Березова алея на сотні метрів і фруктовий сад: біля Луцька серед столітнього парку заховався невеличкий палац (фото)

Неділя, 13 липня 2025, 07:21

У Луцькому районі Волинської області розташоване село Підбереззя, яке до Другої світової війни славилося невеликим палацом і парком, що належали родині Грохольських. На жаль, після 1939 року ця садиба була знищена. Хоча достеменної інформації про саму архітектурну споруду та її мешканців збереглося небагато, вдалося знайти деякі відомості, а також унікальні фотографії столітньої давності.

Про маєток пише краєзнавиця Тетяна Яцечко-Блаженко для видання «Український тиждень».

У різні періоди село Підбереззя разом із навколишніми селами Терники, Одеради та Гать перебувало у власності Луцького єпископства. На початку XIX століття ці землі придбали представники роду Стройновських із Горохова, а також Ян Маєвський. У 1812 році Маєвський викупив частку Стройновських, ставши єдиним власником маєтку. Згодом у його володінні також опинилися села Несвіч, Коршів, Усичі, Одеради та Гать. Свою резиденцію він облаштував у Торчині.

centerПредставники родів Грохольських, Перетятковичів, Сумовських на фоні палацу в Підбереззі, 1910 рік
 

Маєвський був задоволений новими володіннями і навіть планував оселитися тут назавжди. Йому щастило: на його землях, зокрема в селі Губин, було знайдено скарб. Однак ця знахідка стала причиною тривалого судового процесу – Стройновські, які раніше володіли цією землею, подали до суду, вимагаючи поділити знахідку. Після виснажливих судових засідань Феміда стала на бік Маєвського. Проте витрати на суд та адвокатів виявилися значними, і врешті-решт Маєвський був змушений продати Підбереззя разом із Гаттю.

Новими власниками маєтку у 1815 році стали теребовлянський стольник Францішек Грохольський та його дружина Урсула Терлецька. Впродовж XIX століття в Підбереззі існувало кілька резиденцій. Перша була дерев’яною, збудованою, ймовірно, самим Францішеком Грохольським у першій чверті XIX століття. Вона проіснувала до 1905 року, однак її зображення не збереглися.

Наступна резиденція – мурована, виконана у стилі класицизму, – була зведена пізніше і зберігалася аж до 1920 року, коли згоріла внаслідок пожежі. Руїни розібрали, а самої будівлі більше не відновлювали. Саме цю споруду, найімовірніше, можна побачити на збережених фотографіях початку XX століття.

Ще одна резиденція, офіцина, розташовувалась приблизно за 100 метрів від попередньої. Її збудувала Ванда Грохольська. Це була компактна будівля з п’ятьма кімнатами поблизу дороги до фільварку поруч із невеликою брамою, що вела до стайні. Ця офіцина пережила Першу світову війну і з 1923 року стала основним житлом родини. Проте п’ять кімнат було недостатньо, тому в 1926 році її реконструювали – для цього запросили луцького архітектора єврейського походження на ім’я Гершко.

До останніх днів свого існування ця будівля залишалася одноповерховою, прямокутною у плані, з фасадом, прикрашеним колонами. До парку вела простора тераса зі сходами. Меблі в оселі у 1914–1920-х роках були доволі скромними – частину родинних цінностей було втрачено або розграбовано під час війни. Вціліли лише кілька родинних портретів, деякі предмети столового срібла й уламки порцеляни й фаянсу.

Невеликий палац був оточений парком площею кілька десятків гектарів. Найстаріші дерева в ньому датуються ще XVIII століттям. Березова алея тягнулася на кілька сотень метрів і вела прямо до парку. Поряд був фруктовий сад, закладений на початку XX століття.

Цінним візуальним джерелом про вигляд палацу є старовинні фотографії з родинної колекції Грохольських. Усі вони, разом із мапою, зберігаються в приватній колекції Кшиштофа Ковнацького – нащадка Марина-Каєтана Грохольського та Ванди Антоніни з роду Богдановичів. Ці фото сьогодні опубліковані на родинній сторінці Грохольських у Польщі.

Нагадаємо: на Волині спалили італійську віллу XVIII століття.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: