Податок на «розкіш»

У часи докарантинної Європи ми з чоловіком частенько купували одяг за кордоном, коли були там. Так було вигідніше. І якісніше, чого ж гріха таїти. З часом такого одягу стало більше, ніж купленого тут. Та й скільки його треба – ми ж вже не ростемо.

Коли ж наприкінці квітня нарешті пригріло сонце так, що зимові куртки вже стали непотрібні (нарешті!), вирішили їх занести в хімчистку. Бо досвід прання пуховиків в домашніх умовах, враховуючи всі новомодні лайфхаки, не дуже вдалий.

Отож, принесли куртки в одну з луцьких хімчисток. Там якраз була акція на чистку зимового одягу – як пощастило. Тільки ж нам її не врахували. Бо на «брендовий» одяг знижки не діють. Навпаки – доведеться ще й доплатити. «Бренд» же. Куртки, до слова, купували в магазині Converse – звичному і доступному для європейця. Ціна однієї заледве перевищувала ціну подібної куртки, купленої деінде в Україні, – на ринку, наприклад. Знаю, цікавилася. Але куплену куртку на ринку тут почистили б дешевше, аніж куртку з якимсь більш-менш відомим написом. До того ж, як визначають, що – «бренд», а що – ні, теж загадка. А якщо, приміром, «брендову» куртку купили на «секонді», то теж доведеться платити цей податок на «розкіш»? Хто ж буде з’ясовувати, де й за скільки.  

Словом, дуже дивна система. Якби то була куртка від Louis Vuitton за яких зо три тисячі євро – то доплата, може, й виправдана. А так, виходить, дешевше буде нехай двічі на рік прати «брендові» куртки в звичайній пральній машинці і згодом купувати нові. Аніж щоразу доплачувати за повітря.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Моє ім'я, якого не існує 
• Я художник, я так бачу 
• Кульчик у вусі, толерантність і «Беркут»