Дочка втекла з дому, аби батьки не забрали подаровані гроші: історії волинської поліції, яка опікується дітьми
Виховування дітей, певно, – найважча робота в світі. Найголовнішу роль у ній грають батьки. Частково підключаються родичі, школа, гуртки. Та часом обставини трапляються так, що виховувати дітей мають і поліцейські. Очільниця сектору ювенальної превенції Головного управління Національної поліції у Волинській області Інна Остапович каже, що українські суди гуманні щодо неповнолітніх. Вони у крайньому разі виносять рішення про позбавлення дитини волі. Це ті випадки, коли інші методи виховної роботи не подіяли, або ж коли скоєне – справді жахливе. Як це – працювати із дітьми-хуліганами, батьками, які забули про свої обов’язки, та як вплинув карантин на підліткову злочинність, говоримо далі.
СПОЧАТКУ В МЕНЕ БУВ ШОК
– Як ви потрапили до поліції?
– Вже понад 15 років я працюю у поліції, спочатку – тоді ще міліції. Прийшла на службу, коли мені було 30 років. Тоді це був свідомий вибір, хоча батьки мене зовсім не підтримували. Вони розуміли, яка це кропітка та важка робота. Спочатку працювала в оперативних підрозділах, а потім – у паспортному відділі. Зрештою, доля так розподілилася, що пішла працювати старшим оперуповноваженим у Луцький районний відділ, у групу кримінальної міліції у справах дітей.
– Пригадайте ваші емоції, перші враження від роботи у цьому напрямі.
– Досі я ніколи не розуміла, що таке сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах; що таке батьки, які не виконують свої обов’язки; як можна не доглядати за своєю дитиною. У мене був шок. Пригадую, поїхала до однієї мами. Її вже позбавили материнських прав щодо старшої дитини. Вона народила другу і залишила її в будинку дитини, тобто відмовилася від неї. Але ж материнські почуття так просто не зникають – і матір захотіла повернути малечу. Нашим завданням було перевірити, чи можна цій мамі повертати дочку, побачити умови проживання. Я приїхала в село. Ця матір каже: «От подивіться, в мене є що їсти». Відкриває каструлю, а там – пліснява. Розумієте, від мене тоді залежала доля цих дітей, треба було зробити правильний вибір. Мама зловживала алкоголем, про неї не дуже позитивно говорили сусіди.
Я розуміла, що якщо надам позитивну відповідь про повернення дитини додому, то в разі чого це буде моя вина.
– А коли ви очолили відділ?
– Мені запропонувати стати керівником і після стажування у вересні 2013 року мене призначили начальником кримінальної міліції у справах дітей МВС у Волинській області. До переатестація я працювала там, а після реформи наша служба перейшла до ювенальної превенції. Уже на той час ми змінювали свої підходи до роботи, скеровуючи зусилля на відновний процес.
– Тобто запобігти злочину, а не знайти винного та покарати?
– Так. Ми розмежовуємо профілактичні заходи, заходи переконання та примусу. Ми переконуємо, пояснюємо батьками та дітям, що ми живемо в країні, де є закони, яких потрібно дотримуватися. Важливо пояснити батькам, що їхній приклад є головним для дитини. А щодо примусу, то це теж частина роботи відділу. Бо часом трапляється, що вже профілактика не діє.
ТЯЖКИХ ЗЛОЧИНІВ МАЛО, ПЕРЕВАЖНО ДІТИ ХУЛІГАНЯТЬ
– Загалом яка нині динаміка: діти стали більш законослухняними чи все ж таки злочинність росте?
– Цього року трішки зросла кількість злочинів, скоєних дітьми. Із них тяжких дуже мало. Більшість – це хуліганство, нанесення тілесних ушкоджень, дрібні крадіжки. До слова, двох дітей втягнули в злочинну діяльність дорослі. Це трапилося в одному з районів, де діти крали ліс.
– Чи вплинув саме карантин на дитячу злочинність?
– Кількість адміністративних правопорушень, які скоїли діти, стала меншою. Менше було викликів щодо пошуку дітей, адже наш відділ бере участь у цьому процесі від самого початку. Водночас кількість правопорушень щодо дітей було немало.
– Ви маєте на увазі домашнє насильство?
– Так, зокрема. Таких було 13 випадків. При чому шість скоїли діти відносно батьків. Поліцейські також виявили 22 факти продажу алкоголю дітям у час карантину. Як правило, йдеться про пиво. Також встановили 19 осіб, які довели неповнолітніх до стану сп’яніння. Виявили близько 150 батьків, які не виконували свої обов’язки щодо виховання. Тому що з початком карантину багато дітей повернулися додому зі спеціальних закладів.
Був такий випадок: мама повідомила в поліцію, що дочки немає вдома місяць. Її ми знайшли протягом 5-6 годин, але перед тим заїхали до мами, аби подивитися, в яких умовах дівчинка проживала. Вони були жахливі. Мама і тато були нетверезі. Там ще була менша, 10-річна дівчинка, яку ми передали дитячому будинку. Пригадую, кажу їй: «Зараз тобі треба буде зібрати речі і ми поїдемо в будинок, де мусиш побути, де тебе нагодують, де буде, як спати, і про тебе попіклуються». А дівчинка була така брудна… І, знаєте, таких випадків ще у мене не було, але дитина була така рада, що вона їде в дитбудинок! Вона до того жила вже в спецзакладі, певно, вдома їй було справді не краще. Дівчинка гарно читала, видно, що нею займалися у спецзакладі. Щодо старшої сестри, то від неї не було чути ані сигаретами, ані алкоголем…Вона просто тікала то до одних родичів, то до інших. А втекла з дому з грошима, які їй напередодні Великодня дядько подарував 500 гривень, аби їх не забрали батьки.
ТАМ, ДЕ СВАРЯТЬСЯ МАМА З ТАТОМ, ДИТИНА АВТОМАТИЧНО СТАЄ ЖЕРТВОЮ НАСИЛЛЯ
– Часом доводиться читати судові рішення і натрапляла не на одну справу про невиконання батьками своїх обов’язків. У матеріалах зазначається: діти голодні, брудні, не мають умов, аби спати… А як поліція взнає про такі випадки? У яку саме родину треба прийти і перевірити?
– Інколи трапляється, що на лінію «102» надходять повідомлення про насильство в сім’ї. Чи від членів цієї сім’ї, чи від родичів, чи від сусідів. Поліцейський, який виїжджає на виклик, вивчає, у яких умовах проживає дитина. Відповідно до нового законодавства, там, де відбувається насильство в сім’ї між мамою та татом, дитина автоматично стає жертвою насилля. Відповідно, патрульні чи слідчо-оперативна група інформують й інші служби: ювенальну, службу у справах дітей тощо. Тобто цей ланцюжок чітко визначений і, зрештою, він може довести до суду.
– Відомо, що законодавство щодо домашнього насильства нещодавно змінилося. Які основні зміни?
– Значно розширилося коло суб’єктів насильства. Якщо раніше це було подружжя, то нині це можуть бути люди, які проживають у громадянському шлюбі, дід, баба, сестра, брат, тітка. Також є різні типи насильства: фізичне, економічне, сексуальне, психологічне. Останнє досить поширене, коли один із учасників ображає іншого.
– Ви згадали про випадки, коли діти били батьків. Йдеться про неповнолітніх?
– Так. Наприклад, це така ситуація, коли матір дзвонить до поліції зі скаргами, що її ображає син, але відмовляється написати заяву щодо судово-медичної експертизи про нанесення ушкоджень. Відповідно, ми складаємо адміністрований протокол, а дитину ставлять на профілактичний облік, де вона перебуває не більше аніж рік. Але якщо за рік вона не виправилася, то інспектори з ювенальної превенції можуть довше за ним вести облік.
ВІК ЗЛОЧИНЦІВ ПОМОЛОДШАВ
– Чи можете описати портрет дитини, яка скоює злочин чи правопорушення? Що її спонукає?
– Не можу описати чіткий психологічний портрет. Одні крадуть, бо мають низький соціальний статус, а інші – бо хочуть показати свою впливовість та авторитарність серед свого кола. А часом трапляються зовсім необдумані спонтанні дії у стані алкогольного сп’яніння. Наприклад, підліток вкрав велосипед. Читаю обставини, а дитина просто вийшла з магазину, сіла на велосипед і поїхала. Питали мотиви – не було чим доїхати.
Але молодь повинна розуміти, що за все наступає відповідальність.
– Чи є критичний вік, коли діти переступають межу закону?
– Цей вік зміщується. Якщо ще п’ять років тому діти скоювали злочини у 16-17 років, то зараз вони переступають межу закону в молодшому віці – 14-15 років. Як правило, таких дітей не засуджують до реального позбавлення волі, тобто не відправляють до колонії. Адже держава не зацікавлена відправляти дітей до таких закладів. Головне завдання – дати шанс перевиховати.
– Як часто ось так перевиховати не вдається і діти скоюють злочини вдруге, втретє?
– Такі діти бувають. Ніби говориш з дитиною – все нормально. А згодом вона десь отримує стрес, сплеск емоцій і знову перетинає межу. Як правило, ці діти мають певних героїв, з яких вони беруть приклад.
– Якась така злочинна романтика?
– Так, можна назвати. Пам’ятаю одного хлопчину, який з 14 років скоював злочини. Він сирота, і коли я до нього приїжджала в притулок, то питала: «Що ти робиш? Тебе ж посадять!» А він говорив, що «малолєтка» і ніхто його зачіпати не буде. На той момент ще була дозволена мережа «ВКонтакті». Так ось, судячи зі сторінки хлопця, його кумиром був Саша Бєлий. Але ж ми знаємо, ким він був… Так, це вольовнича, бойова була людина, але ж все одно бандит. А коли ж того хлопчину таки помістили в слідчий ізолятор, то він почав шукати адвоката, просити зустрічі зі мною, бо його таки посадили.
– Чи існують в Луцьку дитячі банди? Пригадую, кілька років тому було кілька нападів на дорослих людей групами підлітків в районі «Там Таму».
– На щастя, такого поняття, як-от дитяча злочинна банда, в Луцьку немає. Але діти зазвичай справді скоюють злочин у групах по 3-4 дитини.
ЧАСТО БАТЬКИ ВИНЯТЬ УСІХ, АЛЕ ЗАБУВАЮТЬ ПРО ВЛАСНІ ОБОВ’ЯЗКИ
– Яка схема роботи з важкими підлітками у школах?
– Дитина, яка скоїла злочин, якій повідомили про підозру, стає на профілактичний облік у територіальне відділення поліції. І вже інспектор з ювенальної превенції проводить профілактичну роботу з цією дитиною. Він вносить подання до органів державної влади про усунення причин та умов, що призвели до правопорушення. Тобто інформується служба у справах дітей, інші соціальні служби. На практиці це може бути прохання відвідати місце проживання дитини. Навчальні заклади теж інформуємо і просимо закріпити педагога-наставника, просимо психологічну характеристику. Бо ж причин може бути багато. Можливо, дитину цькували у школі і вона хотіла таким чином довести свою дорослість. Чи, можливо, її батьки зловживають алкоголем. Факторів багато.
– Пригадую, колись у школі нас лякали «кімнатою міліції». Чи є зустрічі правоохоронців зі школярами?
– У кожну третє середу в навчальних закладах засідає рада профілактики. У школах є внутрішні шкільні обліки дітей, які порушують дисципліну, навчальний процес. І рада профілактики чи дирекція закладу ухвалюють рішення, що було би добре, аби з певною дитиною попрацював поліцейський. Цю роботу може зробити дільничний офіцер поліції, поліцейський офіцер громади або інспектор з ювенальної превенції. Між усіма навчальними закладами та територіальними відділеннями поліції укладені меморандуми про співпрацю. Але найкраще, на мою думку, коли такі зустрічі відбуваються саме з батьками. Не хочу нікого ображати, але часто батьки винять поліцію, школу, державу, однак насправді вони мають передусім виконувати батьківські обов’язки.
– Тобто, якщо дитина прогулює школу, то за неї відповідальність несуть саме батьки.
– Так, скажуть навіть більше. Відповідно до нещодавніх змін у законодавстві, якщо дитина пропустила понад десять навчальних днів без поважної причини – а такою може бути лише довідка з медзакладу – то навчальний заклад повідомляє службу у справах дітей та органи Національної поліції. Тоді вже служби розбираються, що трапилося, і у разі виявлення порушення батьків притягують до відповідальності.
– Чи багато таких випадків?
– Ні. З початку навчального року 12 дітей повернули до навчання. Пам’ятаєте, був випадок зі школою у Стобихівці, коли батьки не відпускали дітей до закладу, бо вважали його аварійним? Тоді суди почали ухвалювати рішення про притягнення до відповідальності батьків. Звісно, це був своєрідний протест батьків, але тим самим вони порушували права дітей на навчання.
– Як ви радили б поводитися батькам, якщо вони підозрюють, що дитина чинить щось протизаконне чи зв’язалася з поганою компанією?
– Мені важко зрозуміти, коли діти не поважають батьків, коли мама з татом не мають достатнього авторитету у дитини. Втім коли є проблема, я радила б спробувати цей контакт з дитиною налагодити. Спілкуватися. Нині я бачу, як молоді батьки сидять у телефонах, доки діти бавляться. Але якщо вже трапилася якась проблема, то краще цього не таїти, не приховувати. Поговорити з психологом, поговорити з дитиною.
Часом спостерігаю у батьків сліпу любов. «Це не моя дитина, вона би так не зробила», – кажуть вони. Але ж це не так.
– Цього року було кілька гучний справ, пов’язаних із батьківським недоглядом. Наприклад, наприкінці зими на вулиці Електроапаратній жінка залишила дитину у візочку пізно ввечері. Згодом вже у травні був нашумілий випадок про матір, яку з малюком знайшла у залізничному вагоні. Яка доля цих дітей?
– Щодо травневого випадку, то дитину тоді вилучили і обстежили в лікарні. Служба у справах дітей в подальшому опікувалася нею. Дитину мали відправити у дитячий будинок.
А з приводу першого випадку, то щодо мами була порушення стаття щодо злісного невиконання батьківських обов’язків. Ця мама вже була позбавлена батьківських прав. Дитина, певно, перебуває з бабусею зараз.
– Уже майже половина літніх канікул минула. Більшість таборів не працюють, і діти мають дуже багато вільного часу. Що можете порадити батькам у літні канікули?
– Звісно, ситуація не така, як хотілося б, адже карантин вплинув на всіх. Однак бережіть своїх дітей. І пам’ятайте, що діти – це не лише майбутнє, а й наше сьогодення. Спілкуйтеся з ними, слухайте їх, часом навіть поради дітей. І намагайтеся більше проводити часу разом, аби не упустити чогось суттєвого у вихованні.
****
Сьогодні, 8 липня, працівники ювенальної превенції поліції Волині відзначають 25-річчя від Дня створення служби ювенальної превенції. Редакція "Конкурента" від щирого серця бажає вам менше роботи, адже це свідчитиме, що у нас здорове, цивілізоване, культурне, захонослухняне суспільство, у якому всім нам буде комфортніше жити. Аж надто –дітям).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Луцький виш перевіряли через аномальну кількість студентів-призовників
Життя після «МастерШефа»: чим зараз займається волинський кухар Віталій Наливайко та чи знайшов дівчину
Підвищення зарплат педагогам неможливе, – головний освітянин Луцька
У Луцьку хотіли вирощувати банани, але депутати – проти
Нововолинський ремонтно-механічний завод продали: хто новий власник?
