Поділитись:

Підкинула записку з проханням називати батьками, або Як у Луцьку живе прийомна сім’я

Неділя, 10 травня 2020, 08:09

Кажуть, чужих дітей не буває. Бувають. І їх багато. Це діти-сироти, до долі яких більшості з нас просто байдуже. Ну, є такі діти, ними ніби опікується держава. А ми статків не маємо, щоб допомогти. Тобто все ж лишаємося осторонь.

Подружжя Лариси та Юрія Климчуків з Луцька мають шістьох дітей: троє рідних та троє чужих-рідних. Ці діти увійшли у їхню сім’ю випадково. Чоловік та дружина ніколи й не думали створювати прийомну сім’ю, тим паче, узяти аж трьох дітей. Проте вони виявилися одними з перших, хто зробив це у Луцьку.

Жебракувала на Соборності

Мила і тендітна Іринка з притулку стала першою донечкою, яку узяли у сім’ю. Зараз дівчині 26, із червоним дипломом вона закінчила педінститут. Вона тепер проживає в Америці, бо саме туди вийшла заміж, має донечку Джоенна.

Ірину в сім’ю привела старша донька Климчуків – Ольга. Навчаючись у 11 класі, дівчина їздила в Дубенський інтернат і читала там дітям Біблію. Її вразило те, що на вихідні Ірину ніхто ніколи не забирав. Бо забирати було нікому. Десь була у неї мама, сестри. Але дівчина нікому не була потрібна. Це була важка дитина. Вона жебракувала на Соборності, поліція її відвозила назад в інтернат. Вона знову тікала.

Лариса Климчук><span class=Лариса Климчук

Саме тоді маленька Оля зрозуміла, що не всі діти живуть так, як живе вона. І не всі мають те, що має вона.

«Донька довго ридала, усвідомивши усю гірку правду життя. А тоді раптом попросила: а нехай Іра їздить до нас на вихідні. І ми були не проти. Так і почалося наше знайомство з Ірою», – пригадує Лариса Климчук.

Ірина їздила до Климчуків два роки. Проводила у них літо. Мала свою кімнату. Їй купували одяг, телефон. Якось Лариса купила їй зелену бальну сукню, в якій дівчина здобула титул "Міс посмішка".

І одного дня під двері у зал Ірина просунула Климчукам записку, у якій написала: «А можна я буду називати вас батьками?» Жінка й досі памятає ту записку, яка була дуже гарно розмальована. Дозволили. І тоді Оля поставила питання про те, що Ірину потрібно взяти до себе у сім’ю офіційно. Це було нелегким рішенням, проте вони наважилися. І через місяць над Іриною оформили опікунство.

Почався новий період  у житті Климчуків. Стало надзвичайно важко. Адже Ірина у 4 класі навіть не знала пори року. Дівчинку віддали у школу №26, і Лариса з Ольгою доклали максимум зусиль для того, аби підтягнути її. І це їм вдалося. Бо дівчинка цього хотіла.

А ще Іра дуже любила Олю. І намагалася у всьому бути такою, як її старша сестра. Ніхто б і подумати не міг, що з такої дитини виросте така кмітлива, розумна і добра красуня.

«Іра уміє пробачати. Я цьому у неї навчилася. Вона ніколи не тримала зла. Уміла згуртовувати, до неї завжди тягнуться люди. А скільки в неї друзів! Я жартую, що їх у неї пів Америки», – розповідає Лариса Климчук.

Насправді вона сумує за донькою. І спочатку ніяк не могла звикнути, що та поїхала в чужу країну. Спочатку щодня просила фотографії.

Іра завжди була, здавалося, рідною. Тривалий  час мало хто знав, що вона прийомна. І коли питали у Лариси: «У тебе ще одна донька є?» – «Так, це моя менша», – відповідала. І Іра цим дуже пишалася.

Єдине, про що шкодує Лариса, що не встигла показати справжню маму. Та потрапила у лікарню і візит до неї відклали на два дні. Проте так і не встигли провідати – справжня мама Ірини померла.

Блакитноока та дівчинка-дзиґа

Узяти ще одну дитину на виховання на думку спало саме Ірині. Климчуки були не проти. У Рожищенському притулку їм показали 5-річну Таню. Маленька дівчинка ні секунди не сиділа на місці. Як зізнається жінка, таких дітей вона ще не бачила. І першою була думка все ж не брати цю дитину у сім’ю. Проте потім вирішили, що вони впораються. Найголовнішою причиною роздумів було те, що жінка завагітніла і незабаром мала народити дитину.

Тетяна><span class=Тетяна

Не помилилися. Тетяна сьогодні – одинадцятикласниця. Розумниця і просто хороша дівчинка. Вона надзвичайно красиво вишиває бісером. У будинку Климчуків повно її картин. Нещодавно вишила і весільний рушник. Мама наполягла. Мовляв, все одно ж буде потрібен.

Проте виховувати це вередливе дівча було нелегко. Лариса пригадує, що у перший же день, коли взяли Тетяну, вона перекинула візок з дитиною. Дівчинка різала штори, взуття та робила все наперекір.

Галю взяли через чотири роки. Троє дітей – Олексій, Оля, Іра – уже одружилися та вийшли заміж, вдома були лише син Юрій та Таня.

Тетяна і Галина><span class=Тетяна і Галина

«Пам’ятаю, ми приїхали у притулок. А Галина, з такими голубими оченятами, закрила обличчя руками. Дуже соромилася. А чоловіків боялася», – пригадує Лариса Климчук.

Діти не заради грошей

Зізнається, що виховувати дітей насправді дуже важко. Усі кажуть, що дівчата виховані та хороші. Проте для цього довелося докласти максимум зусиль. Усю себе. Кожну вільну хвилину. А всі діти різні. Їх потрібно прийняти, полюбити і дати усе необхідне.

А Лариса виросла без мами. Маму заміняла нова дружина батька. Ларисою ніхто ніколи не займався. Вона завжди була на другому плані. Тому для себе ще тоді вирішила, що житиме для та заради дітей.

«У голові завжди було, що я вийду заміж і все буде для дітей: жити і працювати, аби ні в чому собі не відмовляли. Так і було. До 20 років я народила уже 2 дітей. Дочка казала: я тільки подумаю, а ти вже купиш. Ми завжди старалися і стараємося лише для них», – розповідає жінка.

Ніхто ніколи не спитав у Климчуків, навіщо їм стільки дітей. Проте за спиною говорили. Найбільше ображає те, що багато говорять, що дітей-сиріт беруть у сім’ї за гроші. Проте, аби взяти дитину, потрібно мати стабільне матеріальне становище та відповідну житлову площу. Жінці навіть відмовили у пенсії у 50 років. Їй кілька разів повторили, що вона не мама 6 дітей, що у неї лише троє. Статусу матері-героїні у неї також немає. І жінка стверджує, що ніхто ніколи тим дітям нічого не дав.

Климчуки самі собі дають раду. Звикли. У них прекрасні сімейні традиції. Діти та внуки завжди збираються разом на всі свята, вітають один одного. Сьогодні разом усі відсвяткують День матері. А у вівторок – Галинине 18-річчя.  Улітку разом відпочивають. І щасливі.

Бо таким і Бог дає.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

 

 

 

 

 

 

Надрукувати
мітки:
коментарів