Поділитись:

Тато вам не мама

Автор: Оксана Пуняк |
Субота, 03 квітня 2021, 07:40

Мені здається, в нас несправедливо мало уваги приділяють татам. Особливо на фоні усіх отих феміністичних течій чи тенденцій «яжематерів». Поговорили про тата в той один його день, який випадає в третю неділю червня, – та й досить. І то, мабуть, дехто здивується, що такий день є. Я знала, що він є, але гуглила, коли саме, – признаюся. Бо тат вітати якось у нас не прийнято. Прикро.

У нас тати стають здебільшого героями жартівливих пригод, але й навіть цим вони вже особливі, хіба ж не так?

Згадалася мені історія, яку колись розповіла подруга. Ще студенткою передавала додому зимові речі: в сумці – одяг, в пакеті – взуття. Попросила тата забрати з автобуса. Тато забрав – все супер. Через три тижні їде вона додому тим самим автобусом і бачить в салоні біля водія свій пакет, з якого стирчить каблук її чобота. Дзвонить до тата – тато спокійно констатує, що все зробив, як і казали, – сумка вдома. ТІЛЬКИ сумка. На щастя, подруга їхала тим самий рейсом, пакет ніхто так і не забрав, тому чоботи додому доїхали з нею.

Мій тато ж забував забирати мене з музичної школи; губив з велосипеда; приходив на батьківські збори до брата не в той клас і, не повідомляючи, вибував з гри в хованки, поки ми сиділи десь по шафах. І то тільки дріб’язок його «епікфейлів», як це модно зараз казати.

Але для нас наш тато – найліпший кухар і вартий всіх зірок Мішлена за паляниці ні з чого. Вони готувалися, коли направду вдома різко все і зразу закінчувалося, але й досі залишаються найсмачнішою стравою, яку я коли-небудь їла.

Наш тато – винахідник. Бо змайстрував колись нам телескоп, стежив за тим, коли Марс буде в якійсь там вигідній позиції, коли падатиме метеоритний дощ чи пролітатиме комета, і будив нас по ночах, аби ми то все роздивлялися з відкритими ротами.

Наш тато – герой. Колись провів цілу спецоперацію із порятунку синички, яка залетіла в металеву трубу біля хати. Ми з братом ридма ридали, а тато до 3:00 ночі всіма можливими способами намагався дістати ту нещасну пташку. І таки дістав. Синичка до ранку здохла. Тато встав в 5:00 на роботу. А ми солодко спали досхочу.

Тато частенько потай від мами купував те, що нам дуже хотілося, рятував наші щойно куплені і вже порвані куртки та й навіть частенько брав на себе наші дитячі грішки.

І навіть зараз, коли ми з братом вже достатньо дорослі, тато віддає нам з саду найбільшу грушку, приносить з роботи «гостинці від зайчика» і залишає останню цукерку.

До чого я це все: тато не дорівнює мама. Як і мама не дорівнює тато. З татами все абсолютно по-іншому, але однаково добре. І вони заслуговують на те, аби про них говорили хоч трохи частіше.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів
04 грудня 2020
29 вересня 2020
15 вересня 2020
14 серпня 2020
27 липня 2020
09 липня 2020
07 липня 2020
26 червня 2020
20 червня 2020
28 травня 2020
22 травня 2020
17 травня 2020
15 травня 2020