фото ілюстративне

Існує думка про те, що на Землю щодня падає понад 1000 кг так званого міжпланетного пилу. Цей пил є нічим іншим як незліченною кількістю дрібних слабких метеорів, відкинутих залишків астероїдів і комет, що проходять повз Землю.

Існує два доступні способи вивчення слабких метеорів – це радіолокаційні та оптичні спостереження, кожен з яких має переваги та недоліки. Астрономи поєднали конкретні результати досліджень з обома методами, і тепер вони можуть використовувати радіолокатор для проведення тих спостережень, які раніше могли здійснювати лише оптичні телескопи.Про це повідомляє ІА "Конкурент" з посиланням на technology.org.

Рух у Сонячній системі досить жвавий – крім знайомих нам усім великих тіл, існує незліченна кількість скелястих астероїдів та крижаних комет. Вони зазвичай залишаються на своїх орбітах далеко від Землі, але є й ті небесні тіла, які «блукають» навколо Сонячної системи. При цьому, вони втрачають частину матеріалу через зіткнення, деформації або нагрівання. Завдяки таким рухам Земля оточена дрібними частинками, які ми називаємо міжпланетним пилом. Досліджуючи розміри та склад міжпланетного пилу, астрономи можуть опосередковано вивчати активність та склад батьківських тіл.

Наземний радар справляється на відмінно з виявленням руху метеорів, але, на жаль, він не надає достатньої інформації про масу або склад метеорів. Оптичні телескопи та датчики можуть встановлювати ці деталі на основі світла, яке випромінюється з падаючих метеорів завдяки їхній взаємодії з атмосферою. Однак телескопи мають обмежене поле зору і до недавнього часу не були чутливими до слабких метеорів. Рьо Осава та його команда хотіли наділити радіолокаційні обсерваторії потужністю оптичних. Через кілька років вони нарешті досягли успіху.

У 2009, 2010 та 2018 роках команда використовувала радіолокаційний пристрій для середньої та верхньої атмосфери (MU), який відноситься до відання Кіотського університету та знаходиться у префектурі Сіга, та обсерваторію Кісо, що належить Токійському університету та розташовується на г. Онтако, у префектурі Нагано.  Радіолокаційний пристрій та обсерваторія знаходяться на відстані 173 кілометрів один від одного і це важливо, адже чим ближче об’єкти, тим точніше можна співвіднести дані отримані ними. Команда вже спостерігала за 228 метеорами з обох устаткувань, і цього достатньо, щоб отримати статистично надійний зв'язок для поєднання радіолокаційних та оптичних спостережень.

«Аналізувати дані було важко.Чутливий прилад, який називається широкопольовою камерою Tomo-e Gozen на телескопі Кісо, за ніч зафіксував понад мільйон зображень. Цих даних занадто багато для аналізу вручну, тому ми розробили програмне забезпечення для автоматичного розпізнавання слабких метеорів.  Ми сподіваємось продовжити цей проєкт на основі отриманих даних і почати використовувати радар для дослідження складу метеорів. Це може допомогти астрономам в дослідженні комет та аспектів еволюції Сонячної системи як ніколи раніше»,- ділиться враженнями Осава.

На Марсі працюватиме робот-метеоролог

Вівторок, 17 листопада 2020, 00:49

1

0

0

Датчики на Марсоході НАСА «Персеверанс», або скорочено «Персі», допоможуть підготуватися до майбутніх досліджень планети шляхом передбачення погоди та вивчення частинок пилу.

Про це повідомляє ІА "Конкурент" з посиланням на technology.org.

Очікується, що прилад досягне пункту призначення та приземлиться на Червоній планеті  18 лютого 2021 року. Під час дослідження кратера Джезеро на наявність ознак давнього мікробного життя, «Персі» збере перші зразки з поверхні Марсу, які потім будуть доставлені на Землю майбутньою місією. Крім того, марсохід також надасть ключові дані про атмосферу, які допоможуть астронавтам вижити у світі де немає кисню,  панують мінусові температури та  трапляються пилові бурі.

Інструмент, що є базою для отримання даних про погоду, називається MEDA. Частково його мета полягає у тому, щоб збирати основні дані про температуру, швидкість та напрям вітру, тиск та відносну вологість. До речі, температури на місці висадки «Персі» коливаються в середньому від мінус 88 градусів Цельсія вночі до приблизно мінус 23 градуси Цельсія вдень.

«Персі», разом з метеорологічними приборами на борту іншого марсохода «К'юріосіті» та посадкового апарату InSight, створять першу метеорологічну мережу на чужій планеті», - заявив Хосе Антоніо Родрігес-Манфреді, головний дослідник  MEDA з Центру астробіології в Національному інституті аерокосмічної техніки в Мадриді, Іспанія.

Ключова відмінність MEDA від попередників полягає в тому, що система визначатиме кількість, форму та розмір частинок пилу в атмосфері Марса. Пил є важливим фактором для будь-якої місії на Червону планету. Він потрапляє на все, включаючи космічні кораблі та будь-які сонячні панелі, обладнані на них. Він також керує хімічними процесами як на поверхні, так і в атмосфері; і це впливає на температуру та погоду. Команда «Персі» хоче дізнатись більше про ці взаємодії.

Повітряний пил навіть впливає на кількість сонячної радіації, що потрапляє на поверхню Марса. Атмосфера Землі разом із магнітним полем захищає нас від випромінювання. Але на Марсі немає потужного магнітного поля, а щільність атмосфери становить лише 1% від  Земної. «Радіація, мабуть, найбільш екстремальний фактор для астронавтів», - розповідає Родрігес-Манфреді.  – Костюми, що захищають астронавтів від цього випромінювання, будуть мати вирішальне значення».

З цією метою пристрій SkyCam на MEDA буде фотографувати та робити відеозаписи неба та хмар, одночасно контролюючи яскравість неба на різних довжинах хвиль, щоб допомогти нам краще зрозуміти радіаційне середовище на Марсі.

Ключовою метою місії марсохода «Персі» є астробіологія, включаючи пошук ознак давнього життя мікробів. Марсохід досліджуватиме геологію планети та минулий клімат, прокладаючи людству шлях до вивчення Червоної планети. Крім того, «Персі» стане першою місією зі збору добутих зразків марсіанських скель та реголіту (шар пухких, неоднорідних поверхневих накопичень).

Подальші місії, які зараз розглядаються НАСА у співпраці з Європейським космічним агентством, направлять космічні кораблі на Марс для збору цих добутих зразків та повернення на Землю для поглибленого аналізу.

Місія «Марс-2020» є частиною великої програми, яка охоплює місії на Місяць як спосіб підготовки до вивчення Червоної планети людьми. Задаючись метою доставити астронавтів на Місяць до 2024 року, НАСА забезпечить стійку присутність людини на супутнику Землі та навколо нього до 2028 року, передбаченою комічною програмою «Артеміда».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• NASA вирахувала, що в Чумацькому Шляху є 300 млн потенційно населених планет
• NASA вперше в історії відправить на Місяць жінку
• Солона вода на Марсі непридатна для життя на Землі, – дослідження
• NASA показало, як на Юпітері зароджується шторм (фото)