Як стати надійною опорою для військового (відео)

Як бути надійною опорою для військового – про це розповіла консультантка з військової психології Ірина Костюк у новому випуску соціального проєкту «Наші вдома» на телеканалі «Конкурент TV».

Нагадаємо, «Наші вдома» – спільний проєкт телеканалу та Фонду підтримки ветеранів «Свідомі».

«Справжня підтримка – не в порадах, а в присутності. Бути поруч, коли страшно, коли важко, коли незручно і не знаєш, що сказати. Коли здається, що не пускають і не достукатись. Бути – з любов’ю, без вимог та очікувань. Не обов’язково щоразу питати «як ти?». А ще важливо прийняти, що поруч – інша людина, яка переживає жахи війни. Вона все та ж, рідна, але втомлена. І хоче бути почутою.

Підтримка військових рідними під час війни та адаптація після їхнього повернення додому – це спільна дорога. Без мапи, але з надією», – сказала Ірина. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стосунки на відстані з військовими: коли настав час їх завершувати (відео)

Підтримка військового під час служби

«Війна змінює людей. Щоб вижити, військові змушені «стискати» емоції, аби витримувати напруження. Саме тому вони часто обирають мовчати – не через байдужість, а щоб не травмувати рідних і зберегтися самим. Важко писати «все добре» чи щось хороше, бо це може бути неправдою. Водночас і правду писати боляче, бо в кожному слові – страх, втома, провина перед загиблими, злість і безсилля. І хоч здається, що слова – це надто мало, вчасно сказане «Я з тобою. Я молюсь/думаю про тебе» може стати точкою опори для військових.

Пам’ятаєте відчуття, коли у вас вірять та скільки сил воно може надати? Військовим важливо знати, що їх чекають, вірять у їх сили й повернення додому. Частіше проговорюйте, що ви вірите, що людина впорається, називайте якості, які він/вона має, які допоможуть впоратися. Підсвічуйте та підкріплюйте сильні сторони. Такі фрази, як «ти нам потрібен/на, ми тебе чекаємо» надають людині сенс рухатися далі», – додала ведуча.

Ірина Костюк

Ірина Костюк також наголосила, що ті, хто чекає вдома, часто хочуть зробити більше. Проте суть в тому, що найбільше значення мають маленькі звичні речі: лист від дитини, тепле фото, коротке повідомлення без очікувань відповіді. Бо іноді у відповідь – тиша. І вона не завжди про байдужість. Вона про втому, виснаження, про те, що на війні іноді всі слова – зайві. Проте кожна звісточка з дому, кожна згадка «я пам’ятаю про тебе» – це про живий зв’язок.

«Намагайтеся не тиснути словами типу: «Тримайся! Будь сильним/ою!» – вони лише додають напруження. Краще сказати: «Мені важливо знати, як ти. Просто пиши, коли зможеш – я чекатиму», – закцентувала консультантка з військової психології. 

Чого слід уникати?

Уникайте питань: «Де ти зараз, скільки вас, що робили?», адже це не просто робота, це військова операція. Близька людина поділиться з вами тим, про що можна розповідати, з огляду на безпеку. Особливо неприйнятні питання: «скількох ти вбив?» або «скільки загинуло твоїх побратимів?».

Більше – у повному випуску програми. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Що відчувають військові на передовій і чому цивільні не розуміють їх: пояснення ветерана (відео)
• Чому цивільні не розуміють військових: причини (відео)
• «Нарешті ти не підеш на штурм»: як дружина ветерана з Луцька відреагувала на ампутацію (відео)
• Безсоння та звичка тримати зброю: ветеран з Луцька розповів про наслідки війни після повернення додому (відео)