На Панській горі над водами Стиру стояв розкішний палац (фото)
Село Перемиль розташоване на території Луцького району Волинської області. Воно має давню історію. Уперше в літописах згадується в ХІ столітті, коли було столицею Перемильського князівства. Перемиль не завжди був селом, а довгий час – містом-фортецею, якому великий литовський князь Вітовт надав магдебурзьке право. У XVI столітті в Перемилі стояв замок князя Івана Вишневецького. До наших часів він не зберігся.
Про величний палац на пагорбі пише краєзнавиця Тетяна Яцечко-Блаженко для видання «Український тиждень».
Протягом століть маєток у Перемилі змінював власників, серед яких була навіть родина батька польського короля Станіслава І (1677–1766) – рід Лещинських.
Палац у Перемилі збудований у XVIII столітті на місці давньоруського городища, що розташовувалося на високому пагорбі, оточеному водами річки Стир. Ця мальовнича місцевість стала ідеальним фоном для архітектурної перлини того часу.
Попри те, що палац не зберігся до наших часів, назва пагорба Панська гора ще побутує серед місцевого населення.
На жаль, ніяких фотографій, що могли б передати вигляд первісного палацу XVIII століття та його інтер’єр, знайти поки не вдалося. Однак маємо чудову можливість зробити це завдяки двом малюнкам 1874 року відомого художника Наполеона Орди (на головному фото).
До палацу вів величний одноарковий мурований міст, на якому височіла сторожка, або надбрамна вежа, що підкреслювала значущість цього архітектурного комплексу. На малюнках можна побачити також маленьку капличку й двоповерховий будинок з витонченими галереями на другому поверсі, що обвивали будівлю, додаючи палацу особливого шарму.
Одними з перших власників палацу були Петрушевські, один із них – Ігнаци – був камергером польського короля Станіслава Августа. Петрушевські мешкали в палаці наприкінці ХVIII століття. Далі володіння передавались у спадок.
У ХІХ столітті палац став літньою резиденцією варшавської родини Францішека й Марії Петрушевських. У 1883 році в родині народилася донька Михайлина, яка в майбутньому стала відомою художницею. Разом із чоловіком Конрадом Кжижановським вони з 1906 року проживали в Перемильському палаці. Це було кохання викладача та студентки.
Михайлина Кжижановська з матір’ю в музичному салоні в Перемильському палаці, 1913 рік. Автор картини Конрад КжижановськийПодружжя художників Кжижановських захоплювалося атмосферою Волині та природною красою цього регіону. Вони часто організовували пленери для художників, залучаючи до творчості не тільки місцевих митців, а й гостей з-за кордону. Багато їхніх робіт відображали волинську природу, а також життя місцевих мешканців. До нашого часу збереглися малюнки палацу, його кімнат, а також портрети волинян, панорами міст і сіл, створені Кжижановськими.
У 1914 році, коли розпочалася Перша світова війна, подружжя вирішило оселитися в Перемильському палаці назовсім, шукаючи спокою та безпеки. Вони мешкали тут до 1917 року, а після цього переїхали до Києва, де прожили певний час і 1918 року переїхали до Варшави. Важким етапом у їхньому житті став 1922 рік, коли помер Конрад, що стало важкою втратою для його дружини. У роки Другої світової війни Михайлина потрапила до нацистського концтабору в Освенцимі, де пережила важкі випробування. Після війни її арештувала польська влада, і до 1956 року вона була політичною ув’язненою. Лише в післявоєнні роки Михайлина змогла повернутися до творчості.
Вона померла 1962 року, залишивши значну спадщину у вигляді картин. Останні роки життя вона малювала за столом, який привезла з Перемильського палацу і який став символом її зв’язку з рідною землею та минулим.
Відомо, що Перемильський палац зруйнували під час Першої світової війни й більше не відбудували. Цей палац став символом утраченого культурного надбання, яке не вдалося відновити після жахливих подій війни.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.