Тато вам не мама

Зовсім нещодавно зрозуміла одну річ про свого тата: він знає все. Скільки себе пам'ятаю, він завжди знаходив відповіді на мої запитання. Навіть на дурні і безглузді. Навіщо застеляти ліжко вранці, якщо ввечері його знову треба розстеляти? Чому не можна надрукувати грошей, щоб вистачало усім? Для чого воювати зі зброєю, якщо завжди можна домовитись? Чому коти не вміють говорити?

З дитинства ми читали разом багато книжок, говорили про космос, дивились бойовики, безліч разів ремонтували нашу машину (тут моя участь була надзвичайно цінною – подавати ключ на 16). Він вміє поремонтувати абсолютно все, знає як збудувати будинок з нуля, як рівно поклеїти шпалери, як почепити картину і чому все так, а не інакше.

Коли я переїхала в інше місто і почала жити окремо, я телефонувала йому десь раз на тиждень. І, зазвичай, то траплялось якщо у мене вдома щось ламалось і я не знала як то полагодити самостійно: щось у ванній, замок у вхідних дверях, чи величезний павук на кухні.

З часом, я потребувала його пояснень все менше. Не знаю коли це сталось, але наші телефонні розмови звелись до двох речень:

– Привіт, тату!

– Привіт, зараз даю маму.

Бо мами потребую більше. Як приготувати шарлотку з яблуками? Чи йти до лікаря, коли вже другий день висока температура? Які ліки треба купити? Як розібратись з оплатою комуналки? За якої температури прати в'язаного светра?

Звісно, я люблю свого тата, але часом виникає питання: «Може він вже розказав мені усе, що треба знати?». Може я вже почула всі його історії?

Чи провела стільки років ставлячи не ті запитання?

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Тато вам не мама
• Тіні для повій
• Ненашенське