Янукович вкрав день Лесі Українки, - Оксана Забужко у Луцьку (Фото)
У Луцьку письменниця Оксана Забужко розповіла про історію написання книжки "Notre Dame d’Ukraine, в якій, зокрема, йдеться про несправедливо недоціненну творчість Лесі Українки.
Про це йшлося під час зустрічі з письменницею, 18 листопада, в Палаці культури Луцька в межах літературного фестивалю «Фронтера».
ІА «Конкурент» занотувало за письменницею яскраві фрагменти її виступу:
Про еліти
«…У нинішній Україні на це слово (еліти) треба накласти мораторій, років на десять. Адже в нас елітами називають людей, яким вчасно вдалося сісти на радянські грошові потоки, і які живуть у форматі «вкрав і втік». Їм якраз чого-чого, а почуття відповідальності за оту спільноту, яку вони нібито представляють, яка теоретично делегувала їм свої повноваження, ось цього відчуття, даруйте, воно в нас нестратифіковане. Тобто я зустрічаю раз-у-раз людей, в яких є це почуття відповідальності, але їх немає згрупованих, так би мовити, в якомусь одному класі, наприклад – політичному… Тобто воно розпорошене».
Про ненависть до двохсотгривневої купюри із зображенням Лесі Українки
«Леся Українка бачила передвоєнну епоху, яка в Європі називалась Belle Epoque (прекрасна епоха) – від 1871 – по 1913 рік включно. Ось та Європа перед Першою світовою. Зверніть увагу на період Belle Epoque – це період життя Лесі Українки. Вона, по суті, і є наша Belle Epoque. Вона є наше європейське представництво. Вона – людина абсолютно європейської свідомості. Вона в Європі проводила більше часу, аніж в Росії, з її домашнім вихованням на європейських традиціях і десятьма мовами, якими вона вільно володіла…
От, власне, ідучи за її дорожньою мапою, я спробувала прочитати певні речі і, зрозуміло, що це мене поставило в ситуацію напруженого діалогу з існуючими інтерпретаціями дівчинки у вінку.
Господи! Я оцю двохсотгривневу купюру ненавиджу, і я би цього Табачника, який цю 13-літню дівчинку, у цій постановочній вишиванці і вінку поставив на двохсотгривневу купюру… Та доки ж це триватиме?! Та доки ж ці волинські ліси та «Лісова пісня»? Вибачте, кохані лучани, але ж не можна зводити одну з найблискучіших європейських авторок 20 століття, людину, яка написала «Касандру» і «Камінного господаря», до якоїсь, прости Господи, снігурочки а-ля Островського. Це наша козирна дама, яку ми маємо демонструвати на цілий світ, показуючи, що так – ми з вами були європейською нацією».
Про хворобу Лесі Українки
«Я писала в "Notre Dame d’Ukraine, що її (Лесю Українку) висмикнули з її середовища і зробили «больную дєвочку», яка хворіла на туберкульоз. Та холера ясна, та тоді майже всі хворіли на туберкульоз – це був бич століття. Коли кажуть за Чехова, то згадують «Вишневий сад», а в нього теж був туберкульоз. Всі хворіли тоді на туберкульоз, включно з ремарковими туберкульозними героїнями (Еріх Марія Ремарк – німецький письменник 20 століття – К.)».
Про книжки з долею
«Є певна біографія книжок, коли вони стають якимись ніби персонажами. Дуже цікаво стежити, як вони міняють людські стосунки, людські долі і як вони щось за собою тягнуть… Треба тих книжок штук 20 написати, і треба, щоб принаймні кілька з них стали книжками з біографією, книжками з долею, щоб ці речі можна було відстежити».
«Книжки на те й існують, щоб ними ділитись. Читання – акт соціальний. Тобто, прочитавши книжку, ти відразу хочеш поділитися і обговорити те, що ти прочитав. Тим і жива література».
Про «Камінного господаря» Лесі Українки та Юлію Тимошенко
«Камінний господар» – це драма про помсту мертвого лицарства, про смерть лицарства, як культури, про прихід діячів нового типу, які роблять так, як їхня ліва нога хоче…».
«Те, що Лариса Петрівна виставила в «Камінному господарі», то вона виставила тренд. Там видно філософію сучасної політики, ну і Анна, звичайно. Таке враження, що Юлію Тимошенко з неї склеїли. От реально, має бути от вона одна, на горі, вся в білому… Усі ці перформанси, як її в білому на руках носили… Ну реально за «Камінним господарем» хтось із політтехнологів їй цей текст, напевно, підказав. Тобто, от вона принцеса на горі, і кров має текти по схилах, а вона на горі. Культ своєї власної особи».
Про день, вкрадений Януковичем у Лесі Українки
«Хто пам’ятає, в 2010 році в який день припала інавгурація нового президента? Так, 25 лютого (день народження Лесі Українки, – К.) відбулася інавгурація Януковича. В 2011 році жодна собака не згадує за 140-річчя з дня народження якоїсь там Лесі Українки. Проте до мене дзвонять кореспонденти і просять прокоментувати першу річницю президентства Януковича. От реально, він украв її день. Не знаю, чи це було навмисно, чи якийсь Табачник підказав так зробити, але він реально украв її день».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перше селфі, футбол та сльози: Макс Кідрук презентував роман у Луцьку (фото)