Поділитись:

"Людина не машина", або Один день із сільської амбулаторії на Волині

Неділя, 20 червня 2021, 09:00

– Дякую усім за все. Всім здоров’ячка, – попри медичну маску було видно, що бабуся посміхається, бо у кутиках очей зібралося багато-багато старечих зморшок. Говорила тихо. Дякувала щиро.

Повільно вийшла з амбулаторії, що у селі Гірка Полонка, і попрямувала додому. Повільно, бо їй точно більше 80-ти.

Тут, як і щодня, лікарі готові надати будь-яку медичну допомогу усім, хто її потребує настільки, наскільки дозволяють ресурси амбулаторії. Хтось приходить лікуватися, хтось – на консультацію, а багатьом просто поговорити потрібно – куди ж без цього, якщо практично всі один одного знають.

У коридорах черг немає. Люди приходять тоді, на коли попередньо записалися. Правда, як зізнається лаборантка Надія Химчук, не всім і досі до вподоби той попередній запис.

– Наші люди звикли до всього й одразу. Якщо прийшли, то хочуть, аби лікар прийняв їх вже, якщо телефонують, то потрібно записати їх саме на сьогодні. Бувають різні незрозумілі дзвінки і запитання.  Телефонують знервовані й злі. І усіх потрібно вислухати, «переварити» це в собі, надати правильну інформацію людині. Якщо щось не знаю, консультуюся з колегами", – розповідає Надія.

Надія ХимчукНадія Химчук

В її обов’язки входить записувати людей на прийом, надати інформацію, видати картку. І вже 22 роки вона працює лаборанткою. Робота складна й відповідальна. Надія проводить загальний аналіз крові з формулою, загальний аналіз сечі. Робить тести на цукор, СНІД, ковід, гепатити В та С, тести на грип А+В, а також на вагітність.

У пацієнтів про Надію – лише хороші й позитивні відгуки. Бо й сама вона – хороша й позитивна, кажуть. А ще, розповідають, що вона, як ніхто, уміє практично безболісно відібрати кров на аналіз. Вона ж жартує у відповідь:

«Так, мені кажуть, що у мене «легка рука». Може, щось у цьому й справді є. Насправді нелегко узяти кров у чоловіка, якщо ти знає, що він працює механіком чи трактористом. Ти бачиш ті руки і розумієш, що тут потрібно прикласти зусилля. А чоловіки часто бояться».

Нашу розмову перебиває телефонний дзвінок і вона йде, аби записати нового пацієнта на прийом. Згодом допомагає мамі з донькою отримати холодильник на вакцину.

Аби записати до лікаря, в амбулаторію приходить Галина Васечко. Жінка – з Оздова, але працює у місцевій бібліотеці у Гіркій Полонці.  Для неї Надія знаходить прогалину у прийомах і каже, що може прийти до лікаря у той же день на 15.00.

Галина ВасечкоГалина Васечко

– Чудово. Бо ж мені так голова болить. І з серцем щось. Потрібно або у вас прокапатися, або лягти у лікарню, – розповідає Галина Васечко.

Незважаючи на свій стан, вона привітна й усміхнена. Каже, що завжди задоволена своїм лікарем й тим ставленням і лікуванням, яке отримує.

Хороші відгуки тут й про фельдшера Володимира Мацієвського. Працювати анестезіологом  він почав у КП «Луцька міська клінічна лікарня» у 1984 році. А через три роки його перевели у Гірку Полонку. Володимир Мацієвський проводить долікарський прийом та при необхідності надає невідкладну допомогу. В обов’язки також входить проведення ін’єкцій та лікування хворих на денному стаціонарі. В пообідню пору усі три ліжка в амбулаторії – порожні. Фельдшер розповідає, що зараз на день приходить не більше п’яти людей.

Володимир МацієвськийВолодимир Мацієвський

«Восени загострюються серцево-судинні захворювання, багато хвороб прогресують. Весною – авітамінози і, як наслідок, у всіх виснажений організм. Зараз – літо, тому більшість забуває про свої хвороби, бо у всіх городи. Йдуть до нас вже тоді, коли їх вже приводять», – каже фельдшер.

Зазначає, що хвороби значно помолодшали, тому пацієнти приходять різного віку. Найчастіше людей турбують серцево-судинні захворювання, остеохондрози, захворювання хребта.

Розповідаючи про ті випадки, які запам’яталися найбільше, аби не зурочити, Володимир Мацієвський стукає по дерев’яному столі – летальних випадків не було. І, дай Бог, нехай і не буде. Він розповідає про маленьку дівчинку, яку принесли йому прямо додому. Маленька вже не дихала, бо вдавилася. Дитину вдалося реанімувати. І то запам’яталося на все життя. Мабуть, тому, що те життя було врятоване.

Можливо, саме тому чоловік вирішив пов’язати долю з медициною.

«В сім’ї лікарів не було. Мати в мене була дуже хвора, і саме тому тоді я виріши обрати таку професію. Потрібно було, правда, йти далі вчитися, здобувати вищу освіту, але так вже склалися обставини», – розповідає Володимир Мацієвський.

Він не має повної вищої освіти, проте має повагу людей. А це – також дуже важливо.

«З пацієнтами потрібно налагодити контакт. Бо в кожного є проблема і її потрібно вирішити. Але пацієнт мусить тобі вірити, бо лише тоді буде результат»,  – каже.

У день фельдшер приймає від 8 до 15 людей. Раніше він часто їздив на виклики, особливо на вихідні і святкові дні. Зараз виклики помірні, бо люди знають, що можуть дзвонити у «швидку».

«Раніше багато працювали і зараз так само. Цього вимагають самі обставини. Час змінюється, все йде вперед. Роботи є багато завжди. Писанини також багато. Все мусить бути зафіксоване. А люди – це не машина. Машину зробив, і якщо щось не так – переробив. З людьми так не виходить», – каже фельдшер.

З 1999 року в амбулаторії працює Надія Шкоропад. Спочатку була головним лікарем, зараз – керівник. У 2013 році у новоствореному центрі первинної медико-санітарної допомоги в Липинах працювала заступником головного лікаря. Але за рік зрозуміла, що адміністративна робота – не для неї, бо все-таки більше любить працювати з пацієнтами.

Надія ШкоропадНадія Шкоропад

Амбулаторія знаходиться у приміщенні дитячого садочка з моменту її створення.

«Кажуть, що обіцяного три роки чекають, а ми, певно, всі двадцять. Правда, нам обіцяють зробити нову амбулаторію в приміщенні Гіркополонківської сільскої ради. Проте невідомо, коли це буде. Хотілося б сучасну амбулаторію, як, наприклад, в Боритині чи в Баєві, там зовсім інші умови. А наша зараз потребує косметичного ремонту», – розповідає Надія Шкоропад.

Наразі амбулаторія обслуговує 7-8 тисяч населення. Допоки Гірка Полонка не приєдналася до Боратина, було на тисячу більше, бо було населення із сіл Оздів, Ратнів, Коршів, Баїв, Городище, Цеперів, Полонка і Гірка Полонка.

Допомогу хворим надають 10 працівників: два лікарі Наталія Назарук і Ірина Павлюк, яка зараз знаходиться у декретній відпустці, фельдшер Володимир Мацієвський, сімейні медсестри Ірина Брелюc, Майя Коляда, Людмила Барланицька, медсестра, яка робить щеплення, Іванна Круть, лаборант Надія Химчук, водій Віктор Ольшевський, молодша медсестра Світлана Ольшевська. Проте керівниця амбулаторії каже, що лікарів недостатньо.

Наталія НазарукНаталія Назарук

Ірина БрелюсІрина Брелюс

«Були розрахунки, за якими визначили, що оптимальна кількість населення, яку може обслуговувати лікар, це 1800 пацієнтів. А ми зараз маємо навіть дещо більше. Але, на мою думку, це мало би бути 1200-1500 пацієнтів, тоді дійсно можна було б більше приділити уваги пацієнтам. І більше працювати на профілактику, ніж на лікування. Приділяти уваги більше зараз – просто неможливо, якби цього не хотілося», – вважає Надія Шкоропад.

Лікарі тут працюють у дві зміни –  з 8.00 до 14.00 та з 12.00 до 20.00.

«З пацієнтами завжди на зв’язку, вони можуть завжди телефонувати. Але, звичайно, не вночі. Намагаємося їх так вчити  і самі вчимося», – наголошує керівниця амбулаторії.

І справді, її телефон практично не замовкає, хоча розмовляємо якихось 20 хвилин. За цей час кілька разів хтось стукає у двері, хоча час прийомів розпланований тут чітко.

Надія Шкоропад розповідає, що в амбулаторії чекають змін. І хоча є необхідна техніка й обладнання,  частина вже потребує заміни.

«Коли тобі буде приємно йти на роботу, будуть належні умови, то відповідно, й віддача буде іншою. Хотілося б, аби збільшили заробітну плату медсестрам. У них велике навантаження. Автомобіль ми орендуємо, хотілося б мати свій власний. Також хотілося б завжди мати розуміння з керівництвом та пацієнтами. Має бути зворотній зв’язок. Якщо ти щось призначив, і воно не допомагає, потрібно обов’язково про це повідомити лікаря. Є маса медичних препаратів, а ми всі дуже різні – у нас і генетика різна, харчуємося по-різному, різні умови праці, проживання, шкідливі звички. Якщо одній  людині це може допомогти, то іншій – ні. І це все потрібно вирішувати разом», – каже Надія Шкоропад.

Саме тому пацієнти тут довіряють лікарям.

– Скільки б я не зверталася, лікарі йдуть назустріч. Дуже хороші. Виходиш від них  завжди із щастям у душі, – щиро каже пацієнтка Жанна Пасюк.

Сільські амбулаторії та ФАПи знаходять якось «на другому плані». Але там так само хворіють люди і там такі ж професійні лікарі. І немає значення, чи то село, чи то місто – там також є теплі й щирі історії порятунку, народження, підтвердження негативних результатів якихось хвороб, тут щиро б’ються серця, з’являються з-під масок посмішки й лунають подяки. І емоції тут часом набагато щиріші.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Надрукувати
мітки:
коментарів
03 серпня 2021
20:00
02 серпня 2021
30 липня 2021
29 липня 2021
10:29
28 липня 2021
25 липня 2021
23 липня 2021
22 липня 2021
15 липня 2021
14 липня 2021
11 липня 2021
10 липня 2021
09 липня 2021