Поділитись:

Луцький психотерапевт Юрій КРАВЧУК: «На психіку впливає все: починаючи від погоди і закінчуючи курсом долара»

Субота, 10 жовтня 2020, 09:00

Сьогодні у світі відзначають День психічного здоров’я. Ми часто більше уваги приділяємо фізичному стану, опановуємо корисні звички, розмірковуємо, що покласти у тарілку, аби жити довго. Втім, коли голова неспокійна, важко підтримувати нормальні стосунки вдома, збудувати кар’єру чи відчувати позитивні емоції. А такі відчувати необхідно. Щодня. І не соромитися звертатися до фахівця, коли самотужки впоратися немає сил.

У психотерапевта Юрія Кравчука в кабінеті все так, як ми це звикли бачити в західних фільмах. Диван, кушетка, м’які крісла, лагідне освітлення. Тут він лікує людей, які відчувають неспокій, надмірну тривогу, паніку чи інші стани, що створюють дискомфорт. Про це ми й поговоримо із завідувачем психотерапевтичним кабіінетом Волинської обласної психіатричної лікарні Луцька Юрієм Кравчуком.

ЛЮДИ УПЕРЕДЖЕНО СТАВЛЯТЬСЯ ДО ПСИХІАТРІВ

– Часто від лікарів можна почути жарт: немає абсолютно здорових людей, є недообстежені. Чи є така теза актуальна, якщо говорити про психічне здоров’я?

– Є багато так званих розладів, які ще не переросли у нозологічну одиницю. Тобто ще хвороба не сформувалася. Для прикладу, передвісником грипу може бути нежить, а вже потім з’являється повна картина недуги. Схожа ситуація і з захворюваннями психіки. Як правило, такими симптомами є розлади сну. Людині важко заснути. Вона лежить у ліжку годину, півтори чи навіть дві, а потім вже засинає. Це характерно для невротичних розладів сну. Симптомів захворювань чимало. Хоча часто їх можна трактувати, як нормальний стан. Для прикладу, людина може тривожитися. Але коли ця тривога переростає зі звичного почуття до почуття тривоги навіть без приводу, то можна говорити про тривожний розлад. Так само це стосується почуття страху. Ми всі чогось боїмося, і це звично. Наприклад, коли існує страх висоти. Це не завжди свідчення фобічного розладу. Але коли цей страх оформлюється у різні безглузді страхи, то в цьому випадку це захворювання, яке слід лікувати.

– А загалом, що значить психічно здорова людина?

– Всесвітня організація охорони здоров’я дає визначення здоровій людині, як такій, що не має скарг на здоров’я, веде здоровий образ життя, має певний рівень фізичного навантаження та при цьому немає, образно кажучи, тарганів в голові. Цей комплекс характеристик дуже об’ємний, тож у наших сучасних умовах знайти фізично та психічно здорову людину важко. Наприклад, підвищена дратівливість – це вже привід для того, аби корегувати психотерапевтично чи медикаментозно цей розлад. Це вже не норма, але ще не патологія.

– Тож важливо цей момент переходу від норми до патології вчасно піймати?

– Справді. Але люди упереджено ставляться до психіатрів чи психлікарні. Це призводить до певних непорозумінь. Такими комплексами пронизане все наше суспільство.

ВСЕ, ЩО ЧУЄТЕ З ТЕЛЕВІЗОРА, НА ВАС ВПЛИВАЄ

– Часто кажуть, що на стан здоров’я чи поширення якихось фізичних недуг впливає екологія, харчування, спадковість, вакцинація. А якими є фактори, які сприяють поширенню психічних недуг?

– Увімкніть телевізор і послухайте – це все.

– Ви маєте на увазі засилля якоїсь негативної інформації з новин?

– Ні. Мова не просто про інформацію, а процеси, які відбуваються у суспільстві. І як наслідок – інформацію про ці процеси. Ми ж не можемо сказати, що все, про що говорять по телевізору, висмоктано з пальця, а взагалі в Україні рай на Землі. Це не так. Тож на психіку впливає все: починаючи від погоди і закінчуючи курсом долара.

– А з якими проблемами до вас найчастіше звертаються люди?

– Найчастіше звертаються із тривожно-депресивними станами, фобічними розладами, панічними атаками. Це сфера моєї діяльності, якою я професійно займаюся.

– У нас триває війна і хлопці повертаються зі Сходу у мирне життя. Та чи можна взагалі прийти з війни здоровим психологічно?

– На початку, коли тривали дуже активні військові дії, ми з колегами обстежували всіх хлопців, хто повернувся. Особисто я проконсультував близько двохсот чоловік. І лише два пацієнти не мали скарг.

ЗАПИВАТИ НЕВДАЧІ – ЦЕ КВИТОК В ОДИН КІНЕЦЬ

– Статистика каже, що розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю спричини 23 смерті на Волині за січень-липень цього року. Я розумію, як людина вмирає, бо отримує інтоксикацію чи цироз печінки і не зовсім розумію, яке психічне захворювання спричиняє смерть через алкоголь?

– Простий приклад: самогубство алкоголіка. Людина з п’яних очей лізе у петлю або ріже вени. Проблема з алкоголем величезна, бо ситуація в країні сприяє інтенсивній алкоголізації населення. Немає роботи, є невизначеність у завтрашньому дні. Людина ж випила і стало ніби легше, веселіше. Начебто окуляри стали більш рожевими. А на тверезий ранок у людини знову все у чорно-сірих тонах. І знову людина п’є. Але фактично такий ланцюжок – це квиток в один кінець.

– Щоденне маленьке самогубство. Чи можуть рідні якось помітити характерні ознаки, що людина готова до самовбивства?

– Коли людина п’є щодня протягом місяця – то це вже дуже погано. Але небезпека ситуації й у тому, що навколо кожного алкоголіка страждають ще близько семи людей. Його близькі стають співзалежними людьми. Вони хочуть допомогти, але внаслідок постійного зловживання алкоголю в залежної людини відбуваються зміни в психіці. Важко знайти алкоголіка, який скаже, що він ним є, а без цього як почати лікування? Якщо за часів Радянського Союзу, наприклад, був цілий механізм боротьби з алкоголізмом, то нині з цією проблемою рідні залишаються сам-на-сам.

ВАЛЕР’ЯНА – ТО ЛІКИ ДЛЯ ЗДОРОВИХ ЛЮДЕЙ

– Існують три види допомоги: психолога, психотерапевта та психіатра. Поясніть між ними різницю.

– Психіатр лікує психічні розлади медикаментозними засобами. Психотерапевт – це лікар, який лікує словом та медикаментами. Тобто застосовує методики, наприклад, психоаналіз. А психолог – це людина, яка використовує методику психокорекції. Це по суті різні методики роботи. Психологи відіграють важливу роль у психодіагностиці.  

– Аби прийти на зустріч на психотерапевтом потрібне скерування від сімейного лікаря чи можна з власної ініціативи?

– Ні, направлення лікаря не потрібно. Достатньо бажання людини. А ось до психіатра може скерувати й лікар, який підозрює певний розлад. Хоча часто й невропатологи можуть впоратися із легкими психічними розладами.

– Часто в соціальних мережах можна натрапити на дописи, де люди просять про допомогу психологічного характеру. Їм радять пропити, наприклад, валер’янку, розслабитися. Чи дієві ці засоби?

– Валер’яна або різні заспокійливі рослинні засоби – це ліки для здорових людей. Хтось не може заснути після важкого дня і випив валер’янки. Але коли у людини системні порушення, постійні страхи та тривоги, паніка, то потрібна краща та своєчасна допомога.

ЯКЩО СЕРЦЕ ВИСТРИБУЄ – ЦЕ НЕ ЗАВЖДИ КАРДІОНЕДУГА

– Якими є якісь фізичні ознаки психічного захворювання, які людина може у себе помітити самостійно?

– Як правило тілесні негаразди супроводжують порушення психіки. Є пацієнти, у яких спостерігається осиплість голосу, незначна температура протягом тривалого часу. Або наприклад, серце починає раптово сильно битися. Кажуть, затріпотіло серце і враз зупинилося. Людина звертається до сімейного лікаря, який виключає фізичні вади, скеровуючи на ЕКГ та до кардіолога і невропатолога. Ці фахівці не бачать вад, але серцебиття турбує. Тоді проблема може мати психологічний характер і пацієнт потрапляє до нас. Часом цей шлях доволі довгий.

– А ось, наприклад, якщо око сіпається – теж пора до психолога?

– Коли сіпається око – це невротичний тик. Не завадить консультація психолога чи системний прийом заспокійливих засобів під керівництвом лікаря. Якщо в людини з’явився тремор рук, то потрібна консультація невропатолога. Якщо щось турбує у грудях, то нехай свій висновок дасть пульмонолог. А коли вже профільні лікарі нічого не знаходить, то скеровують і до психолога, адже є великий спектр психосоматичних розладів. Образно кажучи, через дурну голову ногам спокою немає. Мозок неправильно працює, і це проявляється у неприємних чи болісних відчуттях у певних ділянках тіла.     

– Існує думка, що певні психологічні стани загострюються у повню або певні пори року. Наприклад, восени. Чи відповідає це дійсності і чому так відбувається?

– Щодо повного місяця, то було проведене дослідження щодо кількості викликів парамедиків та поліції і співставили його з фазою Місяця. Остаточного висновку про зв’язок не встановили. Бо ж усе можна трактувати двояко: наприклад, повня збіглася із виплатою зарплати, і люди почали витрачати більше грошей на алкоголь. Але ж не Місяць винен у тому, що люди більше випивають, а тому що гроші з’явилися. А ось щодо весняно-осіннього періоду – то тут вплив справді існує.

– Чому так відбувається?

– Тому що це перехідні етапи, коли погода нестабільна, змінюється температура повітря, атмосферний тиск. Влітку та взимку ці параметри більш-менш стабільні. А ось в перехідні пори роки – ні, і це впливає на нервову систему людини.

– Чи можна якось запобігти цьому впливу?

– Своїм пацієнтам, особливо тим, які проходять перший рік лікування, я раджу профілактичний курс їхнього медикаментозного лікування у малих дозах протягом місяця.

– Якось чула, що у країнах, де є дефіцит сонячного світла, а, відповідно, вітаміну Д, люди страждають на різні розлади частіше. Наприклад, у скандинавських країнах. Чи це правда?

– Сонячне світло справді впливає на самопочуття. Вітамін Д – це жиророзчинний вітамін, який виробляється в організмі внаслідок потрапляння сонячного проміння на шкіру. Але, якщо ми говоритимемо про корінних норвежців чи шведів, то у них є певний імунітет до цього клімату. Інакше ніхто б не продовжував жити на тій землі. Навіть їхня кухня, наприклад, оселедці, насичена цим вітаміном. Приїжджим же важче звикнути до тривалої похмурої погоди.

АНТИДЕПРЕСАНТИ ВИКОРИСТОВУЮТЬ У ВСЬОМУ СВІТІ

– Ці медикаментозні препарати, про які ви згадуєте, як вони діють? Бо все, що може впливати на психіку, сприймається із ще більшою пересторогою.

– Чимало людей справді мислить шаблонно і бояться. Мовляв, якщо комусь призначили антидепресанти, то це препарат, який характеризує важкість хворого. Часом послухаєш і складається враження, що антидепресанти за серйозністю застосування ставлять у ряд одразу після протипухлинних засобів. Але їх насправді використовують дуже широко у нашій практиці. Адже вони можуть вилікувати.

– У чому суть їхньої дії? Заспокоєння?

– Ні, якщо говорити образно, то це наче чистка мізків. Ці медикаменти збільшують кількість нервових імпульсів, тож мозок приходить у тонус. Це дозволяє зняти тривожні розлади, нав’язливості, страхи, фобії, паніку. Це все лікується антидепресантами.

– Чи викликають вони залежність?

– Нині відомо про один антидепресант (фармакологічна назва пароксетин), який може викликати залежність. Всі інші препарати залежності, я маю на увазі синдрому відміни, не мають. Існує поняття фізичної залежності, коли препарат вбудовується в обмінні процеси організму, тож коли його різко припиняють, людина відчуває певний дискомфорт. Ломка у наркоманів чи синдром похмілля у алкоголіка і треба прийняти дозу, аби стало трошки легше. Існує також психологічна залежність. Наприклад, одна з пацієнток казала, що кілька років тримала в гаманці пігулку і була спокійна, що вона у неї є. Вона може її випити в будь-який момент, хоча носить її роками та не використовує, і це її заспокоює. Це, так би мовити, психологічна залежність, і в цьому випадку це добре.

ЛІКАР – ЦЕ ПРОФЕСІЯ ЦІЛОДОБОВА

– А як загалом виглядає перша зустріч пацієнта і психотерапевта? Це ж важко, певно, одразу відкритися незнайомій людині.  

– У психотерапії велике значення надають первинному інтерв’ю. Я схиляюся до трішки іншої думки. Коли людина приходить, то окреслює проблеми, і я пропоную почати якесь медикаментозне лікування, якщо є необхідність. Адже на мою думку при першій зустрічі пацієнта та лікаря, людина не буде цілком відвертою. І якщо пацієнт щось приховає важливе, то це може продовжуватися й надалі. Тому необхідно звикнути одне до одного, дати час. І вже при майбутніх зустрічах при вже звичній атмосфері буде повніша розмова.

– Часто від знайомих мого покоління, міленіалів, я чую фрази «мій психотерапевт каже…» або «я закрив цей гештальт». Чи справді люди почали більше довіряти психотерапевтам, шукати допомоги у професіоналів? Чи це данина моді? Чи, можливо, моє покоління таке «проблематичне»?

– Певно, усі ці фактори грають роль. Коли я починав працювати у кінці 80-х, у нас був один психолог у штаті. Зараз їх близько десятка. Окрім цього, багато студентів обирають саме фах психолога у вишах, психологія ділиться на галузі, і її більше потребують.

– Вам як лікарю-психотерапевту вдається залишати роботу в кабінеті чи ви продовжуєте сканувати людей поза роботою?

– Профдеформація існує. Але як казав доктор Бурденко: «Лікар – це професія цілодобова». Для моїх пацієнтів не секрет мій номер телефон. І дзвонять мені у позаробочий час. Це принаймні як та таблетка в гаманці. Заспокоює думка, що вона є.

ЧИТАТИ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів
23 жовтня 2020
22 жовтня 2020
18 жовтня 2020
28 березня 2020
23 лютого 2020
28 жовтня 2019
26 жовтня 2019
20:00
19 жовтня 2019
26 вересня 2019
28 жовтня 2018
27 жовтня 2018
30 жовтня 2016
29 жовтня 2016
20:41
25 жовтня 2016