Українці хочуть дивитися фільми, щоб дізнатися про себе більше. Дуже кіношна розмова у Луцьку

^{Фото Сергія Шараєвського та Amily Monro}

У березні минулого року, коли в Україні ввели карантин, першими зачинилися кінотеатри. Голлівуд одразу ж переніс низку важливих прем'єр на кращі часи. Український кінематограф, для якого ці кращі часи тільки недавно почалися, серйозно постраждав. Однак, навіть у таких умовах вітчизняні фільми планують, знімають, презентують на фестивалях і доносять до глядачів. Це робить студія Fresh Production, на рахунку якої такі знакові сучасні українські фільми, як "1944.Крим.Депортація", "Будинок "Слово", "Чорна квітка" та "Ізі". 

Про виклики для українського кіно та головні новинки, яких варто сподіватися найближчим часом, журналісти ІА "Конкурент" поговорили із продюсерами студії Юлією Чернявською та Олегом Щербиною, а також із кінокритиком Ярославом Підгорою-Ґвяздовським. 

До Луцька вони приїхали з Києва у вихідні 20-21 березня на запрошення ГО "Волинська кінокомісія". І поки столицю вкотре закривали на карантин, кіновиробники розказували мешканцям обласного центру Волині про те, як це – робити фільми. 

ТРОХИ ПРО СТУДІЮ 

Київська продакшн-студія Fresh працює з 2003 року. Перші фільми вони почали знімати у 2005-му, і зараз мають за плечима вже понад 50 проектів. Це і телефільми та телепрограми, і власне кіно – повнометражне, короткометражне, ігрове та документальне. 

"Ми починали більшою мірою з серіалів і телефільмів, бо "Держкіно" тоді не було реформоване і не працювало. З 2011 року, відколи проводяться регулярні конкурси, ми почали більше зміщуватися у бік кінофільмів, і зараз це для нас важливіше. Робимо фільми у копродукції, документальні фільми, копродукційні в тому числі, і короткометражні фільми", – розповідає Олег Щербина. 

Саме зараз у студії завершують робити художній фільм "Будинок "Слово" про репресії українських діячів культури у Харкові в 30-х роках минулого століття. У 2017 році у студії вийшов документальний фільм про цю сторінку української історії. Серед відомих фільмів, які вони знімали, – українсько-італійська комедія "Ізі", телевізійна чотирисерійка "Чорна квітка" і документальні фільми "1944. Крим. Депортація" та "Малевич". 

БІЛЬШІСТЬ ФІЛЬМІВ, ЯКІ ЗНІМАЮТЬ У СВІТІ, – ЗБИТКОВІ

Деякі фільми мають низку нагород. Проте, кінокритик Ярослав Підгора-Ґвяздовський впевнений, що це не єдиний критерій успішності фільму. Так, для продюсерів і фінансистів важливою є прибутковість стрічки, а з цим українському кіно ще треба попрацювати. Та й не тільки українському. 

"Пересічний глядач вважає, що якщо фільм зібрав 10 карбованців, а коштував 9 – то він вже успішний. Насправді це не зовсім так. Фільму треба зібрати втричі більше, аби бути успішним. Але для чого взагалі існує фільм? Якщо говорити про державні структури, які видають гроші, їм важлива не стільки прибутковість, скільки іміджева частина. Те, як представлена держава, культура і так далі. І тому участь і перемога у значних фестивалях – це друга важлива категорія визнання фільму. 

Як реагує глядач – це відносний критерій, адже фільм може провалитися у прокаті, проте стати шедевром, культовим. Більшість культових світових фільмів провалилися у прокаті", – говорить критик.

За його словами, понад 60% фільмів, які знімаються у світі, є збитковими. Але левову частку фільмів фінансують держави, і для них зазвичай не стоїть питання повернення грошей. 

"Навіть такий великий світовий режисер Ларс фон Трієр не знімає таке вже прибуткове кіно. Згадуючи його п'ять останніх фільмів, я можу назвати хіба один, що був прибутковим – чорна комедія "Найголовніший бос", яка у виробництві коштувала п'ять копійок. А великі його фільми, як от "Німфоманка", "Антихрист" чи "Меланхолія", досить дорогі фільми, у створенні яких беруть участь по 5-10 країн, вони стають прибутковими через роки", – пояснює Ярослав Підгора-Ґвяздовський. 

З європейськими та американськими фільмами "перспектива" працює, оскільки за роки кіновиробництва ці країни сформували так звану історію поширення стрічки. Ідеться про продаж фільму не тільки кінотеатрам і телебаченню, але і на онлайн-ресурси, і так далі. У них досі існує така платформа, як DVD-диски. У нас її вже нема. 

В УКРАЇНІ ЗА РІК ЗНІМАЛИ 20-30 ФІЛЬМІВ, А В НІМЕЧЧИНІ – 200-350

Окрім телеекранів та екранів кінотеатрів, українське кіно пересічний глядач може знайти ще і на трьох вітчизняних стрімінгових сервісах. Один з них – sveet.tv, який розширюється, та є першим українським сервісом, який працює з Голлівудом без посередників. Нещодавно запрацював також новий артхаусний сервіс Takfliх. Його аудиторія поки невелика, але він дуже перспективний, впевнені критики. 

І поки кількість великих екранів у країні стрімко зменшується, інтернет пропонує все нові майданчики для українського кіно. Цю тенденцію сьогодні можна простежити у всьому світі. І карантин просто пришвидшив неминучий, на думку світових кіноекспертів, перехід в онлайн. 

Однак, продюсер Олег Щербина переконаний, що цей перехід – не найбільший виклик, який стоїть зараз перед вітчизняною кіноіндустрією. 

"В українському кінематографі практично нічого ж не знімали з 90-х і до 2010-х. Тому ми маємо цілу низку проблем. По-перше, треба нарощувати кількість фільмів, їх якість. Для порівняння, в Україні на рік не знімали більше, ніж 20-30 повнометражних художніх фільмів. А в Німеччині й Італії до коронавірусу знімали 200-350 на рік. Тому і, звичайно, кількість успішних і якісних фільмів у них вища, виходячи навіть з простої математики. 

По-друге, у нас не було кінотеатрів теж приблизно 20 років. До кризи, до коронавірусу у країні було приблизно 500 великих екранів. Але вже точно минулого року вони скоротилися. Закриваються багато залів. І який би не був успішний фільм, він у нас не може "відбиватися". Інтернет-продажі величезною мірою залежать від піратства, і не працюють так, як би мали працювати. Втрачені навички ходити в кіно і купувати його за гроші в інтернеті. Втрачені навички дивитися розумне кіно. В Україні величезний комплекс проблем, і розв'язувати їх потрібно комплексно", – каже Олег Щербина.

Олег Щербина

УКРАЇНЦІ ХОЧУТЬ ДИВИТИСЯ ФІЛЬМИ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ЇМ ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ ПРО СЕБЕ

Є три майже безпрограшні напрямки, які українське кіно непогано освоїло. Це комедія, патріотичний фільм та артхаус. Комедія – популярний у всьому світі напрямок; патріотичне кіно затребуване у нашій країні, бо українці цікавляться історією та мають на неї доволі суперечливі погляди. Аудиторія артхаусу ніде у світі не є надто великою, а проте цей жанр українського кіно приносить чи не найбільше нагород з фестивалів. 

"Це та аудиторія, яка генерує сенси та займає керуючі позиції у суспільстві. Тому ця публіка потребує їжі для інтелекту, і треба це давати постійно", – каже Олег Щербина. 

Його колега Юлія Чернявська каже, що такі запити в Україні задовільняє також документальне кіновиробництво. Зокрема, є великий попит на фільми, які допомагають українцям дізнатися про себе більше. Саме так, до речі, у студії Fresh і з'являються теми для нових документальних проектів. 

"До прикладу, ми не шукали теми "Будинку "Слово". Вона прийшла до нас сама. Режисер Тарас Томенко прийшов із темою, я прочитала сценарій. Він мені дуже сподобався, але я зрозуміла для себе, що нічого про це не знала. Ми почали аналізувати, чи я єдина така, і з жахом усвідомили, що майже всі, кого ми питали, нічого не знають про цей період Харкова, 30-ті роки, розстріляне відродження і будинок "Слово". Тоді ми вирішили: перед тим, як знімати великий ігровий фільм, ми повинні просто зробити документальне кіно. Створити основу, фундамент. Щоб потім, коли ми будемо запрошувати глядачів у зали, вони хоч трохи розуміли, про що річ", – пояснює продюсерка. 

Схожа історія була з фільмом "Від України – до Голлівуду" – документальною стрічкою про українців, які залишили свій слід у світовому кіно. Режисер приніс на студію книжку про українців у Голлівуді, і з неї почалася захоплива подорож історією світового кінематографа та історією України. Під час роботи над фільмом автори накопичили стільки матеріалів, що їх би вистачило на три повноцінні стрічки. А в першій версії тривалість документального фільму про відомих українців досягала трьох годин. 

***

Зараз у Fresh Production почали працювати над документальною стрічкою "Спомин". Це історія про українських праведників світу, які рятували євреїв, що ішли до Бабиного Яру. 

"У нас дуже цікавий фокус цієї історії, бо ці люди були тоді ще дітьми. Паралельно у фільмі досліджуються сучасні діти, які висловлюють свої думки і свої відчуття з приводу того, що відбувалося в тій ситуації. Це такий прийом, щоб показати глядачеві, як діти могли сприймати ці речі", – анонсує Юлія Чернявська. 

Через коронавірус у студії відклали цілу низку прем'єр. Однак, роботи у них завжди вистачає, адже різні проекти знаходяться на різних стадіях готовності. Тому під час карантину українські кіновиробники завершать всю постпродукцію, аби коли кінотеатри знову відчиняться, український глядач зміг прийти туди за якісним українським фільмом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• «Ейс Вентура» повернеться на великі екрани
• Церемонія вручення «Оскара» відбудеться офлайн
• Оголосили номінантів на «Оскар-2021»