його полюбили ще більше. Вона із захопленням починає розповідати про місцеві цікавинки, адже і сама закохана у Старе місто і справу, якою займається. 

 

 У 90-их роках Україну у світі асоціювали переважно із Чорнобилем, братами Кличко і Андрієм Шевченком. Зараз про нашу країну знають значно більше. А як впродовж останніх років змінилися уявлення про Луцьк? Що сьогодні знають про обласний центр Волині в Україні?

– Це питання варто було б ставити туристам. А я можу розповісти, що ми робимо для того, щоб вони знали про Луцьк. Звісно, туристи вже щось знають про Луцький замок, можливо під його альтернативною назвою – Замок Любарта. Утім одним із наших найважливіших завдань – є впровадження коректних, історично правдивих назв, тому й пропагуємо використання, зокрема, й назви «Луцький замок», адже він будувався декількома князями. А Любарт був зачинателем мурованого замку, звідси й такий пієтет (глибока повага – ред.) до його імені. Все ж важливо дотримуватися і підтримувати стійку асоціацію споруди з містом, а не лише з іменем одного з фундаторів. Саме тому правильніше було би називати наш замок Луцьким.

Ми розповідаємо про нові об’єкти, які з’являються у Луцьку. Наприклад, про Музей сучасного українського мистецтва Корсаків. Це саме той об’єкт, який впродовж останніх двох років зробив великий поштовх для зацікавлення туриста нашим містом. Музей насправді є унікальним. Це чи не найбільша експозиційна площа в Україні, де зібрані зразки сучасного мистецтва. І в цьому році, наскільки мені відомо, музей розширився, і це вже 7,5 тисяч квадратних метрів музейної експозиції.

Розповідаємо також про унікальні скарби, які зберігаються в Музеї волинської ікони, Художньому музеї. Великою популярністю користується як в українських туристів, так і в іноземців будинок скульптора Миколи Голованя. Сьогодні є великий попит на історію, яка супроводжує пам'ятку. А пан Микола – якраз чудовий оповідач. Його спілкування з туристами, оповідки, бувальщини, прогулянка власним подвір’ям чи до майстерні – додають шарму й персоналізованих акцентів до уніфікованих екскурсій. Такі зустрічі гарантовано залишають гарні враження про місто.

 

Від З’їзду монархів до Миколи Голованя: Луцьк – місто-легенда

– Звісно, найвідоміший туристичний об’єкт Луцька – Замок Любарта. А поряд – Центральний ринок, навколо якого довго вирували скандали. Чи є зараз у міській раді бачення концепції реконструкції замкової площі? Яким буде ринок після реконструкції? Там справді продаватимуть виключно туристичні сувеніри? У вас є власне бачення цієї концепції, і, якщо так, то чи доносите ви свою позицію до керівництва міста?

– Й управління туризму та промоції міста, й інші виконавчі органи звісно ж подавали свої пропозиції щодо того, як би мала розвиватися ця територія. Для нас це місце є особливо цікавим. Адже, працюючи з туристичними гідами, ми знаємо, якими шляхами проходять туристи, якими варто проходити, а якими, можливо, ми би могли їх вести, але не ведемо, оскільки не дуже привабливою є ця місцина. І наше завдання, знаючи про проблему, звісно, на ній не акцентувати увагу гостей, водночас працюючи над усуненням проблеми, покращенням ситуації.

Ринок є однією із тих проблем, яку рано чи пізно потрібно було би вирішувати. Чудово, що Луцька міська рада прийняла вольове рішення про те, що потрібно змінювати вигляд цієї території.

Ми пропонували, щоб на частині території залишився продуктовий ринок, оскільки це зручно як місцевим мешканцям, так і туристам, придбати продукти місцевого виробника. Також однією із наших пропозицій було те, щоб на цій території з’явилися сувенірні крамнички. Можливо, навіть невеличке ремісниче містечко, де би майстри могли би як збувати свої вироби, так і проводити майстер-класи. Це користується великою популярністю в світі і є поширеною туристичною практикою. У Луцьку є чимало майстрів: ковалі, гончарі, майстри із соломоплетіння, майстри по дереву та інші. Їхня діяльність у такому форматі могла б додати атракційності, це був би додатковий плюс, який би збільшив час перебування туриста у нашому місті. Тому якби такий елемент з’явився на цій території, мені здається, він би прикрасив наше місто.

Ще одна пропозиція, яку вносило управління туризму, це щоб ліва сторона ринку використовувалась як паркувальна зона. Безумовно, правильне рішення, щоб надалі автомобільний рух Старим містом обмежувався, щоб площа перед замком використовувалася не як парковка. Щоб туристичні автобуси не їхали сюди маленькими вуличками і перекривали вигляд на наш розкішний замок, на фоні якого всі хочуть сфотографуватися із 200-гривневою купюрою. А щоб ці автобуси лишалися за замком. Таким чином у нас би з’явилася нова логістика і нові маршрути пересування туристів.

Тим більше – поряд знаходиться парк. Туристові можна було б не повертатися тим же маршрутом, яким він прийшов з центру міста до Луцького замку, він міг би обійти замок і піти далі гуляти по парку. Це ті варіанти, які ми пропонували і пропонуємо, активно наполягаючи на їх правильності, коректності, етичності до гостя та містян, а також до історичного простору, в якому нам пощастило жити. Я надіюся, що до цих пропозицій та аргументів дослухаються. Важливою є також підтримка містян, коли любов до міста переважатиме над короткостроковим буденним інтересом.

– Загальної концепції  реконструкції ще немає?

– Відбувся архітектурний конкурс, а якою буде концепція – сподіваюсь, скоро дізнаємось.

Говоримо про туризм в історичному серці Луцька><span class=Говоримо про туризм в історичному серці Луцька
 

«Заходи, які відбуваються на території середньовічного замку, апріорі не можуть бути нецікавими»

– Дійсно приємно, що у Луцьку замок, на відміну від багатьох інших міст, добре зберігся і дозволяє використовувати свій потенціал. Лицарські турніри, різні фестивалі – багато заходів проводиться у його стінах. Наскільки ці фестивалі сприяють розвитку туризму, наскільки вони є популярними?

– Безумовно, фестивалі і різноманітні мистецькі імпрези приваблюють туристів і спонукають їх приїхати до міста. Заходи, які відбуваються на території середньовічного замку, апріорі не можуть бути нецікавими. Адже це унікальна локація. Не кожне місто може цим похизуватися. І до 2019 року Луцьк став популярним центром подієвого туризму. Адже практично кожні вихідні у місті відбувалися певні події. У 2020 і частково в 2021 роках у зв’язку з карантинними обмеженнями багато заходів перейшли в онлайн, або ж зовсім не відбувались.

Унікальний фестиваль – «Ніч у Луцькому замку». Він досить довгий час був одним із найпопулярніших. І мені хотілось би, щоб він знову відродився. Велику увагу туристів привертав театральний фестиваль «Мандрівний вішак», який проводив театр «Гармидер», користується популярністю «Середньовічний Лучеськ. Доблесть віків», а також «Lutsk Food Fest» та «Бандерштат».

Фестиваль «Князівський бенкет», який свого часу ініціювало наше управління –– це фестиваль, який розповідає про брендоутворюючу подію для нашого міста - З’їзд європейських монархів. Це не історична реконструкція, радше дійство, яке театральними засобами відтворює історію. Це дуже популярний формат у світовій туристичній практиці.

Ми обрали для фестивалю гучну історичну подію і щоразу спільно з лучанами інтерпретуємо її, пізнаємо, вивчаємо і популяризуємо для себе та гостей міста.

На відміну від «Ночі в Луцькому замку», ми хотіли вийти за межі замку і оживити площу перед ним. Адже, на мою думку, це найбільша і найатмосферніша сцена у місті, де найпрекраснішою декорацією стає саме він – Луцький замок. Показовим для нас був 2019 рік, коли вдалося повністю заповнити площу перед замком і сам замок. Тобто, повністю ця територія жила цією подією. Для нас це було величезним досягненням та радістю, бо  Старе місто ожило.

Цей же принцип ми використовуємо у проєкті Арт-променад «Так звучить Луцьк». Ми ним відкриваємо туристичний сезон. Двічі вдалося реалізувати цей захід: у 2019 і 2021 роках. Це проєкт, який покликаний розповісти про архітектуру міста за посередництвом музики. Наш слоган: «Архітектура – це застигла музика, а музика – невидима архітектура». Власне, у цьому році променад тривав три дні, протягом яких ми зупинялись біля визначних пам’яток Луцька та Прилуцького. Адже перед нами тепер постало завдання включати в туристичні маршрути нові об’єкти туристичного інтересу, що розташовані на території Луцької територіальної громади. Ми слухали як трагічно «звучить» історія Луцької тюрми, або ж яка драматична історія криється за залишками маєтку Габрієлі Запольської.

На території колишнього Домініканського монастиря звучала музика, яка там лунала у 17 столітті. Ми заручилися підтримкою луцького композитора Віктора Тиможинського, який «ревіталізував», якщо так можна сказати, луцький градуал, створений спеціально для отців-домініканів. Частина цього твору була виконана квартетом «Лучано».

Ми ходили до відреставрованої вежі князів Чорторийських. Таким чином відбувається промоція об’єкту, який ще не відкритий, але ми сподіваємося, що наступного туристичного сезону він впустить до себе гостей, бо ж вони цього уже з нетерпінням чекають. Тобто, проводячи такі промоційно-мистецькі заходи, ми розповідаємо про туристичний та історичний потенціал нашого міста.

Місця, якими ходили королі й імператори><span class=Місця, якими ходили королі й імператори
 

– Фестиваль українського духу «Бандерштат», можна сказати, переріс у всеукраїнський фестиваль, але розпочалися дискусії щодо його можливого перенесення в інше місто. Що ви думаєте з цього приводу?

– Мені би не хотілося, щоб він відбувався на території якогось іншого міста, адже в такому разі він відразу втратить свою автентичність, оскільки «Бандерштат»  – то є Луцьк. І справді «Бандерштат» можна вважати туристичним проривом серед подій. Адже до Луцька на цей фестиваль, який триває впродовж трьох днів, приїжджає багато туристів. Частина з них  живе у наметовому містечку, але багато все ж зупиняються у готелях та хостелах. А для нас дуже важливо, щоб туристи зупинялися у закладах розміщення та харчувалися у кафе і ресторанах, бо ж туризм повинен приносити кошти.

«У Луцьку може з’явитися найдовша «підземна траса» України»

– Нещодавно у Старому місті відкрили нові підземелля. Підземними тунелями планували об’єднати основні туристичні об’єкти в історичній частині міста. На якому етапі цей задум і які розваги для туристів це дозволить реалізувати?

– Потрібно розуміти, що туризм у нашому місті будується на тих об’єктах, які мають різних балансоутримувачів і мають різне підпорядкування. Але всі вони – на території міста і, стаючи частиною туристичного продукту, який пропонують турагенти туристам, формують бренд Луцька. А від того, наскільки якісним буде обслуговування туриста і які у нього залишаться враження від відвідування того чи іншого об’єкта, залежатиме й імідж міста.

Тому туризм неможливий без взаємодії і взаємопідтримки. Ми кажемо, що в туризмі є «вітамін 4С»: communication, collaboration, cooperation, coordination. Власне, це об’єднання у співпраці може давати позитивний результат.

Якщо ви говорите про підземелля під костелом Петра і Павла, то це лише один із об’єктів, що є у підпорядкуванні римо-католицької дієцезії та історико-культурного заповідника.

Луцька міська рада виграла грант в рамках програми «Польща-Білорусь-Україна». Відтак за рахунок європейських коштів був підтриманий проєкт «Нове життя старого міста», який передбачає ревіталізацію вежі князів Чорторийських і підземель під монастирем єзуїтів. Це вже інший балансоутримувач. Було б чудово, аби в майбутньому ці два підземелля були об’єднані в єдиний маршрут. Адже, як я вже казала, за умови співпраці, порозуміння і спільного бачення майбутнього, виграє місто і лучани. Тоді ми отримаємо найбільші підземелля України.

Цікаві історії про Замок, костел і підземелля><span class=Цікаві історії про Замок, костел і підземелля
 

– Дійсно? А наскільки масштабними можуть бути ці підземелля, якщо їх об'єднати?

– Якщо не помиляюсь, їхня площа близько 1000 квадратних метрів. Тоді у Луцьку може з’явитися одна з найбільших «підземних трас» України, якщо її так можна назвати. А якщо додати підземелля, які є в інших точках, зокрема, це церква Івана Богослова на території замку, крипта Хрестовоздвиженської церкви, колишнього Бернардинського монастиря, то утворюється цікавий маршрут. Туристи люблять такі об’єкти, де витає дух таємниць, легенд й загадок.

– Що сьогодні туристи можуть побачити в цих підземеллях? 

– Сьогодні можна відвідати лише підземелля під костелом святих Петра і Павла. Там була проведена величезна робота працівниками заповідника і римо-католицької дієцезії. Я думаю, всі пам’ятають покійного Олега Виноградова, який довгий час був «хранителем» цих підземель. Він їх і досліджував, і розчищав. На сьогодні в підземеллі провели освітлення, відкрили нові коридори-галереї, встановили інформаційні таблиці, облаштували експозицію.

Якщо ж говорити про підземелля під монастирем єзуїтів, то вони ще поки не наповнені. Там проведели масштабні ремонтно-реставраційні роботи. Пізніше ж тут з’являться мультимедійні стенди із можливістю побачити, як змінювалось Старе місто протягом століть, такі цікаві елементи як голограма привида, чи силіконова скульптура монаха, лицарські обладунки та багато іншого.

Над цим  працює команда проєкту, управління міжнародного співробітництва та проектної діяльності, часто і наше управління долучають, адже ми були ініціаторами написання цього проєкту. Чекаємо наступного весняного туристичного сезону, щоб нарешті усі бажаючі могли відвідати цей об’єкт.   

В крипті Хресто-Воздвиженської церкви знаходяться останки членів Луцького Хресто-Воздвиженського братства, в частині підвалів колишнього бернардинського монастиря сьогодні діє мистецька галерея «Образ».   

Атмосферний дворик в історичній частині міста><span class=Атмосферний дворик в історичній частині міста
 

– Ще однією родзинкою Луцька стали кликуни. І, мабуть, вони так подобаються окремим лучанам, що їх іноді викрадають.  Як виникла ідея з кликунами, в чому полягає їхня концепція, чи є щось подібне в інших містах і як боротися з вандалізмом?

– Мені здається, що цей процес буде постійно відбуватися. Тому, що є кликуни, які стояли біля камер спостереження, але їх все ж вкрали. Так, людей цих знайшли, був суд, вони отримали умовне покарання. Але бюджет все ж буде нести певні витрати, адже нам потрібно заново встановити цього кликуна. Тому мені здається, що цей процес довготривалий і він стосується виховання, культури і розуміння того, що ми всі разом живемо в цьому місті. Рано чи пізно, я думаю, людям набридне це робити.

Був період, коли я приходила до свого керівництва і казала: «Давайте припинимо встановлювати кликунів». Чомусь так виходило, що першою крадіжку кликунів помічала я. Можливо, тому, що я на них постійно звертаю увагу, бо знаю, де вони розміщені. Далі постійно відбувалося спілкування із поліцією, написання заяв…

Це відбувається не лише в Луцьку і не лише в Україні. Аналогічні ситуації виникають і за кордоном теж. Завжди є люди, які щось створюють, і ті, які щось нищать. Але нам не потрібно зупинятися. В цьому році у Луцьку з’явиться ще дві скульптури кликуна. 

Як це все почалося? Почалося ще у 2015 році. Адже ми постійно шукаємо якісь цікаві образи і нові смисли та події, які можна обіграти і створити навколо них туристичну привабливість. Тоді вирішили, щоб кликун запрацював на в’їзній вежі Луцького замку. Тож розпорядженням міського голови було повернуто давню професію луцького кликуна, і тепер він щодня о 12:00 сурмить з в’їзної вежі. А у вихідні і святкові дні – о 12 і 18 годині.

В цьому році ми знайшли дані, що у 17 столітті Луцький магістрат видав указ про збір коштів на утримання луцьких кликунів. В указі зазначалася дата – 6 березня. Тож ми вирішили зробити 6 березня Днем кликуна і з цього дня починати його роботу. Луцький кликун став неофіційним символом міста. Тому, щоб ще більше закрутити цю історію, ми з 2015 року почали створювати скульптури луцьких кликунів. Першою скульпторкою була Ірина Дацюк, пізніше – львівська скульпторка Ніка Музичко, яка запропонувала свою концепцію.

Сьогодні кожен кликун має ім’я, свою історію і легенду, яка є продуманою і придуманою. Ми наділили кожного з них якимось індивідуальним образом. Кожен кликун ознакований QR-кодом, тож можна прийти і відразу прочитати, що ж це за кликун. Це дуже класно, адже на цих кликунах дуже зручно подавати історію дітям. Вже є й «Кликун-квест» у Центрі туристичної інформації та послуг, є екскурсія «Слідами луцьких кликунів» Наталії Куяви. Дітки шукають цих кликунів, і біля кожного з них їм розповідають про історію Луцька, про пам’ятки архітектури та визначних особистостей. І їм у такій грайливій формі це значно простіше і легше запам’ятовується. 

Подібні ідеї реалізовуються в багатьох містах Європи й України: Ужгороді, Одесі, Києві, Дніпрі, нещодавно з’явились міні скульптури в Острозі.

Поряд з Луцьким закмом, де оживають легенди><span class=Поряд з Луцьким закмом, де оживають легенди
 

«Література – це в жодному разі не скучно для туристів. Безумовно, Леся Українка є для Луцька брендом»

– Продовжуючи тему щодо дітей. Леся Українка, яку всі вивчають у школах, безпосередньо пов’язана з Волинню і Луцьком. На вашу думку, Леся може бути додатковим «туристичним магнітом» Луцька? Чи українська література – це занадто скучно для туристів? Якщо так, то що можна зробити, щоб це стало популярним і привабливим?

– Я думаю, що література – це в жодному разі не скучно для туристів. Безумовно, Леся Українка є для Луцька брендом. До речі, багато хто асоціює Луцьк із Лесею Українкою. Адже тут є будинок, де вона проживала, вона написала тут свій перший вірш «Надія». Центр туристичної інформації та послуг пропонує екскурсію «Лесиними місцями».  Тому Леся Українка звісно є одним із «туристичних магнітів» Луцька.

В цьому році ми відзнаємо 150-річчя від Дня народження Лесі Українки та 110 років від Дня написання її «Лісової пісні». З цієї нагоди у місті відбувалось багато заходів. Також розробили лінійку сувенірної продукції із роботами Софії Караффи-Корбут, яка ілюструвала драму-феєрію. А ще в рамках відзначення ювілею і з метою промоції Луцька у літературі та через літературу ми організували Луцьку літературну резиденцію «Місто натхнення». Вона відбувалася у травні-червні впродовж п’яти тижнів.

У нашому місті проживали відомі сучасні письменники і поети: Оксана Забужко, Катерина Калитко, Мирослав Лаюк, Макс Кідрук та Любко Дереш. Кожен з них мав можливість тиждень пожити у Луцьку. Ми ставили за мету, щоб ці творчі люди надихнулися містом, гуляючи вуличками, парком, відвідуючи цікаві театральні постановки, музичні імпрези чи музейні виставки тощо. А тепер чекаємо від них творів, які будуть сформовані у збірник, що розповість українцям про наше місто, але мовою образів та художніх деталей.

 

– Є міста і країни, де туризм складає основу економіки. Фахівці кажуть, що для цього потрібно три фундаментальні речі: унікальна кухня, унікальні сувеніри та унікальна місцева легенда. Чи можете назвати, що є цими «трьома китами» туризму у Луцьку? Щоб кожен знав, що коли їдеш у Луцьк, ти повинен скуштувати ось-це, привезти додому ось-це і запам’ятати красиву легенду про ось-це.

– У нас потрібно обов’язково скуштувати старолуцької кухні у ресторані «Корона Вітовта». Спеціально для цього створили гастросет, у якому невеличкими порціями представлені сім страв старолуцьких смаколиків. Чому саме там? Тому, що там дуже цікава подача, яка супроводжується розповідями про З’їзд європейських монархів. Це, власне, та легенда і брендоутворююча подія, про яку повинен знати кожен лучанин і запам'ятати турист. Ми активно над цим працюємо. У 2019 році Луцьк відзначав 590 річницю З’їзду європейських монархів. Це подія, яка відбулася у 1429 році у Луцьку, зібрала можновладців тогочасної Європи на чолі із імператором Священної Римської Імперії Сигізмундом. На З’їзді вирішувалися важливі політичні та економічні питання, питання безпеки. Майже ті ж питання, які сьогодні розглядаються на самітах «Великої сімки». Окрім того вирішувалося питання коронації князя Вітовта.

До речі, чому Вітовт вирішив провести З’їзд саме у Луцьку? По-перше, Луцьк був його улюбленою резиденцією. По-друге, тут були всі необхідні умови для зручної, безпечної і успішної комунікації: «для перемовин, для молитов, для щедрої гостини», про що свідчать архівні дані. Такий собі центр ділового туризму 15 століття. Тому про цю подію варто ще більше говорити, досліджувати і популяризувати. Адже, маючи такий досвід і таку легенду, можна надалі розвивати діловий туризм. Але для цього треба більше працювати над інфраструктурою. Зокрема, непогано було б, якби у нашому місті з'явився конгрес-центр чи конференц-зал на велику кількість людей.

Сьогодні на території Луцького замку відбуваються різноманітні форуми, в цьому році, наприклад, стоматологічний, а також політичний. А це – величезна кількість людей, яка приїжджає і перебуває тут протягом кількох днів. Це наші туристи. Вони приїжджають сюди у справах, але для нас вони – інвестори, адже ночують, харчуються в ресторанах, відвідують екскурсії, наймають перекладачів тощо.

Щодо сувенірів, то мені здається, що найкращим сувеніром з Луцька є спогад про Луцький замок. Тому сьогодні у Центрі туристичної інформації можна навіть придбати ювелірні прикраси у вигляді Луцького замку.

Якщо ж повернутись до кухні, то хотілося щоб у меню закладів з’являлися нові локальні пропозиції. Луцьк може дивувати якісною подачею, смачними, безумовно, стравами, але турист точно хоче щось волинського, луцького. Багато гостей Луцька везуть додому медові продукти. Луцькі питні меди великою популярністю користувались на усіх туристичних виставках, де ми представляли місто, чи то в Україні, чи в Німеччині, а чи в Польщі. Тож питні меди є гастрономічним сувеніром Луцька.

Поки мрію про луцький торт, у «Золотому дукаті» можна скуштувати луцькі «розалінки». Чезаре Розаліні був італійським кондитером,  мав кондитерську на вулиці Лесі Українки на початку 20 століття. І тістечка «розалінки» відправляли навіть за кордон. Власниця «Золотого дукату» відтворила цей рецепт, тож «розалінки» можна спробувати і сьогодні. 

«Луцьк потрібно відкривати, в першу чергу, для лучан»

– Ми зараз говоримо про особливості, про те, що Луцьк відрізняє від інших міст України і світу. Але є й інша думка. Директор департаменту економічної політики Луцької міської ради Борис Смаль в коментарі для ІА «Конкурент» зазначив: «У Європі місто вважається більш туристично привабливим, якщо у ньому є McDonald's. Тому відкриття McDonald's у Луцьку матиме чудовий іміджевий ефект для нашого міста». Чи погоджуєтеся ви з твердженням, що після відкриття цього ресторану швидкого харчування Луцьк став більш туристично привабливим?

– Безумовно. Для туриста, який приїжджає вперше в якесь місто, McDonald's є впізнаваним, там він не чекає якихось сюрпризів, точно знає, що замовити, бо ж меню цієї мережі однакове в багатьох країнах. А якщо ж турист захоче ближче познайомитись зі «смаком» нашого міста, то піде на пошуки ресторанів чи кафе із меню, де є якісь автентичні страви, або ж страви із локальних продуктів.

Якщо я не помиляюся, McDonald's відкривається о сьомій ранку. А це дуже важливо, адже ранковий київський потяг до нас прибуває о п’ятій. І величезна проблема: куди подітися у Луцьку туристу, який прибуває у місто так рано, а Луцький замок відкривається о десятій. Тобто, п’ять годин йому десь треба перебувати. І перше, що він хоче – попити кави і поснідати.

Тому, мені здається, те, що McDonald's розташований неподалік залізничного і автовокзалу, дуже корисно для створення комфортного перебування туриста у нашому місті.

 

– Туристичний слоган міста: «Луцьк – приємне відкриття». Так розумію, ви ставили перед собою завдання відкрити Луцьк для України. А чи достатньо він відкритий для самих лучан? До прикладу, цікавий проєкт кілька років тому започаткували у Маріуполі – почали проводити екскурсії для жителів міста. Виявилось, що більшість з них не знає історії Маріуполя, тому такі екскурсії стали надзвичайно популярними. На вашу думку, лучани добре знають свою історію? Чи подібні екскурсії могли б бути актуальними і цікавими для лучан?  

– Стовідсотково Луцьк потрібно відкривати, в першу чергу, для лучан. Тому, що турист, який приїжджає до міста, відчуває атмосферу закоханості місцевого мешканця у своє місто. Коли ми приїжджаємо до Львова, ми відчуваємо певний львівський гонор і гордість, що я – львів’янин. Власне, нам це теж потрібно виховувати. Адже турист це дуже швидко «вловлює». Тому наше управління та Центр туристичної інформації вже багато років проводить безкоштовні екскурсії і різноманітні лекції.

Зокрема, коли ми відзначали 590 річницю З’їзду монархів – щотижня проводилися лекції, на які ми запрошували як місцевих, так і краєзнавців та істориків з інших міст. Вони розповідали про тогочасну культуру, релігію, медицину, політичну ситуацію тощо. Про ті часи, коли Луцьк іменувався Лучеськом Великим. А зараз, коли ми почали роботу по підготовці до 600 річниці в 2029 році, таких зустрічей буде ще більше.

Сьогодні, мені здається, ситуація набагато ліпша в порівнянні з тими часами, коли я навчалася в університеті. Адже зараз є чимало способів отримати інформацію. У нас є гіди, закохані у свою справу, які вміють якісно і цікаво подати інформацію. Останнім часом з'являється багато нових імен серед істориків, краєзнавців, які охоче діляться своїми знаннями — проводять лекції, пишуть статті, знімають історичні блоги. Для мене особисто нещодавно відкриттям став блог Олеся Гадзінського, який так круто розповів про Луцьку війну! Або ж лекції-екскурсії Андрія Павляшика — захоплюють і спонукають глибше вивчати історію. 

Окрім того ми зараз напрацьовуємо курс «Луцькознавство» для шкіл, аби зі шкільної парти виховувати свідомого лучанина – патріота свого міста. Багато хто з них поїде навчатися в інші міста, можливо, навіть за кордон. Тому хотілося б, щоб у майбутньому місто для них стало таким, куди хотілося б повертатися. Вони – наш креативний потенціал, треба робити все можливе, аби молоді лучани хотіли працювати і, найголовніше, жити у Луцьку. Тому так, лучанина потрібно виховувати. Слідкуйте за Центром туристичної інформації, там відбувається дуже багато різних зустрічей і цікавих екскурсій. 

Прогулюючись Старим містом><span class=Прогулюючись Старим містом
 

– Ви порівняли Луцьк зі Львовом і я пригадав, що кілька років тому спілкувався з людьми, які займаються розвитком туризму у Львові. І вони кажуть, що якщо порівнювати ті ж Карпати і Львів, то хоч це приблизно один і той же регіон, але менталітет жителів дуже різниться. Адже у Карпатах давно спокійно ставляться до того, що до них їдуть туристи. Дуже відомий курорт «Буковель» та інші. Львів же у цьому плані досить консервативний і закритий. Місцеві кажуть, що багатьом львів’янам не дуже то й подобається, що до Львова їдуть відпочивати з усієї України. Вони звикли до власного спокою, як до цінності. На вашу думку, лучани готові до того, що у Луцьк можуть почати їхати на вікенд туристи з усієї України, і на вихідних лучанам буде навіть важко потрапити у кафе в центрі міста, який буде переповнений туристами?   

– Поки лучани на це не нарікають, адже у нас немає такої кількості туристів, яка є у Львові. Але насправді ми навіть використовуємо це у своїх маркетингових кампаніях. У нас була спроба рекламувати Луцьк для львів’ян: «Відпочиньте від туристів – приїжджайте до Луцька!» (сміється – ред.).

Кількість туристів з кожним роком зростає, це показує наша статистика, і зростатиме й надалі. Адже про Луцьк як туристичне місто уже більше знають, ніж років 5 тому.

Можливо і добре, що у Луцьку поки що немає такого потоку туристів, як у Львові. Адже  Луцьк залишається затишним і комфортним містом, у якому можна відпочити від шуму і метушні. Ми проводили маркетингове дослідження, аби визначити, чому до нас їдуть туристи. Їдуть тому, що ти тут можеш спокійно відпочивати, гуляти і дихати. Тому мешканці мегаполісів шукають таких міст, як наш Луцьк. Тут своя особлива атмосфера, яка навіть «ословлена» авторським неологізмом Ольги Ольхової — тут луцько.

Довідково:
Катерина Теліпська – народилася 11 квітня 1983 року у Луцьку. У 2005 році  закінчила Волинський державний університет імені Лесі Українки за спеціальністю «Країнознавство» та здобула кваліфікацію «магістр країнознавства, перекладач» та Тернопільську академію народного господарства за спеціальністю «Фінанси» та здобула кваліфікацію «спеціаліст з фінансів». З 2006 року працювала редактором ВАТ «Волинська обласна друкарня», а пізніше редактор КП ДАК «Укрвидавполіграфія» відкритого акціонерного товариства «Волинська обласна друкарня». З 2013 – провідний спеціаліст відділу промоції міста управління туризму та промоції міста. З 2014 до 2017 – начальник відділу розвитку туризму управління туризму та промоції міста, з 2017 і по теперішній час очолює управління туризму та промоції міста Луцької міської ради.

 

 

 

 

Поряд з Луцьким замком, де оживають легенди><span class=Поряд з Луцьким замком, де оживають легенди
 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

 

 

 

 

                                                          

 

Надрукувати
мітки:
коментарів
20 жовтня 2021
19 жовтня 2021