Дуже любить Україну: у Луцьку живе британець Даніел Брумфілд (фото)
Останні 10 років Даніел Брумфілд із англійського міста Вейкфілд мешкає в Україні. У 2013-му чоловік з Італії переїхав жити в Одесу з намірами лишитися там на рік.
Та одеський колорит сподобався чоловіку настільки, що він прожив там 4 роки. Наступні 4 роки англієць мешкав у Києві, а нині – другий рік у Луцьку. Про це пише УП.Життя.
Даніел працює вчителем з англійської мови й має власну школу для її вивчення.
«Коли я жив в Одесі, то вивчав російську, але коли я переїхав до Києва, мені було соромно говорити нею, бо люди спілкувалися переважно українською, і я майже нічого не розумів. Тому близько 4-5 років тому я вирішив забути російську, й почав вивчати українську. Зараз, коли я в Україні, то спілкуюся лише нею», – розповідає іноземець.
Спочатку Даніел вивчав мову самостійно: користувався матеріалами з інтернету, які виявилися ««не дуже ефективними», дивився українськомовні фільми та читав українською новини, а всіх колег і друзів попросив звертатися до нього виключно українською.
Потім із викладачкою взявся за вивчення граматики. На другий рік навчання, каже Даніел, вдалося перейти на українську в спілкуванні.
«У мене були проблеми з літерами «ч» та «щ»». Мені було не лише важко їх вимовити, а й відрізнити. Далі – м’який знак, адже в англійській немає жодних пом’якшень. Утім, є слова й без усіх цих літер, які дуже складно вимовити – паляниця, наприклад. Стосовно відмінків і родів – для мене це капець, я не знаю, як українці можуть все пам’ятати. Я вивчав, вивчав і вивчав, але я все одно не можу їх запам’ятати. Після певного часу дещо вже автоматично, втім, я думаю, що це найскладніше явище в українській – відмінювання», – ділиться англієць.
З літерами «г» та «ґ», каже чоловік, усе простіше – достатньо запам’ятати кілька слів, у яких вживається «ґ»: ґанок, ґазда, ґудзик тощо.
«У мене є багато улюблених слів українською, зокрема, «хохуля», воно так смішно звучить, що завжди викликає в мене посмішку», – каже чоловік і додає, що українську приємно слухати.
«Я не люблю, коли люди розмовляють суржиком. Мені трохи складно їх розуміти, коли вони кажуть «як дела», наприклад. Це навіть звучить не дуже»», – ділиться іноземець.
Є труднощі й із розумінням волинян, які час від часу використовують діалекти.
«Суржик – це реально складно. Якщо я дивлюся телевізор і говорять люди з різних областей – зрозуміти їх не просто. У Луцьку я почав вживати «та» замість «так». Тут є багато польських слів: «вельми» типу вельми вдячний, «бедрик» замість «сонечко», ««шановне панство» чи щось таке», – пояснює чоловік.
Своє майбутнє Даніел бачить саме в Україні. Каже, що вже будує плани, які здійснить після завершення війни, зокрема – хоче відвідати український Крим й поїхати до Алушти.
«Це реально честь для мене мати можливість жити в Україні. Я планую тут залишатися, бо за відчуттями – це мій другий дім. Якщо я можу розмовляти й спілкуватися українською, то можу сказати, що все можливо. Як на мене, погана українська – це краще ніж добра російська», – додає англієць.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: