Поділитись:

«Не тріпайте мені нерви»: інтерв'ю з луцькою лікаркою-неврологом (фото)

Середа, 01 грудня 2021, 14:00

Ольга Білецька – завідуюча неврологічним відділенням КП «Медичне об’єднання Луцької міської територіальної громади». Сьогодні, у перший день зими, вона та всі неврологи святкують своє професійне свято.

Напередодні журналісти сайту новин Луцька «Конкурент» зустрілися з лікаркою, аби поговорити про те, як люди повинні берегти свої нерви, коли ліпше звернутися до спеціаліста та що може статися з людиною, якщо не зробити це вчасно.

Неврологічне відділення у лікарні досить велике – на 50 ліжок. Зараз там роблять ремонт, проте пацієнти продовжують лікування.

– Ольго, чому ви обрали саме неврологію?

– Я про це мріяла. Працюю 17 років, завідуючою – з грудня минулого року. Починала працювати на Херсонщині у районній лікарні. Це був дуже важкий досвід, своєрідна школа виживання. Там я навчилася приймати власне рішення, не очікуючи підтримки. Коли ти вночі залишаєшся одним ургентним неврологом на район, а єдиний у районі завідуючий десь поза межами міста і ніхто тобі не підкаже, бо й телефонів на той час не було, ти змушений думати, вирішувати і наважуватись на щось. Це потім допомагає мати сміливість у всіх ситуаціях, вміти розставляти всі крапки над «і», діяти виважено і швидко.

Через три роки повернулися з чоловіком у мій рідний Луцьк. До речі, мій чоловік теж лікар. Я прийшла працювати у цю лікарню і дуже вдячна за той досвід тодішній завідуючій цього відділення Людмилі Шульзі, яка фактично була нашим вчителем. Не тільки вчила, як підійти до пацієнта, як з ним спілкуватися, як вирішувати будь-які конфліктні ситуації, а була ще сильним теоретичним неврологом і взірцем для нас. Тому її школа дозволила цій молоді, яка зараз працює у цьому відділенні, утримувати певний рівень.

– Хто такий невролог? Невролог і невропатолог – це одне і те ж?

– І досі є дискусія про невролога і невропатолога. У трудовій книжці кожного з нас записано «лікар-невропатолог». Але це рядянська калька. Невролог – це лікар, який працює з живою нервовою системою і лікує ураження нервової системи головного, спинного мозку, периферичної нервової системи, больові синдроми. В перекладі з англомовних джерел «патолог» – це лікар, який працює з матеріалом, з тілом людини, яка померла, і він повинен досліджувати нервову систему трупа. За кордоном існує тільки лікар-невролог, але тут ми себе між собою давно називаємо неврологами і сподіваємося, що рано чи пізно станемо неврологами на законодавчому рівні.

– Розкажіть, хто ваші пацієнти?

Відділення інтенсивної терапії><span class=Відділення інтенсивної терапії
 

– Переважно це судинні пацієнти з інсультами та передінсультними станами – транзиторні, ішемічні атаки, це пацієнти, які поступають на реабілітацію після перенесеної судинної катастрофи, з гострими поліневропатіями, пацієнти з ураженням периферичної нервової системи, пацієнти з дегеративними захворюваннями.

Специфікою відділення є те, що більше половини ліжок нашого відділення – для пацієнтів з інсультом. Відділення ургентне, тобто ми приймаємо пацієнтів у найгострішому стані. Наприклад, уночі поступила пацієнтка, якій був проведений бріждинг. Ми цілодобово можемо проводити тромболізис і тромбекстракцію. Тромболізис – це введення пацієнту з ішемічним інсультом специфічного препарату, який розсмоктує тромб. Відповідно так відновлюється кровоток. Механічна тромбекстракція – це складне хірургічне втручання, коли через вхід в судину доводяться спеціальні інструменти до тромбованої судини. Бріджинг – це поєднання тромболізису і тромбекстракції. Хочу наголосити, що ці процедури є абсолютно безкоштовними для пацієнта. Один тромболітик, до прикладу, коштує тисячу доларів, розхідники для тробекстракції – від 150 до 250 тисяч. НСЗУ покриває вартість цих складних втручань не в повному обсязі, решту забезпечує для пацієнта лікарня. І пацієнт не відчуває, який це фінансовий тягар для лікарні і держави. 

Пацієнтам ми маємо змогу надати адекватне повноцінне лікування ішемічного інсульту, як у Європі, але в дуже обмежений часовий проміжок. Існує так зване терапевтичне вікно: для тромболізису це 4,5 години, для тромбекстракції – 6 годин, як виняток – 9 годин. Якщо пацієнт потрапляє до нас з моменту виникнення симптомів у тому терапевтичному вікні, ми можемо зробити по-максимуму. Інколи буває так званий ефект Лазаря, коли після цих процедур у пацієнта повністю відновлюється симптоматика, коли він такий, як до хвороби. Встає і каже: «Дякую. Я вже готовий йти додому». Це лише 10-15% пацієнтів таких, але це те, заради чого варто все це робити.

Ми акцентуємося на навчанні медперсоналу, лікарі пройшли тренінги. Хочемо зробити так, аби кожен житель Луцька, незалежно від того, на чию зміну він потрапить, чи у вихідний, чи на державне свято, отримав допомогу. І ця система у нашому відділенні налагоджена.

Хол><span class=Хол
 

Коридор><span class=Коридор
 

Кабінет реабілітації><span class=Кабінет реабілітації
 

– Олю, повернімося до інсультів. Можна сказати, що вони помолодшали за останні роки?

– Важко відповісти на це запитання, бо з інсультами потрапляють пацієнти з різними віковими категоріями. Так, є молоді інсульти, були чоловіки 30+. Але, як правило, це пацієнти або із шкідливими звичками, або з вродженими аномаліями і вадами судин чи вродженими аномаліями згортання крові.

Дуже багато зараз пацієнтів у нас, яким за 80. Але це не означає, що ми не надаємо їм допомогу і в нас є якесь вікове розмежування. Єдине обмеження це те, яким був пацієнт до виникнення інсульту. Раніше ми керувалися наказами від 2012 року, де пропонували вже не рятувати таких пацієнтів і лікувати консервативно – виживе-не виживе. Якщо, наприклад, до хвороби пацієнт ходив, себе обслуговував, був повноцінний, не мав змін пам’яті, мислення, то чому ми не повинні його рятувати? Була 83-річна пацієнтка, яка лікувалася в іншому відділенні нашої лікарні, і у неї виник інсульт. Але до моменту потрапляння в лікарню вона сходила в перукарню, куди ходила регулярно, тобто яка сама себе обслуговує і хоче бути гарною. Невже не заслуговує вона на те, щоб їй дати шанс? Після лікування мова та рухи відновилися і ми перевели її у відділення, звідки вона до нас потрапила.

У 2014 році я проходила стажування в Любліні і мене дуже здивувала ситуація, коли майже 90-річну бабцю готували до операції.

– Ви будете щось цій пані робити? – питаю.

Лікарі подивилися на мене, як на дуже дивну жінку. І лікар відповів:

– А хіба пані у своїх 86 років не заслуговує на те, щоб її порятувати?

Тепер я знаю, що кожна моя зміна зробить це без додаткових вказівок чи рекомендацій. І зробить це професійно.

– Чи правда те, що неврологічні захворювання родом з дитинства і чи бувають вони спадковими?

– Значна частина неврологічних захворювань є спадковими, якщо ми говоримо про істинну неврологію, не про судинну. А от чи родом з дитинства, то, напевно, ні.

– Які стани свідчать про те, що потрібно негайно звернутися до лікаря?

– По стаціонарну неврологічну допомогу потрібно звертатися при перших симптомах інсульту, не чекаючи родичів, не чекаючи, що мине чи пробувати щось зробити самотужки. Про цей стан будуть свідчити розлади мови, асиметрія обличчя, слабкість чи затерпання однієї руки чи ноги, порушення координації і свідомості. Невідкладним станом для ургентної допомоги  будуть судомні, епілептичні напади. На хвилі ковіду вже не перший випадок раптової слабкості в кінцівках, яка швидко прогресує. Занепокоєння повинен викликати раптовий вкрай інтенсивний головний біль.

Стосовно звернення до невролога амбулаторно, то це у випадку, якщо ви маєте головні болі, які повторюються, які стереотипні, насторожують, заважають, змушують пити знеболюючі. Вашим лікарем має бути невролог, якщо ви маєте ураження периферичної нервової системи – затерпання якісь, порушення чутливості, зміна тонусу м’язів, стійкі болі в спині, але з іншими симптомами, порушення координації, головокружіння при зміні положення тіла, порушення ходи.

– Кажуть, нервові клітини не відновлюються. Це правда?

– Існують дослідження, які свідчать про те, що за певних умов – когнітивні навчання, реабілітаційна робота, ерго та фізична терапія – не так нервові клітини здатні до відновлення, як є їх здатність до утворення нових зв’язків. Кожна нервова клітина з’єднана з сусідньою значною кількістю відростків, утворюючи певні специфічні шляхи, якими передається нервовий імпульс. Наслідком цього є рух, чутливість, дія, мислення чи інша функція мозку. І вже доведено, що оці зв’язки між клітинами мають здатність до відновлення. Тому надія для пацієнтів є.

– Чи бувають неврологи без молоточка? Навіщо він лікарю і чи не застарілий це інструмент для сучасної неврології?

Ольга БілецькаОльга Білецька
 

– Я є тренером в українському товаристві інсультної медицини (УТІМ)  і беру участь в симуляційних навчаннях лікарів інших інсультних центрів. Ми розказуємо, як правильно лікувати інсульт. На тренінги ми беремо молоточки, аби спантеличити тих, хто тільки починає вчитися. Тобто в інсультній медицині молоточок не потрібен. Те, що я вишкрябаю рефлекс чи перевірю вищий рефлекс з якогось боку, лише забере час. У тромботлітичних сумках, з якими наші медсестри йдуть до пацієнта, якого привезли з інсультом, молотка немає.

Але якщо ми говоримо про класичну неврологію, то невролог без молоточка – це не невролог. Тут це основний наш інструмент, який допомагає провести адекватний огляд. Пацієнт, який вперше потрапляє до невролога для класичного огляду, завжди дивується. От фрази з приватного прийому: «Лікарю, ви такі дивні речі зі мою робите», «У вас такі дивні маніпуляції наді мною». Так, з боку такий огляд виглядає досить цікаво: це перевірка рефлексів, вишкрябування підошвових рефлексів, перевірка координації. Але кожен цей етап допомагає встановити точне місце ураження завдяки молотку.

Хочу зазаначити, що в неврологію йдуть люди із аналітичним складом розуму, які вміють помічати і співставляти дрібниці. В хороші неврологи не потрапляє будь-хто.

– Олю, ви ж чули фразу «Не тріпай мені нерви»? Чи часто ви використовуєте її у повсякденному житті?

– Робота у нас дуже специфічна. Важкі лежачі інсультні пацієнти, де треба швидко приймати рішення, морально і емоційно виснажують менше, аніж пацієнти з емоційними розладами. Коли в мене важкий день і я повертаюся додому, мої хлопці знають, і намагаються спочатку зі мною просто не розмовляти, забезпечивши мені теплу ванну і кота в руки, як антистрес. Дозволити собі сказати пацієнту «Не тріпай мені нерви» ми не можемо, а родина не заслуговує на те, що б бути громовідводом для наших емоцій. Тому кожному з нас доводиться якось знаходити шляхи виходу емоцій. Моя колега Галина Рожанська пише картини, раніше писала вірші. Я, наприклад, знайшла вихід в екстремальному виді спорту.

Так, насправді дуже часто хочеться сказати цю фразу, але я стримую себе. 

Картини Галини Рожанської><span class=Картини Галини Рожанської
 

 

Довідково:

Білецька Ольга Володимирівна народилася 14 лютого 1981 року. Освіта: 1998-2004 роки – Тернопільська медична академія. З грудня 2020 року – завідувачка неврологічним відділенням КП «Медичне об’єднання Луцької міської територіальної громади». Заміжня, має сина. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

 

 

 

 

Надрукувати
мітки:
коментарів
15 січня 2024
15 серпня 2023
01 лютого 2023
04 листопада 2021
09 жовтня 2021
22 вересня 2021
09:00
19 вересня 2021
30 липня 2021
14 липня 2021