Поділитись:

Торгувати на ринку – дорого, в центрі – заборонено, або Історія баби Наді

Понеділок, 29 березня 2021, 07:40

Лучанці бабі Наді власний город, як чемодан без ручки: і нести важко, і покинути шкода. Коли був чоловік, обоє на тому городі працювали. Тепер жінка лишилася одна. Допомагають, звісно, діти і навіть родина зятя, проте найбільший об’єм роботи все ж на жінці. І працювати, каже, буде доти, доки Бог дасть сил.

Баба Надя часто продає овочі біля ЦУМа. Складає все на візок й привозить у центр міста. І так, спираючись на цей візок, вона стоїть по кілька годин. Бо возити з собою стільчик не має можливості – занадто тяжко тоді буде. Часто, звичайно, не все вдається продати. Картоплю вже другий рік не возить, бо зізнається, що зять не дозволяє садити стільки, аби ще й на продаж вистачало. Проте вдосталь родить моркви й буряка. Ціна на моркву у баби Наді ринкова – 10 грн за кілограм. Морква відбірна й гарна, бо продавчиня знає, як її зберігати – до морозів у літній кухні, скропивши зверху водою й присипавши піском, а потім – у погребі.

«Кому треба – купує, кому ні – йде далі. Є такі, що закликають: бери гарбузу, купи яблука. Я не кличу нікого. Навіщо? Кому потрібна та морква, то й сам прийде. Я не люблю багато мови, воно лишнє», – розказує бабця.

Каже, що за поле дбає. Роботи мало не на щодень.

«Якщо люди живуть в селі, мають корову, коня, то мають чим поле удобрити. Тоді й урожай добрий. Я ж підживляю нітрофоскою. Але поле все одно пісне. Фура добрива тисячу гривень коштує і що встелиш? На скільки тої фури вистачить?», – каже жінка.

Зізнається: працювати важко, але не працювати не може, бо шкода від землі відректися. А їй уже 78 років.

«Я розумію, що не варто вже робити. Але не можу покинути землю», – розповідає й посміхається.

Раніше баба Надя торгувала на Старому ринку, проте це, каже, дорого, адже місце вартує 36 грн за один день. Але й в центрі, розуміє, що не можна торгувати.

«Гонять звідси нас. Стою не раз і думаю: Господи, чи сьогодні вціліє день чи ні? Як прийде хлопець, то нічого –  вихований спокійний, пояснить, щоб я збирала речі. А от дівчата як приходять – то біда. Одна мені один раз таке наговорила, що у мене серце схопило, я ледь відійшла», – пригадує жінка.

Баба Надя нагадує мою бабусю, яка ніколи не сиділа без роботи. Навіть тоді коли ходила, спираючись на палицю, йшла в город  і працювала. Коли городина була споленою, все одно находила собі роботу на подвір’ї. Усе хотілося їй, аби чисто і затишно було. І садила завжди забагато, бо ж носила в душі спомини про голод на війні.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією

Надрукувати
мітки:
коментарів
01 листопада 2021
10 жовтня 2021
07 жовтня 2021
08 вересня 2021
07 вересня 2021
06 вересня 2021
03 серпня 2021
12 липня 2021
05 липня 2021
28 червня 2021
31 травня 2021
25 травня 2021
17:09
24 травня 2021
17 травня 2021
10 травня 2021