Військовий не зламався – він просто став іншим: чому і як змінює війна (відео)

Вівторок, 27 травня 2025, 09:39

Як людину змінює війна та як прийняти військових іншими – про це розповіла консультантка з військової психології Ірина Костюк у новому випуску соціального проєкту «Наші вдома» на телеканалі «Конкурент TV».

Нагадаємо, «Наші вдома» – спільний проєкт телеканалу та Фонду підтримки ветеранів «Свідомі».

«То чи змінює людину війна? Так, змінює. Людина стає більш зосередженою, більш зібраною, більш готовою до миттєвої мобілізації сил і реакції на небезпеку. Але змінюється далеко не завжди в гіршу сторону.

За винятком клінічних випадків розладу психіки (ними мусять займатися фахівці у відповідних установах) війна не міняє людину цілковито, вона загострює ті почуття і розкриває ті сторони людської суті, які були в людини ще до війни. Але з тих чи інших причин ці сторони або не мали нагоди розкритися, або були притлумлені вихованням та громадською думкою.

Проблема не у війні – проблема в людині. П’яниця, який істерично горлає «Я за вас воював!» не від болю мучиться – він знайшов дивовижне виправдання своєму алкоголізмові, бо п’яниці як такого – цуратимуться, а алкоголіка-ветерана – жалітимуть.

Тип, який з криком «я за тебе кров проливав» лізе в бійку – насправді завжди мав важкий характер і бажав кулаками доводити свою перевагу. Але з дрібного хулігана тепер він став ветераном війни. Розумієте?» – розповіла Ірина.

centerІрина Костюк
 

З її слів, більшість ветеранів бажає повернення до звичайного мирного життя і сімейного затишку. Будь-якій нормальній людині війна огидна за своєю сутністю. Тож, здобувши демобілізацію, колишні солдати із задоволенням повісять кітелі у шафи і повернуться до мирних професій, лише час від часу згадуючи про війну, в першу чергу – як біль через загиблих товаришів.

Чому війна змінює?

На війні формується нова особистість – із новим досвідом, новими реакціями. Стрес, постійна тривога, адреналін, відчуття відповідальності за життя інших – усе це формує «бойовий режим». У мирному житті цей режим може не вимикатися.

«Важливо зрозуміти: ваш рідний воїн не зламався – він просто інакший. І ваше завдання – не тиснути, не намагатися «повернути» його в минуле, а навчитися жити з ним у новому теперішньому. Що може змінитися у військового після повернення? Він може мовчати або уникати розмов. Може дратуватись через дрібниці. Може погано спати, уникати гучних звуків. Може замикатися в собі. А може – надмірно контролювати ситуацію вдома. Це – не байдужість, це – психологічна травма, а іноді й ПТСР. Але головне: з цим можна і потрібно жити», – додала ведуча.

Як підтримати військового вдома?

1. Найперше, прийміть: військовий інший – і це нормально

Після війни людина змінюється на рівні нервової системи, мислення, емоцій. У неї можуть зникнути інтереси, які раніше надихали. Може з’явитися загострене відчуття контролю, недовіра до людей, замкнутість. Це – наслідки пережитого стресу, втрат, постійної загрози життю.

Що робити:

Не порівнюйте з минулим: «Раніше ти був іншим...»

Говоріть: «Я бачу, що тобі важко. Я поруч. Ми впораємось».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що відчувають військові на передовій і чому цивільні не розуміють їх: пояснення ветерана (відео)

2. Створіть середовище спокою та передбачуваності

Після фронту багато звуків, рухів, несподіваних подій можуть викликати тривогу. Наприклад, гучні голоси, дитячий плач, грім, феєрверки, звуки мотоцикла, сушарки для рук тощо.

Що робити:

Уникайте гучних суперечок, різких фраз, нав’язливих питань.

Дотримуйтесь звичного режиму: сон, їжа, спокій. Це дає людині відчуття безпеки.

3. Дозвольте мовчати

Більшість військових не розповідають про пережите – не тому, що не довіряють. Вони не хочуть травмувати вас цим досвідом.

Що робити:

Не вимагайте подробиць: «Розкажи, що там було».

Просто запитайте: «Хочеш поговорити чи хочеш, щоб я просто посиділа поруч?»

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Нарешті ти не підеш на штурм»: як дружина ветерана з Луцька відреагувала на ампутацію (відео)

4. Не втрачайте тілесний контакт

Обійми, дотики – це терапевтичні дії, які допомагають людині «заземлитись», відчути, що вона вже не в окопі, а вдома.

Що робити:

Обіймайте, якщо він дозволяє.

Сідайте поруч, торкайтеся плеча. Але важливо: ніколи не раптово. І пам’ятайте, що не варто різко підходити зі спини – спочатку встановіть візуальний контакт, а потім наближайтеся.

5. Підтримуйте гідність воїна

На війні військовий був сильним, потрібним, важливим. У мирному житті він може відчувати безпорадність, втрату статусу.

Що робити:

Довіряйте йому прості, але важливі справи: ремонти, поїздки, прийняття рішень. Радьтесь з ним. Навіть у дрібницях. Це повертає відчуття контролю.

6. Не намагайтеся «вилікувати» самостійно

Ви не психолог. Ваше головне завдання – любити і бути поруч, а не аналізувати симптоми.

Що робити:

М’яко пропонуйте звернення до фахівців: «Я бачу, що тобі важко. Я з тобою. Можемо разом сходити до психолога».

Якщо він не готовий – не наполягайте. Пропонуйте знову через деякий час.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Агресія військових вдома: що робити дружині та як впоратися (відео)

7. Піклуйтесь про себе

Ви не зможете бути підтримкою, якщо самі втрачаєте сили. Ви також маєте право на виснаження, тривогу, розгубленість.

Що робити:

Знайдіть свою «опору»: психолога, групу підтримки, подругу.

Робіть для себе приємні речі – читання, прогулянка, тиша, кава на самоті.

8. Не знецінюйте адаптацію

Адаптація – це не «прибіг додому й живи як раніше». Це важкий перехід між двома світами: світом війни і світом миру. І для когось він триває місяці, а для когось – роки.

Що робити:

Не кажіть: «Уже місяць минув, чого ти такий самий?»

Краще: «Я бачу, що тобі непросто. Ми разом. Це головне.»

«Ви ж знаєте, що головне – любов і терпіння. Їх не видно одразу. Але саме вони стають основою справжнього повернення. Бо адаптація – це не процес за один день. Це шлях, який родина проходить разом», – резюмувала Ірина Костюк.

Нагадаємо, у попередніх випусках «Наші вдома» йшлося про те, як стати надійною опорою для військового, а також про те, коли настав час завершувати стосунки на відстані.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: