Поділитись:

Керівник волинського центру туризму Богдан БАЛЬБУЗА: «Сам пішов би до колег на гурток» (інтерв'ю)

Неділя, 27 вересня 2020, 09:00

Цього року Волинському обласному центру національно-патріотичного виховання, туризму та краєзнавства виповнюється 80 років. Це дуже поважний вік для установи, яка пережила не одну зміну влади, злети, спортивні здобутки та економічні негаразди. Протягом останніх двох років тут відбулися ще певні реформи. По-перше, поруч із вихованням туристів вагомою ланкою стало національно-патріотичне виховання. А по-друге, змінилося керівництво: Центр очолив нині 28-річний Богдан Бальбуза, виходець із Національного Альянсу. Про реформи, патріотизм і туризм з ним і поговоримо.

КАЮСЯ, У ПІШОХІДНОМУ ТУРИЗМІ Я ЩЕ НЕ РОЗІБРАВСЯ

– До нинішньої роботи ти працював у міському центрі національно-патріотичного виховання. Здавалося, що це доволі комфортний для тебе колектив. Чому вирішив кандидуватися на нинішню посаду в обласну структуру?

– Міський центр мені доводилося створювати фактично з нуля, набирати команду. Це була цікава робота і знайома для мене сфера, адже я був у Національному Альянсі, який займається національно-патріотичним вихованням молоді. Але у нас був невеликий колектив, ми обмежувалися лише Луцьком, а хотілося охопити ширшу територію, тому й вирішив спробувати. Щодо обласного центру, то я не розглядав його як структуру, яка займається суто туризмом, а як можливість займатися з молоддю ще й у сфері національно-патріотичного виховання. Скажу відверто: багато чому довелося вчитись, обсяг роботи тут набагато більший, аніж це здається ззовні. Тому час, проведений тут, це час постійного навчання і переосмислення.

– А як тебе сприйняв колектив? Адже тут фахівці працюють роками, багато хто є навіть вихованцями самого центру.

– Бувало по-різному. Певний час у колективі очікували, що зі зміною керівника будуть якісь радикальні та руйнівні дії, ці думки дехто й підживлював. Але такого не сталося. За окремими винятками з усіма вдалося знайти спільну мову. В Центрі справді багато ентузіастів своєї справи, які живуть тим, що роблять, вболівають за розвиток установи і варті величезної поваги.

– Чому ти навчився від колег за два роки?

– Якщо говорити про основну роботу, тобто менеджерську, адміністративну діяльність, то довелося вникати у нюанси бюрократичної машини, які не перестають і досі дивувати своєю «логічністю». Підучився роботі в освітній сфері, ладнати з людьми, знаходити компроміси, вихід зі складних ситуацій. Коли маємо проблему, то спільно з колективом шукаємо рішення. А щодо практичних навичок, то каюся, адже у техніці пішохідного туризму поки розбираюсь слабко – бракує часу в добі.

Вдалося у водному туризмі себе спробувати, адже ми вже провели чимало сплавів по Стирю, Случу, Світязю, Прип’яті, було кілька велопоходів. А у цілях навчитися усьому, чим займається центр, випробувати все на собі – керівник повинен розуміти, чим живе установа.

– Тобто, екзамен із в’язання вузлів ще не здаси?

– Ще ні, це мій мінус. Але справді планую якось навідатись на гурток і підучитися у колег туристичним навичкам, як тільки трішки буде більше часу.

– Туристи кажуть, що аби пізнати людину, варто піти у гори. Бачила, що ви ходили частиною колективу на гору Хом’як. Що для тебе показав цей похід?

– Це була одноденна мандрівка, та я згоден, що у походах пізнається чимало. Приємно констатувати, що не побачив чогось негативного. Навпаки, мандрівка була дружня та приємна.

 

БУЛИ ПОБОЮВАННЯ, ЩО МИ ОДЯГНЕМО ВСІХ У ВИШИВАНКИ І ШАРОВАРИ

– Коли тебе наймала на роботу обласна рада, які перед тобою завдання ставили і що для себе планував ти особисто?

– Я ставив собі за завдання посилити ланку національно-патріотичного виховання в центрі без послаблення інших напрямків роботи. Тобто, ми не проводили реорганізацію, а лише перейменувалися і докладаємо більше зусиль у новій сфері. Були побоювання, що, образно кажучи, ми одягнемо всіх у вишиванки з шароварами і будемо ходити строєм в «кращих» уявленнях про патріотичне виховання радянського часу, але страхи виявилися даремними. Інші сфери діяльності Центру теж додали в розвитку. Це водний туризм, орієнтування, і незабаром додамо у пішохідному туризмі та краєзнавстві.

– Щодо національно-патріотичного виховання. В чому полягає робота центру у цьому напрямку?

– Наймасовіший, але не єдиний інструмент для розвитку національно-патріотичного напрямку, який ми застосовуємо – це залучення молоді до гри «Джура» у школах. Це виховна система, де учні, студенти професійно-технічних училищ впродовж року працюють із керівником, виконують завдання відповідно до програми. І у кінці року відбуваються етапи власне гри «Джура»: від шкільних до обласних. На Волині останні роки обласний етап гри у формі фестивалю відбувалася на березі озера Соловичі, де діти таборують, змагаються інтелектуально та фізично, а переможці їдуть на всеукраїнські змагання.

– А у чому полягають оці завдання, які виконують школярів, і як вони пов’язані із національно-патріотичним вихованням?

– Виховник протягом року працює з дітьми: проводить гутірки з різних тем, зокрема історичних, розповідає про певні світоглядні принципи, інформує про те, як побудована держава, розказує про визвольну боротьбу – все залежить від конкретної програми. Тобто це можливість протягом року доводити дітям певні тези та цінності згідно з програмою: як теоретичні у вигляді занять, так і практичні у походах, змаганнях.

– А як формуються ці гуртки, де їх знайти у школах?

– В Центрі присутні як постійні посади керівників гуртків, так і окремо на навчальний рік ми набираємо педагогів-сумісників за напрямками. Вчитель набирає гурток і працює з дітьми в додатковий час, переважно на базі навчальних закладів. В рамках Волинської області ми шукаємо педагогів-ентузіастів – людей, що вміють працювати з молоддю у напрямках, які просуває Центр. Тож відкриті для пропозицій.

Як нас знайти батькам? Заходьте на наш сайт, телефонуйте за вказаними там номерами, запитуйте про напрямок, який вас цікавить та найближчий до вас гурток. Незабаром інформація про наявні гуртки буде доступна на сайті.

ВАЖКО ВИМІРЯТИ, ЧИ ДОБРЕ ДИТИНУ НАВЧИЛИ ПАТРІОТИЗМУ

– Легко зрозуміти, як навчають дітей навичкам, важливим для туриста, а ось як вчити патріотизму?

– Так, тут складне питання. Ще з часів громадської діяльності запитували: як виміряти показник ефективності вашої діяльності? Це дуже абстрактне поняття і навіть виміряти якийсь показник у формі соцопитування можна буде за 5-10 років. У громадському секторі ми намагалися створити певне середовище, де жили і культивувалися певні ідеї та переконання. Наприклад, культивували думку, що працювати на благо своєї держави та народу, при потребі захищати її – це добре.

А ось просто втікати з країни та хаяти її – мовляв, всюди добре, лиш у нас ні – це хибна політика. Нашу роботу у громадському секторі, наприклад, можна виміряти тим, що багато людей з різних поколінь нашої організації у 2014 році встали до лав добровольчих загонів, ЗСУ, волонтерів, брали участь у Революції Гідності, розвивали потрібні державі напрямки в інших структурах, як-от Інституті національної пам’яті. Це люди дії.

Якщо підсумувати, то загально національно-патріотичне виховання – це виховання всебічно розвиненого громадянина, свідомого того, в якій країні він живе, готового діяти на благо країни, в тому числі захищати її від агресора, якщо потрібно.

– А як цей напрямок розвиваєш у Центрі?

– Зараз я не відділяю чітко національно-патріотичний напрям роботи від краєзнавчого чи туристичного. Якщо дитина побуває як турист у різних куточках України, пізнає історію країни, розвине себе, познайомиться з людьми, прив’яжеться до цього, то навряд у 18 років скаже, що її держава приречена і звідси треба тікати. Це пізнання себе через призму оточення. Тому в нашій роботі напрямки часто переплітаються.

Ми не маємо цілі зомбувати когось чи нав’язати певні погляди насильно. Ні, мета – надати інформацію, аби дитина сама для себе проаналізувала її і ухвалила рішення.

Розкажу про свій досвід. Я навчився читати в три роки і поглинав все, що було під рукою. У нас була вдома бібліотека з радянських часів, тож я, зокрема, начитувався мемуарами керівника червоного партизанського з’єднання Федорова та іншими книжками, які були доступні в той період. І якось ще малим почав на основі прочитаного дискутувати з батьком, що червоні партизани – це добре, а вояки УПА – вороги.

Батько зрозумів, що справа пішла не в ту сторону і пояснив мені ситуацію з різних сторін. Я почав шукати відповіді, сформував для себе картину, яку згодом складав частинами з різних оповідей та фактів. Тим паче, що в моєму роду були як солдати Червоної армії, так і вояки УПА, прадід був мобілізований до польського війська, один з родичів – розстріляний в Луцькій тюрмі. Історія на прикладі власного роду сприймається інакше, ніж з підручника.

Тому, на мою думку, дітям потрібна інформація, харч для роздумів, а вони вже самі ухвалюють для себе рішення. Тоді воно більш впевнене і тверде, власне.

– Де ви берете самі цю інформацію?

– Ми тісно співпрацюємо з тим же Інститутом національної пам’яті, використовуючи підготовані ним матеріали. Зокрема, на матеріалах Інституту в минулі роки у співпраці з міським ЦНПВ, громадськими організаціями, Міністерством молоді та спорту створили виставку «Люди свободи». Лучани часто можуть її побачити в місті під час масових заходів.

Для педагогів області маємо збірники методичних рекомендацій щодо роботи в наших напрямках. Готові ділитись та допомагати.

Тісно співпрацюємо з Юрієм Журавлем – музикантом та художником, чиї книги та малюнки, я впевнений, повинні бути в кожній українській родині, де є діти.

Зараз, знову ж в співпраці з іншими структурами, працюємо над перевиданням і масовим тиражуванням гри «Криївка» – українізованої версії популярної гри «Мафія». Донесення важливих речей через гру – це теж дієво для пізнання. Проводимо та беремо участь в заходах, присвячених вшануванню героїв російсько-української війни.

Якщо ж говорити про інформацію для старшого юнацтва та дорослих – маю що порекомендувати. Для розуміння певних процесів в українській історії без надміру термінів, дат та офіційних віх – варто прочитати хоча б одну книгу – «Україна. Історія з грифом «секретно» Володимира В’ятровича. Фактаж без художніх домішок.

З того, що відомо мені, мінімум одна людина після прочитання перейшла з російської мови на українську. Вважаю, що це вагомо. До речі, купив кілька цих книг і запустив у «вільне плавання» або ж пропоную дати почитати тим, хто сумнівається. Звертайтесь. Напрямки роботи численні та різні, працюємо над їх вдосконаленням.

ПІДЕМО ТУДИ, ДЕ ЗАВИСАЮТЬ ДІТИ

– Скільки дітей навчаються у Центрі?

– У минулому році в нас було понад півтори тисячі гуртківців, за результатам 2020 року буде більше, ми якраз набираємо дітей і розширюємо мережу.

– Який вік ваших вихованців?

– Від садочка до студентського віку.

– Як потрапити до гуртків центру? Де батькам шукати інформацію?

– У нас нині триває період набору дітей. Тому радимо батькам знайти до нас на сайт, де вказані контакти і ми підкажемо, у якій школі присутній наш найближчий гурток і його спрямування. Адже ми розвиваємо різні види спортивного туризму, краєзнавство, спортивне орієнтування, національнопатріотичне виховання. Також ще раз повторюся, що ми завжди відкриті для співпраці з людьми, які вміють працювати з дітьми і хочуть розвиватися у цьому напрямку.

– Як вплинув на вас карантин?

– Складний рік, оскільки велику кількість заходів довелося відмінити. Але вже восени заплановані масштабні події. У ці вихідні ми плануємо провести матчеву зустріч із орієнтування, де ми виступаємо співорганізаторами із Луцькою федерацією спортивного орієнтування.

Через тиждень у Ковелі буде Чемпіонат Волинської області серед юнаків зі спортивного туризму – водний, пішохідний, велосипедний етапи.

Окрім цього, 31 жовтня відбудеться змагання «Стежками УПА». Захід відбуватиметься разом зі змаганням «Доброволець», участь в якому беруть дорослі. Але «Стежками УПА» – це піші пізнавальні змагання для дітей та юнацтва (10-21 років). За три або ж шість контрольних годин треба буде дістатися до контрольних пунктів. Учасники будуть на місцях боїв чи інших знакових місцях, які показують реальну історію краю. Минулого року було понад 300 учасників і кожен отримує якийсь сувенір про участь, яка, до слова, безкоштовна завдяки співпраці з громадськими організаціями та Мінмолодьспортом.

Не вдалося цього року запустити табір «Сонячний», хоча ми до останнього готувалися до відкриття. В таборі за останній рік додали чимало цікавих речей, які б робити відпочинок дітей більш приємним – бампербол (великі кулі, які діти одягають на себе і штовхаються), майданчик для пляжного волейболу, велике шатро, пуфи та інші локації. До наступного сезону придумаємо ще щось цікаве.

А ось російськомовну музику з репертуару дискотек виключили, хоч і не всім це сподобалося. Це принципове питання, адже серед виконавців часто-густо є й ті, які відкрито негативно висловлюються про Україну чи гастролюють в окупованому Криму. Ми пояснюємо причини і знаходимо розуміння.

– Взимку вихованці центру традиційно готуються до лижних змагань. Чи є для цього необхідне обладнання?

– Так, у нас є можливості, але перш за все чекаємо сніжних зим для тренувань. А до того, ще восени, акцент буде на велосипедних  поїздках. У планах розробити відкриті велопоходи на одиндва дні – наприклад, навколо Луцька, по території Цуманської Пущі, інших цікавих місцях. Маршрути в процесі формування.

– Зараз багато дітей застрягли в своїх телефонах. Яким чином ви плануєте їх звідти витягнути? 

– Технічний прогрес змінює багато підходів до роботи, і зараз позашкіллю, та й іншим профільним установам, варто перелаштовуватись на хвилю молоді. Карантин, зокрема, це чітко підкреслив. В нас є що запропонувати дітям замість онлайнжиття. Але для цього потрібно спершу зайти в їх середовище і заговорити їх мовою. Тому активно працюємо у Фейсбук, в Інстаграмі, незабаром спробуємо зайти в інші соцмережі.

Загалом – життя динамічне, намагаємось не відставати.

***

27 вересня світ відзначає День туризму. «Конкурент» вітає усіх причетних та бажає завжди мати бажання та можливість пізнавати світ, різні культури, традиції, не цуратися свого та з повагою ставитися до інакшого. Бережіть природу та будьте здорові!

ЧИТАТИ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів
28 жовтня 2020
20:00
19 жовтня 2020
08:30
11 жовтня 2020
13:39
08 жовтня 2020
04 жовтня 2020
29 вересня 2020
28 вересня 2020
27 вересня 2020
20 вересня 2020
20:10
19 вересня 2020
08 вересня 2020