«Заживе, як на собаці»: репортаж з травмпункту луцької лікарні (фото)

У кутку на інвалідному візку сидить чоловік. Важко визначити його вік, адже у лікарняному коридорі темно, на годиннику – вже за  21:00. А чоловік опустив голову.

– Юро, щось болить? – питає сивочола жіночка, яка сидить поряд на кушетці.

– Вам не цікаво.

У коридорі повисла тиша. У голосі жінки було чутно розпач:

– Якби мені було нецікаво, я б сиділа з тобою тут?

Без сумніву, то була мама. Ну бо хто ще так може говорити?

– Ні, – відповів їй син, опустивши очі.

До них підійшла молода медсестра і попросила у матері купити систему. Чую, що в хлопця висока температура і його госпіталізують.

У КП «Луцька міська клінічна лікарня»  – приймальне відділення і травмпункт в одному кабінеті через ремонт. Тому тут завжди гамірно, адже болячок і нещасть у людей вистачає.

«Заступаю» на зміну з лікарями з 19:30 і до півночі. Мізерний час, який я провела з ними, дає мені зрозуміти кілька вагомих цінностей: у людей стільки біди, що можна в ній потонути, і те, що смерть – поряд. Бо потім я на власні очі побачу, як до життя повернуть чоловіка, в якого зупинилося серце. Жінка, певно, його дружина, невпинно кричала: «Костя, дихай! Чуєш, дихай!». Мені здається, що її почули на тому світі.

Чоловіка рятували з десяток людей у білих халатах: бігали коридором, приносили якісь прилади, робили штучне дихання, підключали до апаратів. Потім мені скажуть, що він живий. Сотні мурах, які перетворили моє тіло у величезний живий мурашник, врешті кудись дінуться.

Проте ненадовго. Бо у травмпункті набачуся, начуюся, надихаюсь людських нещасть.

У травмпункт приходить 24-річний Тарас. То була, до слова, п’ятниця. Тарас високий. Усміхнений. П’яний. Жартома розповідає, що впав і вдарив руку об землю. Ліва рука й справді спухла. Навіть я не сумніваюся, що йому накладуть гіпс.

Лікар-ортопед травматолог Богдан Гайовий скеровує Тараса на знімок. У рентгенкабінеті на хлопця вже чекає рентген-лаборант Світлана Мацоха.

Світлана Мацоха

Богдан Гайовий

– Один середній гіпс, – дивлячись на знімок у комп’ютері, резюмує лікар.

– А основа четвертої? – запитує лікар-інтерн.

– Там уже давно зламано, – відповідає Богдан Гайовий.

Тарасові накладають гіпс. За цих кілька хвилин медики почули більше лайки, аніж звичайних слів, адже хлопцеві не сподобалося, що гіпс носити потрібно місяць. А ще йому, казав, дуже боліло. В мій бік також летять нецензурні слова – то так Тарас дає мені дозвіл на те, щоб я робила фото.

Уже після 21:00 в травмпункті з’являється 53-річна жінка. Приїхала з села Брище. Вона відмовляється зі мною говорити, і тим паче я не можу фотографувати, як їй надають допомогу. Пізніше медсестра Марія Змокла мені розкаже, що жінці діставали з паху кліща. Жінка пояснила, що садила картоплю неподалік лісу і, ймовірно, там на неї заліз кліщ.

Марія Змокла

Через годину прийшла ще одна жіночка. Вона також попросить допомогти, бо, як стверджуватиме, у неї на нозі – аж два кліщі. І вона навіть не знає, де могла їх узяти. Але при огляді лікар виявить, що в жінки – атрофічні рани, які, якщо не придивлятися, дійсно нагадують кліщів. Тому жінку одразу відпускають додому.

Лікар та медсестра йдуть у травмпункт – це в іншому кінці коридору, поки триває ремонт. А я лишаюся, аби поговорити з молодшою медичною сестрою Ларисою Наумюк. Вона щойно повернулася з аптеки і розповідає мені про ромів.

«Он дивіться: хтось із їхніх (ромів, – К.) сьогодні тут з інфарктом чи інсультом, тому до нього прийшло одинадцять циган. І вони будуть тут цілу ніч усі. А он прийшли в аптеку, набрали ліків на понад одну тисячу і кажуть: «Запишіть нас. Ми завтра принесемо». Уявляєте?»

Лариса Наумюк бачила тут вже багато, бо працює 23 роки.

«Коли я прийшла на роботу, не було стільки людей – небо  і земля. Не знаю, з чим пов’язано, але і дня немає,  і ночі немає – люди йдуть і йдуть», – каже медсестра. І додає, що я – талісман сьогодні. Бо ця ніч, у порівнянні, – спокійна».

Хворих й справді було багато до 22:00. Медики навіть не могли виділити час, аби розповісти мені про свою роботу. А опісля десятої вечора коридорами гуляла хіба тиша. Інколи з кабінету виходили медсестри, які чергували. Одна з них жалілася іншій, що хтось переставляє в інше місце результати аналізів.

Десь зверху, над нами, у цей час кілька годин проводить операцію Богдан Гайовий. Він оперує чоловіка, який вистрибнув з третього поверху.

На зміну заступив ургентний травматолог ортопедо-травматологічного відділення Олександр Шкльода. Ми матимемо з ним менш як сім хвилин, аби поговорити. Продовжуватимемо розмову під перев’язувальним кабінетом й у коридорі.

Олександр Шкльода

Лікар розповів, що у травмпункт можна звернутися людині, яка отримала травму не більше 24 години тому. В іншому випадку – потрібно звернутися до свого сімейного лікаря.

Найчастіше приходять з травмами опорно-рухового апарату. Але є й політравми – це поєднання декількох травм  і кататравми – це падіння з висоти. Багато пацієнтів звертаються з черепно-мозковими травмами.

«Ми оглядаємо хворого, робимо знімки. Якщо потрібно, то госпіталізуємо, якщо це амбулаторний хворий, то після надання невідкладної допомоги відпускаємо додому. Зазвичай травми – «сезонні». Якщо у січні і лютому – сніг, то багато падінь. У березні обрізання дерев починається, тому люди падають з дерев і драбин. Починають мити вікна – падають з підвіконь, стільців. Травень – дорізають дерева, починається сезон польових робіт. Буває, засунули руку в січкарню чи якусь копачку – відірвало пальці чи руки, порізався болгаркою. У червні люди починають зривати вишні – знову падіння», – пояснює лікар.

За зміну приходить різна кількість людей. Адже все залежить від погодних умов, а також, як зазначив лікар, будній це день чи свято. Більше пацієнтів зазвичай удень, хоча й уночі, буває, приходять мало не кожних 15 хвилин.

«Є проблема із зловживанням алкоголем. Особливо вночі. Хоч і не продають алкоголь після 22:00, але все-таки багато нетверезих поступає», – розповідає лікар.

Прошу розповісти про найкурйозніше, найскладніше та найнеадекватніше. Лікар лише усміхається:

– Коли у мене питають про найцікавіший випадок, я завжди відповідаю: ви сідаєте, придумуєте щось цікаве, що тільки можна придумати. І не важливо, що це, то, повірте, щоб не придумали, – воно було. От ви придумайте щось.

– Не знаю. Певно, якщо багато проблем з алкоголем, то могло бути будь-що.

– Знаєте, не тільки з алкоголем. Багато нещасних випадків пов’язані з психікою людини. Додумуються до такого, що здоровій адекватній людині навіть важко уявити, що це взагалі реально. Але такі люди є. І вони поступають з цим сюди. Роблять найшаленіші речі, і ти думаєш: як? навіщо? І за 11 років я вже багато бачив.

Ми розмовляємо в кабінеті. До нас заходить медсестра і кличе лікаря, бо поступила жінка з травмою голови.

– Та заживе, як на собаці, – хвора жінка, що заходить, таки з гумором.

Після огляду та знімка лікар пояснює, що в неї гематома. Постраждала розповідає, що вийшла з лазні і не пам’ятає, як та чому втратила свідомість.

– Можливо, перевтома. А, може, вона просто довго сиділа в бані, – каже донька, яка привезла маму. Доки чекають знімок та «вердикт» лікаря, не натішаться тим, як до них ставляться у лікарні, – мовляв, все швидко й добре. А донька постраждалої додає, що ніколи б не змогла працювати у лікарні. Бо то важко. Морально. І фізично.

Роботи вистачає і в лікаря, і в медсестер. Як розповіла Марія Змокла, кожного пацієнта потрібно записати у журнал. Якщо рана кровить, одразу роблять перев’язку,  при потребі – накладаються шви. Аби покласти пацієнта у стаціонар, потрібно зробити експрес-ПЛР-тест.

Робота цікава і подобається, але дуже багато п’яних і неконтрольованих. Облають з ніг до голови. Якось «швидка» привезла чоловіка з раною. Щоб її зашити, його тримали два охоронці і лікар. Чоловікові нічого не боліло, адже лікарі знеболюють. Просто він був настільки п’яний, що не розумів, де він є. Агресія  у людини не від того, що болить, а від того, що алкоголь по-різному діє на людину.

Цієї ночі буде ще один пацієнт з алкогольним сп’янінням – у нього розбита брова. Чоловіка скерувала в травмпункт поліція, аби зафіксувати побої. Бо на чоловіка напали.

Проте найчастіше люди приходять з ранами, переломами, забоями, розтягненнями. А зараз ще й період кліщів почався.

У кабінет заходить лучанка з перебинтованим пальцем. Без маски, але затуляє обличчя кофтиною. Їй – 35.

– Я виковирювала котлети від дошки. Порізала палець і не можу спинити кров. А нещодавно кесарське було, кажуть, що то небезпечно, – пояснює жінка.

Олександр Шкльода

У перев’язувальному кабінеті питає, чи не буде боляче і лягає на кушетку. Жінку заспокоїли і, перш ніж розв’язати рану, лікар завбачливо питає у мене, чи не стане мені погано.

Проте рана у жінки не глибока. На щастя, шити не довелося.

Для зміни, яка чергувала у травмпункті, настало невелике затишшя, адже добру годину не поступив жоден пацієнт. Проте в самому кабінеті було неспокійно, бо хворі були на приймальному.

О 23:30, постукавши у двері, зайшов чоловік 1971 року народження і повідомив, що він – учасник ДТП, яка сталася на Ківерцівській.

– Кров на алкоголь будете здавати? – питає медсестра.

– Ні. У трубочку поліцейським вже дихав, – відповідає чоловік і ставить підпис про відмову.

Знаю, що чоловікові робитимуть знімок руки, проте результатів уже не чекаю. На годиннику – майже північ. На обличчях лікарів, на відміну від мого, немає й натяку на втому. Звикли. Медсестра Марія розповідає, що перед нічною зміною завжди намагається поспати дві-три години, адже не знає, що на неї чекає вночі.

Наступного дня медсестра мені розповість, що пацієнти були до 4:00 ранку: чоловік поступив з розбитою надбрівною дугою, інший – з переломом обох кісток передпліччя із зміщенням. І також були постраждалі в ДТП.

І так у них щодня – рани, опіки, гематоми, лайка і вдячність. Навіть сьогодні – у день професійного свята, коли у всьому світі відзначають День травматолога.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• «Ми божевільні, ненормальні люди», або Які вони – будні луцьких медсестер (репортаж, фото 18+)
• Як луцькі медики зупиняють і запускають серце: репортаж з операційної (фото, відео 18+)
• Операції на серці без розрізів: волинські лікарі показали, як це (фото)
• Волинська обласна лікарня отримала сучасне обладнання на понад мільйон доларів (фото)
• Волинська обласна лікарня отримала машину, яка миє і стерилізує інструменти (фото)
• У Волинській обласній лікарні з'явиться киснева станція (фото)