«Якщо окупанти підуть з боку Білорусі – дамо відсіч»: історія волинського прикордонника на псевдо «Джексон»
39-річний Євген Монич із Шацької громади, відомий серед побратимів за позивним «Джексон», присвятив охороні державного кордону майже два десятиліття. За його плечима – служба сапером, три бойові ротації на Донеччині й Харківщині, мінометні дуелі та оборона позицій під хімічними обстрілами. Нині капітан знову боронить північні рубежі Волині та передає бойовий досвід молодим бійцям.
Історію захисника розповіли на фейсбук-сторінці 6-го прикордонного Волинського загону.
Свій шлях у Державній прикордонній службі Євген розпочав ще у 2006 році зі строкової служби. Згодом підписав контракт із Волинським загоном та охороняв українсько-білоруську ділянку. У 2018 році він рік прослужив сапером у Краматорському прикордонному загоні, а вже наступного року отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта і повернувся на волинський кордон.
З початком повномасштабного вторгнення офіцер приєднався до бойового підрозділу як заступник начальника мінометної застави. У складі прикордонної комендатури швидкого реагування «Джексон» пройшов три ротації на передовій: воював поблизу Авдіївки, Красногорівки та Новомихайлівки на Донеччині, де коригував вогонь і координував дії із суміжними підрозділами.
Під час третьої ротації на Харківщині вогнева позиція його розрахунку розташовувалася всього за 800 метрів від лінії зіткнення. Там офіцер працював із 82-міліметровим, а згодом і зі 120-міліметровим мінометами. Саме з того виїзду в пам’ять закарбувався найважчий бій.
«Найважчим моментом було, коли ми виїхали на позицію, яка вже була розбита, але там ще залишався бліндаж. Противник помітив нашу присутність і почав інтенсивно обстрілювати нас. Були навіть скиди хімічних боєприпасів. Командування намагалося зв’язатися з нами по рації, але ми не могли відповісти, та попри все – ми вистояли», – пригадує «Джексон».
Сьогодні капітан очолює відділення вогневої підтримки на одній із застав українсько-білоруського кордону, де навчає побратимів роботі на самохідній мінометній системі. Офіцер переконаний, що запорука успіху мінометників – це згуртованість, де командир, навідник та номери обслуги працюють як єдиний механізм. Тим, хто досі вагається долучатися до війська, він радить не боятися, адже роботу для спільної перемоги знайдуть для кожного – навіть якщо людина не готова йти безпосередньо на «нуль».
Щодо безпеки північного кордону Євген налаштований рішуче:
«Якщо російські окупанти спробують зайти з боку Білорусі, наші хлопці дадуть їм відсіч. Тут служить багато військовослужбовців із бойовим досвідом. І в цьому питанні жодних сумнівів немає», – наголошує прикордонник.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Обʼєктив змінив на службу, але природу все одно знімає: історія волинського прикордонника
- Від зимової риболовлі до зенітного дивізіону: історія волинського захисника «Бобра»
- Від будівельника і шахтаря – до воїна комендатури «Шквал»: бойовий шлях прикордонника Сергія з Нововолинська