Поділитись:

«Війна може навчити»: як на Волині комбайнер з Одещини ремонтує техніку для військових (фото)*

Автор: Міла Роспопа |
Середа, 03 серпня 2022, 08:30

Дмитро Гержиков відмиває руки від мастила і йде нам назустріч. Це усміхнений засмаглий чоловік середнього віку – одесит з болгарським корінням. Дмитро – комбайнер. Знає комбайни, як своїх п'ять пальців, і може на слух визначати, чи вони справні. У цій справі він вже більше 20 років. А останні п'ять приїздить у Волинську область. Тут він працює на «Вілії» старшим інженером з експлуатації на аграрній дільниці. 

Журналісти сайту новин Луцька і Волині «Конкурент» спільно з групою компаній ТМ «Вілія» продовжують серію публікацій про особливих людей, які творять історію найбільшого на Волині агропідприємства. 

«Я був комбайнером. Приїхав сюди працювати на кукурудзу, наступного року ще приїздив, а потім Євген Степанович (Євген Дудка, засновник та очільник групи компаній ТМ «Вілія» – ред.) запросив тут працювати постійно. Бо ж раніше я на початку жнив їхав на Волинь комбайном з Одеси – був таким собі заробітчанином. Жнива у мене йшли три місяці. Це було нелегко, я не висипався. У нас була ціль – заробляти і збирати урожай. Мені було цікаво, адже тут ти постійно у русі, постійно зайнятий», – пригадує чоловік.

Зараз він живе на квартирі, яку для нього орендує підприємство. За п'ять років Дмитро пройшов шлях від звичайного комбайнера – до старшого інженера. Його робота полягає в тому, щоб відремонтувати комбайни і зібрати урожай вчасно без поломок і без втрат. У чоловіка більше 40 підлеглих, роботу яких він повинен правильно налагодити. 

 

Ремонтувати комбайни Дмитро Гержиков навчився самотужки. Каже, хоч і має освіту тракториста-комбайнера, головні знання він здобув уже з досвідом. 

«Я розбирав кожну детальку, знав, як вона ставиться. Розібрався самостійно у всьому, що міг. Але і досі є речі, які я не можу відремонтувати. Це, в основному, поломки в електроніці сучасних комбайнів. На щастя, цим займається окрема людина. До того ж зараз навіть найдрібнішу поломку показує комп'ютерна діагностика. Частину поломок я розрізняю на слух», – каже він. 

 

Із 24 лютого життя Дмитра кардинально змінилося. Як і в усіх українців. Він важко переживає все, що пов'язане з війною, адже хвилюється за рідних, які зараз на Одещині. Цей регіон останнім часом росіяни часто обстрілюють. 

Дмитро по-своєму наближає нашу перемогу. У вільний час він допомагає ремонтувати військову техніку для захисників України. 

«Я ще в армії почав ремонтувати військову техніку. Там здобув перший досвід. Такого, як у цій війні, ще не ремонтував, але війна може навчити всього. Зразу за тиждень після початку повномасштабного вторгнення привезли першу техніку. Я багато над цим працював, часто навіть вночі. Ми по кілька разів знімали двигуни, все переробляли. Кожного разу все ретельно випробовуємо, перевіряємо, їздимо – і тільки потім повертаємо військовим», – розповідає чоловік. 

Найчастіше ламаються двигуни. До Дмитра приїжджає техніка, яка вже брала участь у бойових діях. Він завзято береться за цю роботу. 

«Над ремонтом техніки я можу працювати і в суботу, і в неділю. Працювати до пізньої ночі. За час повномасштабного вторгнення я відремонтував вже шість одиниць військової техніки. Лагодив двигуни, ходову, рульове, гідравліку. Ми вчилися на ходу. Мені важливо це робити, бо це те, чим я можу допомогти під час війни. В Україні має бути мир, і ми всі маємо працювати для цього. Нам потрібна перемога», – говорить він. 

Зараз жнива, і вільного часу у Дмитра небагато. Чоловік каже, що сьогодні зібрати урожай як ніколи важливо, адже значна частина посівів згоріли внаслідок дій ворога, і росія ганебно продовжує нищити українське зерно. А проте, пріоритетнішим для нього зараз є ремонт військової техніки, адже треба допомогти нашим хлопцям і дівчатам вигнати ворога з українських земель, а вже потім сіяти і збирати новий урожай на вільній землі. 

На роботі у Дмитра постійно грає музика. Це допомагає виконувати завдання легко і невимушено. 24 лютого чоловік повидаляв із плейлиста всю російську музику. Тоді, каже, по-новому відкрив для себе українську. Особливо любить весільні пісні – прості і душевні, як і його праця. І чи то в ремонтному цеху, чи в ангарі, а чи у кабіні комбайна зараз його супроводжує українська пісня. 

Дмитро Гержиков добре освоївся на Волині. Він часто привозив сюди рідних, призвичаївся навіть до погоди нашого краю – «дещо англійської, але комфортної». У орендованій підприємством квартирі облаштував куточок для занять спортом. Каже, треба тримати себе у гарній формі. 

 

Попри все, чоловік сумує за рідною Одещиною. Зараз під гарячим південним сонцем дозріває виноград на його домашньому винограднику, а в старих дубових бочках у приємній прохолоді льоху самотньо стоять залишки минулорічного вина. Урожай збирають мама і доньки Дмитра. Вони роблять вино, яке чоловік так любив смакувати разом із друзями після закінчення жнив наприкінці літа. Тоді, втомлений після важкого сезону, Дмитро повертався на малу батьківщину, глушив комбайн і насолоджувався приємним спокоєм.

Цього року спокою нема, і Дмитро не знає, коли повернеться додому. Найбільше йому хочеться, аби війна закінчилася перемогою України. Щоб ходити до моря, робити вино, і далі сіяти і збирати зерно на своїй рідній землі. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів
13 серпня 2022
12 серпня 2022
15:32
07:30
11 серпня 2022
07:30
10 серпня 2022
20:16
10:11
07:20