Цивільні та військові: як спілкуватися, подякувати, поводитись та чого краще не говорити (відео)

Вівторок, 17 грудня 2024, 08:45

Зустріти військового зараз в Україні можна будь-де – на вулиці, у транспорті, у різних інстанціях та лікарнях. Але не всі знають, як правильно поводитися поруч з людьми у формі. Військові часто відчувають на собі важкі погляди від цивільних, а якщо захисник України поранений чи втратив кінцівку – то такі пильні погляди можуть завдати йому болю та дискомфорту.

Про те, як цивільним поводитись з військовими під час зустрічі на вулиці, як висловити подяку та чого краще не говорити – розповіла консультантка з військової психології Ірина Костюк у новому випуску соціального проєкту «Наші вдома» на телеканалі «Конкурент TV».

Нагадаємо, «Наші вдома» – спільний проєкт телеканалу та Фонду підтримки ветеранів «Свідомі».

Як поводитись цивільним поряд з військовими

Пам’ятайте, військові (в більшості) ще до недавно теж були цивільними. Вони також люди, як і всі довкола, тільки носять форму, роблять специфічну роботу і багато хто вже має змінене тіло та інше сприйняття світу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стосунки на відстані під час війни: як зберегти кохання (відео)

«Якщо дивитесь на військового, дивіться в очі. Не опускайте свої, не відвертайте погляд. Зазвичай такі дії роблять, коли соромно самому, або соромно за людину. Ось тут запитання: за що соромно вам? Або за що має бути соромно воїну?

Якщо присутній сором за те, що він воює, а ви ні, запитайте себе: чи робите ви в тилу щось для перемоги. Якщо відповідь ТАК, нема чого соромитись. Кожен робить свою роботу.

Якщо ви не знаєте, як знайти слова для подяки або вагаєтесь, як підійти до незнайомого військового і подякувати, використайте жест шани – прикладену до серця долоню», – каже авторка проєкту.

Як запропонувати допомогу військовому?

Коли ви побачили військового на вулиці, не потрібно бігти з обіймами чи кричати про подяку через усю вулицю, це може бути не зовсім приємним для людини, яку ви бачите вперше.

Якщо в знак подяки за службу та захист, ви хочете не просто подякувати, а зробити більше, наприклад, пригостити чимось чи потішити подарунком, питайте прямо:

«Дозвольте вас пригостити/ розрахуватись/ подарувати. Для мене це прояв вдячності за вашу роботу». Спокійний тон, погляд, усмішка – знову вам в допомогу. Воїн прийме це в більшості ситуацій.

Якщо воїн отримав поранення і його тіло змінене, пам’ятайте про повагу.

Одні з важливіших моментів у спілкуванні із захисниками: Не жаліти. Поважати. Підтримувати.

Не жалійте військового, адже жалість веде до безнадії та спустошення. Висловлюйте підтримку та віру, вони нададуть йому сил та натхнення.

Не питайте: «А чи вбивав ти на війні?». Військові виконують накази, бойові завдання, нищать ворога, захищають всю країну від нападу.

Не питайте: «А чи страшно тобі було?». Страшно кожному, хто бачив війну, хто на власному досвіді пройшов цей шлях. Нагадування про це почуття може повернути біль і тугу. Страх - природна реакція організму на реальну чи уявну загрозу життю.

Уникайте питання «А що ти робив на війні?» На війні не «щось роблять», на війні служать свободі, добру, своєму народові.

Недоречним буде і питання «Коли ми переможемо?». Питання, на які військовий не може дати вам відповідь, можуть спонукати його до почуття провини через неспроможність вплинути на процес, як того очікують. Натомість підтримкою для героя буде ваша впевненість і віра в перемогу.

Фраза «Я за тебе дуже хвилююся», часом звучить так: «Через тебе я не можу знайти спокій та постійно перебуваю у тривожному стані». Якщо ви не можете впоратися з хвилюванням, то це зона вашої відповідальності, зона роботи з власними емоціями та почуттями. Не потрібно перекладати відповідальність на військового.

У топі найбезглуздіших питань до військових – «Навіщо ти туди пішов?». Питаючи це, ви знецінюєте та не підтримуєте вибір людини. То ж краще, мовчіть.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Військовий повертається додому: як допомогти йому адаптуватися до цивільного життя (відео)

«Кожен військовий, коли повертається додому у відпустку чи на реабілітацію, відчуває щось своє. Кожна історія індивідуальна, не існує єдиного шаблону відчуттів. 

Так само як і не існує чіткого алгоритму дій і правил поведінки між цивільними та військовими.

Захисникам досить важко пояснити свій життєвий досвід цивільним. Пережите ними розповісти кількома словами, та ще й так, щоб було зрозуміло, досить непросто. Тому потрібно виважено та обдумано підходити до питань, які ви хочете поставити людині у формі», – наголосила консультантка з військової психології Ірина Костюк. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: