Тортури за чаклунство: як у середньовічній Україні розправлялися з "відьмами"

22 вересня 1692 року в новоанглійському місті Салем, що в Америці, за звинуваченням у чаклунстві були засуджені до повішення останніх 8 жертв "полювання на відьом". У 1697 році суд визнав помилку, проте "салемський процес" став лише одним із численних епізодів в історії середньовічної боротьби з нечистою силою. Суспільне розповідає про каральний молот відьом і згадує, як судили в ті часи за чаклунство в Україні.

Полювання на відьом. Лютий, 1692 рік, поселення Салем

9-річна Елізабет Вільямс, дочка пастора Семюела Перріса, та його 11-річна племінниця Ебігейл раптово вночі почали кричати, корчитися і завмирати у неприродних для тіла позах. Місцевий лікар не знайшов фізичних ознак будь-якої хвороби, а його колега з сусіднього містечка визнав, що напади у дівчаток були сильнішими, ніж при епілепсії.

Причину цих нападів не встановлено й досі. Згідно з однією з теорій, це було масове отруєння споринням (матковими ріжками) або спалах рідкісної форми енцефаліту. Але особливий релігійний менталітет тодішньої пуританської громади знаходить інше пояснення. Салемом повзуть чутки про відьом, які прокляли жителів поселення.

Першими обвинуваченими в чаклунстві стали темношкіра рабиня Перріс Тітуба, Сара Осборн, яка рідко відвідувала церкву, і бездомна Сара Гуд. Кілька днів їх допитували: Осборн і Гуд стверджували, що невинуваті, але Тітуба зізналася, що до неї та до інших "відьом" приходив диявол і наказав служити йому. Її щиросердне зізнання стало необхідним "доказом" присутності нечистої сили та приводом розпочати полювання на відьом.

Уникнути такого правосуддя не міг ніхто – незалежно від віку, статі та соціального статусу. Заарештовували жінок, чоловіків, дітей. Чотирирічна дочка Сари Гуд, була визнана винною через те, що боязко відповідала перед судом. Першою жертвою "полювання на відьом" стала Бріджит Бішоп, проти якої дали свідчення відразу кілька людей – за використання приворотних заклять і наведення вроків. Її повісили.

Всього з лютого 1692 по травень 1693 року були повішені 19 людей, один чоловік був розчавлений камінням, і приблизно 200 осіб потрапили в тюрму. Ця історія отримала назву "процес над салемськими відьмами" і стала всього-на-всього одним епізодом з 300-річного періоду активного переслідування відьом.

Молот відьом у середньовічній Європі

У 1484 році папа римський Інокентій VIII видав буллу “Усіма силами душі”, в якій офіційно визнавав існування відьом та наділяв надзвичайними інквізиторськими повноваженнями Генріха Крамера і Якоба Шпренгера, майбутніх авторів сумнозвісного трактату "Молот відьом".

Унаслідок цього, й вкупі з десятками інших демонологічних трактатів, написаними впродовж наступних 150 років, переслідування відьом набули надзвичайних масштабів. Відбулося понад 100 тисяч судів, під час яких сумарно до страти засуджено 40-50 тисяч осіб. Зазвичай "відьом" звинувачували у нападах на дітей, вбивствах, хворобах і насиланні вроків на сусідів, спричиненні імпотенції та безпліддя, псуванні врожаїв.

Відьомські процеси стали невіддільною частиною середньовічної Європи, і Україна не була винятком. Щоправда, інквізиція тут ніколи не мала такого простору дій. Станом на XVI-XVIII ст. український народ вже був достатньо християнізований, лише у гірських районах ще залишалися рудименти язичницьких вірувань. Втім адміністрація і церква засуджували подібні ритуали.

“Відьомські процеси” в Україні

Попри офіційне засудження відьомських ритуалів церквою, ставлення до них шляхти, козаків, міщан і посполитих було не таким однозначним. Дехто, як наприклад козаки-характерники, сам вдавався до чарів, інші зверталися до “професіоналів" за послугами щодо різних потреб: від любовних справ і приплоду худоби – до наслання вроків на ворогів. Бувало, що звичайні українці самі вдавалися до ворожби, особливо на зимові релігійні свята.

Вважалося, що відьма укладає договір із дияволом. Оскільки довести факт такої угоди було складно, зізнання витягали з підозрюваних тортурами. В Україні (хоча й значно меншою мірою) для цього використовували весь середньовічний арсенал “боротьби” з чаклунством: тортури, ордалії та смертну кару.

Український історик Катерина Диса, котра першою зайнялася системним дослідженням “відьомських процесів” в Україні, розповідає, що найдавніші згадки про них містяться в судових справах другої половини XVI ст., хоча згадки про подібні “процеси” були й раніше. Першою відомою жертвою “полювання на відьом” у 1171 році стала Настася Чагрівна, коханка галицького князя Ярослава Осмомисла. Унаслідок інтриг бояр її оголосили відьмою і спалили живцем.

Найгучніший суд над відьмами в Україні відбувся у 1667 році. Гетьман Іван Брюховецький звинуватив “відьом” у втраті дитини своєю вагітною дружиною Дарією та спалив за раз шістьох “відьом”, серед яких була дружина гадяцького полковника. Жінок звинуватили у тому, що вони викрали ненароджену дитину з утроби та наврочили хворобу, від якої Брюховецький з дружиною ледь не сконали. У народі ходили чутки, що жінкам допомагали демони у вигляді мишей і котів.

Напевно, одними з останніх судових справ щодо чаклунства можна назвати київські суди. Так, наприклад, 19 серпня 1891 року київський мировий суддя розглядав справу Данила Філіппова, який мало не вбив ударом каменя по голові серед базару "якусь Моргулеву, жінку далеко вже не першої молодості" за те, що вона "навела на нього чари та вже понад 10 років мучить його". Суддя арештував Данила на 5 діб.

Скарг на відьом у судах не бракувало, проте смертною карою завершилося лише близько 5% з них. Причиною є те, що здебільшого звинувачення у доволі повсякденних конфліктах і загалом відображали острах звичайних людей перед незрозумілими явищами. Про польоти відьом і зібрання на шабаші взагалі майже не згадували – це явище виникло у романтичній літературі вже у XIX ст., де й залишається до сьогодні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Папороть шукали та боялися відьом: як колись зустрічали Івана Купала на Волині
• «Мир, труд, май» і…Вальпургієва ніч
• Русалки в житі та вінки для корівок: як Зелені свята на Волині святкували
• Вербову гілку на рушник та волочене похресникам: Великдень на Волині
• Свято Водохреща: кого вода лікує, а кого калічить