Шкільна освіта в Луцьку 1959-1969 років

Населення Луцька на початок 1959 року складало 55 663 людини. Це приблизно 25% сучасної чисельності міста. Українці складали 76% мешканців Луцька, росіян було 19%, білорусів – 1,6%, поляків – 1%, євреїв – 1,4%.

До слова, населення міста у 1939-1941 роках складало 49 751 осіб.

Адреси у деяких тодішніх шкіл відрізнялися від сучасних шкіл з цією ж нумерацією. Якщо, наприклад, середня школи №1 з українською мовою навчання знаходилася на тому ж місці, що й тепер (вулиця Богдана Хмельницького, 4), то школи N4 та N9 зовсім у інших районах. Тодішня восьмирічна російська школа №4 знаходилася на сучасній вулиці Винниченка (тоді це була частиною вулиці Червоної Армії). У будинку №23 до 1946 року була неповна чеська школа, що мала у 1944-1946 роках №9. Тепер це приміщення займає Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти. А середня українська школа N9 була тоді на вулиці Крупської, 6 (тодішня назва вулиці Кафедральної) біля замку Любарта. Вже з нового 1959-1960 навчального року дев'ята школа змінила свою адресу. Вона перебралася у приміщення, що займала перед цим російська середня школа N5 (вулиця Леніна, 33). А школа №5 з цього навчального року розмістилася у тій будівлі, де й знаходиться тепер – по вулиці Артема, 16 (сучасний проспект Перемоги). Сучасна ж Луцька гімназія №4 знаходиться на тому ж місті, де до 1959 року була №5, а у 1959-1968 роках – школа №9.  Вулиця  Леніна з 1991 року носить назву проспект Волі. На початок 1959 року у Луцьку було 10 шкіл, що підпорядковувалися міському відділу освіти. Середніх було 6 : NN 1-3, 9 (українські ), N5 та N8 (російські ). Працювали три восьмирічні школи: N4 (російська ), N6 та N7 (українські). Також була початкова базова школа з українською мовою навчання у приміщенні Луцького педучилища.

Поруч з луцькою четвертою школою зразка 1959 року знаходилася  Залізнична середня школа N38 з російською мовою викладання, що підпорядковувалася не міськво, а  відділу навчальних закладів Львівської залізниці. Цю школу створили 1944 року. У ній навчалися діти луцьких залізничників. Архівні документи свідчать, що спочатку навчальний заклад мав назву залізнична школа N1 міста Луцька. Станом на 1 січня 1945 року у школі навчалося 234 учні (сім 1-4 класів, три 5-7 класів та один 8-10 клас). Адреса школи була: вулиця Червоної Армії, 17. Тепер у цій будівлі за сучасною адресою: вулиця Винниченка, 27а, знаходиться відділ державної виконавчої служби міста Луцька.

Таким чином, усього у Луцьку 1958-1959 року було одинадцять шкіл, з яких сім українських та чотири російські. Сім середніх, три неповних середніх та одна початкова школа.

У грудні 1958 року в СРСР було прийнято Закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям і подальший розвиток системи народної освіти у СРСР». А в квітні 1959 року аналогічний закон було прийнято  в УРСР. Відповідно цих законів семирічні школи перетворювались у восьмирічні, а десятирічні – в одинадцятирічні. Восьмирічна освіта оголошувалась обов’язковою. Навчання в 8-11 класах ставало безкоштовним.

На підставі вищезазначеного закону з 1 вересня 1959 року 6 середніх луцьких шкіл було реорганізовано у середні трудові політехнічні школи з виробничим навчанням, 3 неповні середні школи реорганізували у восьмирічні.

Завданням середніх трудових політехнічних шкіл було дати загальну середню освіту і професійну підготовку для роботи в одній з галузей народного господарства або культури.

Тим часом територія Луцька зростала. Відповідно до рішення луцького міськвиконкому від 12 червня 1959 року N 594, смуга міста Луцька поширилася на деякі населені пункти Волинської області, зокрема села Малий Омеляник, Кічкарівку, Черчиці, Гнідаву, Вишків та Вересневу селищну раду. Цим же рішенням Теремнівська сільська рада була підпорядкована Луцькій міській раді.

У 1959-1960 навчальному році до луцьких шкіл додалися Теремнівська та Вереснева середні, Гущанська, Вишківська, Кучкарівська, Гнідавська восьмирічні та Омеляницька початкова школа.

Отже кількість шкіл міста збільшилася на сім. Разом з Залізничною школою N38 у Луцьку стало 18 шкіл. Середніх – 9, восьмирічних – 7, початкових – 2. українських –14, російських – 4.

1960-1961 навчальний рік відзначився для Луцька тим, що у грудні 1960 року школи районів, які було включено до меж Луцька 1959 року, отримали нумерацію з 10 до 17.

Таким чином Теремнівська та Вересневська школи стали відповідно середніми школами з номерами 10 та 16 (адреси: вулиця Артема, 29 та Комсомольська, 7). Гущанська (вулиця Паші (правильно – Домни Гордіюк, 9), Вишківська (вулиця Червоної Армії, 134), Кучкарівська (вулиця Чернишевського, 32) та Гнідавська (вулиця Грабовського, 7) восьмирічні школи отримали відповідно порядкові номери з 11 до 14. Омеляницька початкова базова школа стала школою N15 (вулиця Лисенка, 2).

Теремнівська школа №10

 

Школа була заснована в селі Теремне Луцького району 1920 року. У 1957-1979 роках  знаходилася у будівлі, де тепер міжшкільний навчально-виробничий комбінат (вулиця Писаревського, 15). У 1979-1980 роках школа розміщувалася поруч зі школою №18 за сучасною адресою: проспект Відродження, 20а. У 1980 році навчальний заклад отримав нове приміщення за адресою: вулиця Ветеранів, 5. Це – перший середній навчальний заклад у створеному протягом 1970-х років 33-му мікрорайоні (Жовтневий район, нині – Завокзальний).

З 1991 року школа набула статусу Луцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №10 з поглибленим вивченням математики та біології.

Гущанська школа №11

У 1959-1974 роках Гущанська восьмирічна школа знаходилася за адресою: вулиця Домни Гордіюк, 9.  Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів N11, з новою адресою по вулиці Наливайка,10б розпочала працю з 7 жовтня 1974 року. Ця школа стала першим навчальним закладом новозбудованого 40-го кварталу.

Згодом школу реорганізовали в центр естетичного виховання, спеціалізовану школу, навчально-виховний комплекс, школу-колегіум.

Вишківська школа №12

Початкову школу села Вишків Ківерцівського району заснували 1946 року. З 1951 року вона стає школою-семирічкою. А з 1 вересня 1987 року школа N12  стає загальноосвітньою середньою школою. Адреса школи: вулиця Салтикова-Щедріна, 1.

 

Кучкарівська школа №13

 

Школа N13 з’явилася на базі Кучкарівської (правильна назва села – Кучкарівка) початкової школи, що розпочала роботу 2 вересня 1946 року ще у довоєнному будинку. Першою її завідуючою була Євдокія Макарівна Волік. У 1946-1947 навчальному році у школі навчалося 62 учні. Після приєднання села Кучкарівки  до  Луцька  Кучкарівська восьмирічна школа стала Луцькою восьмирічною школою №13 з початку грудня 1960 року. Але реквізити школи були офіційно змінені з 1 вересня 1961 року.

Перший випуск Луцької восьмирічної школи №13 відбувся в 1962 році. Тоді школу закінчив 21 учень.  З 1998 року школа почала функціонувати як середня. Тоді ж було здано корпус №2. Перший випуск середньої школи N13 відбувся 2000 року. Знаходиться школа за адресою: вулиця Чернишевського, 29.

 

Гнідавська школа №14

Навчання у Гнідавській семирічній школі розпочалося 1 вересня 1944 року.

1947 року рішенням виконавчого комітету Гнідавської сільської ради школі було передано будинок по вулиці Перехресній. У травні 1947 року під навчальні приміщення передано будинок по вул. Поворотній, 9. У школі навчалося тоді 270 учнів.

До 1978 року школа N14 була восьмирічною.

1 вересня 1978 року було здано в експлуатацію нове триповерхове приміщення середньої школи на 1176 учнівських місць на вулиці Грабовського.

З 2015 року навчальний заклад носить назву «Луцький НВК «Гімназія № 14 імені Василя Сухомлинського». Адреса школи: вулиця Черняховського, 8.

Вереснева школа №16

1955 року почалося будівництво Гнідавського цукрового заводу. Разом з будівництвом житла для робітників, дитячим садком, магазином та будинком культури будували й Вересневу школу Луцького району, яку 22 лютого 1959 року було введено в дію.  Учні перейшли у нову школу зі старої Полонківської школи. Директором  навчального закладу призначили Євгена Зосимовича Мисливчука.

Повна назва цього навчального закладу: «Комунальний заклад "Луцька загальноосвітня школа I-III ступенів № 16 Луцької міської ради». Адреса школи: вулиця Корольова, 7.

 

28 листопада 1960 року відбулася передача  Залізничної середньої школи N38 з ведення відділу навчальних закладів управління Львівської залізниці у ведення Луцького міськвно. На день передачі у цій школі вчилося 462 учні у 14 класах.  Відповідно до рішення міськвиконкому від 23 грудня 1960 року колишній залізничній школі присвоєно титул середньої трудової політехнічної школи з виробничим навчанням N17.

У 1961-1962 навчальному році у Луцьку з'явилася школа-інтернат, яка розмістилася по вулиці Дубнівській, 32.

Цього ж навчального року відбулaся реорганізація деяких луцьких шкіл. Відповідно до рішення міськвиконкому від 14 серпня 1961 року N436, восьмирічну школу N7 було реорганізовано у середню загальноосвітню трудову політехнічну з виробничим навчанням. До 1 вересня було закінчено будівництво цієї школи на вулиці Дубнівській, 26. Там, де вона знаходиться  тепер.

Середню школу N9 було реорганізовано у восьмирічну. Це перший випадок у місті починаючи з 1944 року, коли статус луцької школи змінився з середньої до восьмирічної, а не навпаки.

Цього ж року було добудовано школу N1. Її площу було збільшено на 560 кв. м.

Чергові реорганізації луцьких шкіл відбувалися й у подальші роки.

На початку 1962-1963 навчального року у Луцьку було 18 шкіл, 11 022 учні та 694 вчителі.

Відповідно до рішення міськвиконкому від 24 вересня 1962 року «Про затвердження мережі загальноосвітніх шкіл на 1962-1963 навчальний рік» восьмирічну трудову політехнічну школу N9 з українською мовою навчання було розгорнуто у середню трудову політехнічну школу з виробничим навчанням і переведено у новозбудоване приміщення на 960 місць по вулиці Островського, 5 (у 1962-1991 роках мала назву Ленінградська, з 1991 року – вулиця Привокзальна), присвоївши новій середній школі N15. Цим же рішенням у приміщенні школи N9 за адресою: вулиця Леніна, 33, що вивільнилося, організували восьмирічну трудову політехнічну школу з російською мовою навчання, зменшивши другу зміну в школах NN 4, 17, 8, 5 за рахунок учнів, що проживають у мікрорайоні школи N9.

Також було прийнято рішення колишню початкову школу N15 (вулиця Омеляницька, 147) приєднати до середньої школи N2 з метою поліпшення контролю і наповненості класів. Одночасно у зв'язку з тим, що приміщення не відповідало санітарним вимогам, припинила існування базова початкова школа педучилища (вулиця Леніна, 36). Її учнів передали до шкіл з українською мовою навчання NN7, 1, 15.

Отже цього навчального року з 18 існуючих шкіл Луцька 11 були середніми, 7 – восьмирічними. Середні: з українською мовою навчання – 8 (NN 1-3, 7, 10, 15, 16, школа-інтернат), з російською – 3 (NN 5, 8, 17).

Восьмирічні: з українською мовою навчання – 5 (NN 6, 11-14), з російською – 2 (NN 4, 9).  Співвідношення українських та російських шкіл: 13:5.

У наступному 1963-1964 навчальному році відповідно до рішення виконкому Луцької міської ради депутатів трудящих від 18 листопада 1963 року N609 з метою поліпшення навчально-виховної роботи було прийнято деякі рішення по реорганізації шкіл.

Так, середню загальноосвітню трудову політехнічну школу N2 з виробничим навчанням реорганізували у 8-річну трудову політехнічну школу, передавши учнів 10-11 класів у середню школу №3.

Середню загальноосвітню трудову політехнічну школу N3 реорганізували у середню загальноосвітню трудову політехнічну школу N3 з виробничим навчанням у складі 9-11 класів, залишивши її тимчасово в складі 6-11 класів, а учнів 1-5 класів передати до середньої школи N1.

Середню загальноосвітню трудову політехнічну школу N17 реорганізували у середню загальноосвітню з виробничим навчанням у складі 9-11 класів N17, для чого перевели учнів 1-8 класів у восьмирічну школу N4.

Нарешті було реорганізовано середню загальноосвітню школу N8 у восьмирічну трудову політехнічну школу, учнів 10-11 класів якої передали до тієї ж школи №17.

Отже, ми бачимо, що у середній школі з російською мовою навчання N17 тоді навчалися лише 9-11 класи, а у середній школі N3 з українською мовою навчання – 6-11 класи.

Таким чином у Луцьку зменшилася цього навчального року кількість середніх шкіл за рахунок збільшення восьмирічних. У Луцьку тоді було 18 шкіл. Дев'ять середніх: з них українських – 7 (NN 1, 3, 7, 10, 15, 16, школа-інтернат), російських – 2 (NN 5, 17). Дев'ять восьмирічних: з них українських – 6 (NN 2, 6, 11-14), російських – 3 (NN4, 8,  9). Співвідношення українських та російських шкіл не змінилося: 13:5.

Станом на 1 січня 1965 року у Луцьку мешкало 75 тисяч чоловік. Це приблизно третина від сучасної чисельності населення міста. 1965 року час навчання у середніх школах було скорочено до 10 років (у школах з неросійською мовою навчання могло тривати й 11 років).

Шляхи послідовного вдосконалення змісту освіти було визначено в постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про заходи дальшого поліпшення роботи середньої загальноосвітньої школи" (10 листопада 1966 р.), а саме: привести зміст освіти у відповідність з вимогами розвитку науки, техніки і культури; забезпечити наступність у вивченні основ наук, більш раціональний розподіл навчального матеріалу за роками навчання; встановити початок систематичного викладання основ наук з четвертого року навчання; подолати перевантаження учнів тощо. У постанові також йшлося про встановлення граничного навчального навантаження учнів. Так, для початкових класів вона становила 24 години на тиждень. У національних школах союзних республік допускалося його збільшення до 2-3-х годин на тиждень, що в подальшому закріплювалося у Статуті середньої загальноосвітньої школи (1970 р.)

1968-1969 навчального року відбулася чергова реорганізація луцьких шкіл. Припинила існування середня школа N17 з російською мовою навчання. Це був останній рік, коли у Луцьку зменшилася кількість шкіл. Надалі їх кількість тільки зростатиме.

Цього ж року на вулиці Потапова, 30 з'явилася середня школа N9 з російською мовою навчання. Колишнє приміщення школи на вулиці Леніна, 33 отримала реорганізована у середню з українською мовою навчання школа N4.

З рішення міськвиконкому від 28 жовтня 1968 року:

«У текучому році у місті побудовано школу N9, одночасно закрито школу N4, передали одну будівлю інституту удосконалення вчителів, а другу – вечірній школі. У зв'язку з закриттям школи N4, дітей перевели до школи N9. Школа N9 перевантажена: 1500 учнів, заняття проводять у дві зміни, на 24 класні кімнати у школі – 40 класів та 9 груп продовженого дня, декілька початкових класів проводять заняття у старій будівлі колишньої школи N4, що не відповідає мінімальним санітарним нормам (будівля старого млина)».

У рішенні міськвиконкому від 26 вересня 1968 року  вказано, що у Луцьку працюють 17 шкіл: 11 середніх та 6 восьмирічних. Три середніх російських (NN 5, 8, 9), решта – з українською мовою навчання. Як бачимо, кількість шкіл з російською мовою викладання зменшилася з п'яти до трьох: скорочено середню школу N17 та реорганізовано восьмирічну школу N4 у середню з українською мовою викладання.

У 1966 і  1970 роках відповідно до «Статутів середньої загальноосвітньої школи» було змінено назву школи на сучасну — середня загальноосвітня школа. Також було обмежено завдання цим школам. Передбачалося, що середні загальноосвітні школи повинні давати насамперед загальну освіту, а разом з тим «формувати у молодого покоління марксистсько-ленінський світогляд та виховувати у високому почутті радянського патріотизму»; у 9 і 10 класах уведено військову підготовку. В кінці 8 і 10 року навчання учні почали складати іспити.

Новий статут середньої загальноосвітньої школи, прийнятий у 1970 році, визначив шляхи розв'язання проблеми набуття повної середньої освіти в поєднанні з професійною підготовкою молоді до праці, окреслив можливості випускників восьмирічних шкіл щодо продовження освіти: вони могли отримувати подальшу освіту в загальноосвітніх повних середніх (десятирічних) школах (дев'яті-десяті класи), середніх спеціальних навчальних закладах – технікумах (три-чотири роки навчання), школах робітничої й селянської молоді (дев'яті-одинадцяті класи). Усі названі заклади без винятку давали повну середню освіту й атестат зрілості.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

• Історія луцького шкільництва у 1939-1941 роках
• Історія Луцька: як розбудовували проспект Волі після війни
• Жовтень 1919-го. Історія вчить тому, що нічому не вчить
• Луцькрада затвердила список школярів, які отримають стипендії