Поділитись:

Шкура невбитого ведмедя: в чому небезпека серйозних перемог України

Понеділок, 15 серпня 2022, 10:31

Світ на порозі нової «Чорнобильської катастрофи», яку загнаний в кут поранений «російський ведмідь» може організувати на Запорізькій АЕС, в Україні відчули запах перемоги, тому повіяло «бризом» політики, а по сусідству з Волинню створюють «нову державу».

Журналісти сайту новин Луцька і Волині «Конкурент» проаналізували ключові події минулого тижня.

Ядерний терор: чи стане ЗАЕС точкою неповернення

Якщо у березні увага світу була прикута до Бучі, а в травні – до Маріуполя, то у липні світова спільнота з острахом відслідковує новини з українського Енергодару – міста, де розташована найбільша атомна електростанція у Європі і одна з найбільших у світі.

У понеділок, 8 серпня, «Енергоатом» повідомив, що російський генерал-майор Валєрій Васільєв, який зараз командує гарнізоном ЗАЕС, заявив, що «тут будет или русская земля, или выжженная пустыня». Всі важливі об’єкти Запорізької атомної заміновані, а Васільєв попередив, що готовий виконати «найбільш жорсткий наказ» і в росії розуміють усі наслідки цього кроку.

У світі сприйняли ядерний терор кремля з усією серйозністю. У середу, 10 серпня, глави МЗС «Великої сімки» виступили зі спільною заявою про негайне повернення Запорізької АЕС під повний контроль України, доступ до всіх об’єктів станції українського персоналу та експертів МАГАТЕ. Підтримали цю вимогу і США на засіданні Радбезу ООН, приставши на пропозицію України створити демілітаризовану зону навколо атомної станції. Таку ж позицію зайняв і Євросоюз.

У четвер, 11 серпня, президент України Володимир Зеленський ще більше підсилив занепокоєння світової спільноти та українців ситуацією на атомній.

«Росія може спровокувати найбільшу в історії радіаційну аварію на Запорізькій атомній станції, і за фактичними наслідками це може бути ще катастрофічніше, ніж Чорнобиль, а по суті – тим же, що й застосування росією ядерної зброї, але без ядерного удару»,  – заявив Володимир Зеленський.  

Втім, росія не просто ігнорує вимоги ООН, G7 і МАГАТЕ щодо безпеки на атомній електростанції, а по-суті, «знімає чохли» зі своєї ядерної зброї, призупинивши виконання Договору про скорочення стратегічного ядерного озброєння.

«Наша країна тимчасово виводить з-під інспекційної діяльності за Договором про СНО свої об'єкти, що підлягають інспекціям за цим Договором»,  – заявили в МЗС РФ, натякнувши, що усерйоз готові вдатися до свого останнього аргументу у цій війні, розуміючи, що вже точно її не виграють, але ще можуть звести до «нічиєї».  

Ознак неминучості поразки росії вже чимало. Та й, будемо відвертими, з самого початку мало хто вірив у можливість повномасштабного вторгнення, адже сама ідея захопити другу по території і кількості населення країну Європи у ХХІ столітті звучить як цілковита маячня психопата. Біда у тім, що путін і є таким психопатом, в заручниках якого – вся вертикаль прийняття рішень у російській федерації. Та навіть путін, який, очевидно, не дружить зі здоровим глуздом, вже давно усвідомлює, що «вєлікая рассія» не така вже й велика, щоб тягатися з НАТО, і навіть щоб «за три дні» захопити Київ.

Сьогодні план-максимум кремля у цій війні – це сухопутний коридор до Криму, для чого необхідно було взяти під контроль увесь Донбас, зрівнявши Маріуполь із землею, захопити все Приазов’я і Херсонщину. Це наступний етап війни, розпочатої ще в 2014 році, адже росії без сполучення з «великою землею» підтримувати у життєздатності Крим – базу свого Чорноморського флоту – вкрай складно. Україні достатньо було влаштувати «водну блокаду», щоб створити окупантам на півострові серйозні проблеми. І, ймовірно, після анексії захоплених територій Півдня України, путін планує оголосити про «успішне завершення спецоперації» і взяти чергову «оперативну паузу» у війні – заморозити конфлікт, відновити переговори, торгуватися, щоб добитися послаблення санкцій і «зализати рани». Та лиш для того, щоб згодом розпочати наступну фазу агресії.

Однак навіть цього плану-мінімум кремлівський диктатор вже не зможе досягнути, адже на Півдні, по-суті, вже розпочався контрнаступ українських сил, який, загалом, і був анонсований на серпень-вересень, після отримання першого озброєння по ленд-лізу.  

 

Стратегічний перелом: «боги війни» створили пекло для окупантів на Півдні

Основний театр бойових дій минулого тижня продовжує лишатися на Півдні нашої країни. І приємно, що на «головні ролі» у цьому «театрі» виходять наші Збройні Сили, які ще от-от і зовсім заженуть ворога за «куліси».

У ніч на понеділок, 8 серпня, ЗСУ ракетами HIMARS завдали удару по пунктах тимчасової дислокації ворожих військ на промислових майданчиках у Мелітополі. У результаті – близько сотні вбитих окупантів і неймовірна кількість виведеної з ладу техніки.

Однак, Мелітополь – то ще «квіточки», справжня «бавовна» «розцвіла» у Криму. Вперше від початку повномасштабного вторгнення півострів здригнувся від вибухів. Літо в Криму завжди спекотне, але як жартують українці в мережі, цього року «Валерій Залужний достроково закрив курортний сезон».

Нагадаємо, що раніше на росії заявляли про нібито «атаку на штаб ЧФ РФ» з дрона, однак, в Офісі українського президента тоді відповіли, що звільнення Криму буде відбуватися не так. На цьому тижні побачили, як приблизно, воно буде відбуватися… В один момент на анексованому півострові стало менше на 9 бойових літаків окупантів, і це операція з деокупації Автономної Республіки Крим ще навіть не розпочалася.  

До слова, на росії пропагандисти ніби в рот води набрали, солоної, морської, – але вибухи в Криму пояснюють чим завгодно, тільки не ударом з боку України. Чому, якщо вони звинувачують ЗСУ в усіх можливих і неможливих «звірствах»? У Інституті дослідження війни вважають, що тоді росії довелося б визнати «дирявість» своєї протиповітряної оборони у цій зоні, а отже – і вразливість Керченського мосту.

Нагадаємо, що ще після інциденту з дроном розвідка Британії натякнула про те, що Чорноморський флот в Криму «видохся». А якщо пригадати давніші події – коли «русскій карбаль» «Массква» пішов на три букви (як ви вірно здогадалися, це букви – дно) – пропагандист Владімір Соловйов волосся на собі рвав у прямому ефірі, не розуміючи, як таке могло статися. Тобто, ви розумієте тенденцію – чим далі, тим більше прогалин у обороні Криму – форпосту росіян на Півдні – Україна спільно із союзними розвідками знаходить, використовує і показує світу.

Генерал-майор ЗСУ Дмитро Марченко в інтерв'ю РБК-Україна заявив, що знищення Кримського мосту необхідне для звільнення півострова і запевнив, що Крим звільнять військовим шляхом. Звісно, це буде можливим лише після звільнення Херсонщини, а це, припускає Марченко, може статися вже до кінця цього року. І, судячи з логіки подій, ці заяви не безпідставні і не просто чергове «заспокійливе», адже ЗСУ вивели з ладу Каховський міст, а це може призвести до швидкого виснаження сил росіян на Херсонщині. Адже за даними британських аналітиків враження мосту серйозно поламало росіянам логістику, тож їхня боєздатність залежатиме від кількості запасів. А їх, за словами українського експерта Олега Жданова, кіт наплакав. Окрім ланцюжків постачання ворога, Збройні сили влучними ударами виводять з ладу й пункти управління росіян на Херсонщині. Складно собі уявити, в якій паніці перебувають «орки»  на передовій, які лишаються відрізаними від ліній постачання і без команд «зверху», з пунктів управління.  

Не дивлячись на весь жах пекла, хаосу і паніки для окупантів на Півдні, гауляйтер Запорізької області все ж оголосив про підготовку до «референдуму». Втім, ситуація в окупантів там настільки безнадійна, що навіть імітувати референдум стає неможливим, тож план-мінімум путіна про анексію Півдня висить на дуже-дуже тоненькій ниточці, яку планомірно перепилюють ЗСУ. Звісно ж, суцільні «жести доброї волі» і «атріцатєльниє пабєди» вже викликають масу запитань серед простих росіян, і справжню паніку – серед всіх, хоч якось причетний до так званої «спецоперації». Вони з кожним днем все більше усвідомлюють невідворотність особистої відповідальності за злочини проти людяності. До речі, як заявив Інститут дослідження війни, кремль навіть «подбав» про знищення бригади, яка чинила звірства у Бучі, аби замести сліди своїх воєнних злочинів.

 

«Передсмертна агонія рашизму», або «Українці, давайте жити дружно»

Дипломатичне кільце стискається навколо росії все сильніше. Володимир Зеленський закликав ЄС ввести візові обмеження для всіх росіян. Швидше за все – так воно й буде. Парадоксально, але першими це зробили ті, з повільного менталітету кого люблять жартувати росіяни – естонці. А сейм Латвії пішов ще далі і визнав росію державою-спонсором тероризму. Тим часом під впливом санкцій російські авіакомпанії почали розбирати свої літаки на запчастини. Дійсно, а навіщо росіянам літаки, якщо ними все одно нікуди не можна літати?

За кілька місяців війни суспільні настрої на росії змінилася так радикально, що вже, згідно повідомлення пропагандистських ЗМІ, 65% опитаних росіян хоче мирного договору з Україною. Навряд кремль дозволив би видати в ефір такі цифри, схоже, росіян потихеньку готують до «героїчної поразки».

На фоні божевільних втрат і суцільних провалів кремль навряд наважиться на проведення загальної мобілізації, інакше це викличе загальних хаос і паніку всередині країни. Тому по всій росії формують загони «добровольців» для війни в Україні. Не важко здогадатися, що йдеться про найнижчі прошарки населення, мотивація і бойовий досвід яких – нікчемні. Про те, що росія навряд зможе укомплектувати новий корпус для війни в Україні повідомили й у розвідці Британії.

Щоб хоч якось підняти бойовий дух своїх пригнічених орків, путін послав Дмітрія Мєдвєдєва… Послав він його давно, ще коли той після свого президентського терміну у 2012 році зайняв пост прем’єра росії і почав безбожно пити. У 2020 через постійні запої «Дімона» «ерефія» фактично лишилася без глави уряду. Тоді путін замінив його Міхаілом Мішустіним. А на минулому тижні вождь знову послав Мєдвєдєва на три букви, а саме – на так звану «ЛНР», де зібрався «шабаш» російських окупантів і їх посіпак, щоб «гармонізувати законодавство «ЛДНР» та росії». Фактично – підготувати анексію Донбасу. Та, з огляду на те, що відбувається, Мєвдвєдєву промову від 2014 року можна було б і не переписувати: «Дєнєг нєт, но ви дєржітєсь». Адже «дєнєг» в росії дійсно стає все менше.

Нафто-рублі перестали б капати на рахунки російської «Транснєфті» вже в понеділок, коли через санкції російська сторона не змогла заплатити Україні за транзит українською частиною нафтопроводу «Дружба». Та свою «дружбу» і плече підтримки путіну підставив його останній союзник у Європі – Віктор Орбан. Адже Угорщина заплатила Україні замість росії і транзит нафти відновився. Нагадаємо, що для Угорщини, Словаччини та Чехії, які найбільш залежні від російської нафти, зробили виключення із санаційного пакету, допоки ті не знайдуть альтернативи. Та це лише питання часу.

Історично Угорщина вже й не раз помилялася з вибором коаліції, і цього разу, схоже, не виняток. Та Орбан – це ще не вся Угорщина. І в попередньому аналітичному матеріалі «Конкурента» ми писали, що ця країна може стати наступною точкою напруги в Європі через категоричну незгоду значної  частини угорців з політикою Орбана.

Живе Білорусь? Чи готові північні сусіди волинян вмирати за нашу і їхню свободу

Та якщо Орбан хоча б легітимний прем’єр-міністр, хоч і не користується популярністю свого народу, то самопроголошений лукашенко – це вже щось на рівні «ватажка» так званих «ЛНР» чи «ДНР». Адже хоч Мєдвєдєва в Мінськ путін ще не посилав – інтеграційні процеси Білорусі та росії відбуваються не менш інтенсивно, ніж кремль намагається це робити на тимчасово окупованому Донбасі.

На минулому тижні лукашенко анонсував спільні з росією навчання протиповітряної оборони. Аж раптом після того на одному з військових аеродромів, відданих під контроль росіянам, «зацвіла бавовна» щонайменше вісім разів. Офіційний Мінськ заявив, що зайнявся двигун однієї одиниці техніки, втім, самі білоруси скептично ставляться до такої версії, адже очевидці повідомляють про щонайменше 8 вибухів і спалахів на аеродромі.

Щоб там не «рвонуло» у «Зубровці», навряд це має якесь стратегічне значення. Однак, цю подію в українському сегменті соцмереж обговорювали із захватом. В той час як справді важливому політичному «вибуху» у Білорусі не надали належної уваги. Адже фактично на північних рубежах Волині формуватиметься «нова держава». Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська у вівторок заявила про створення «перехідного уряду» Республіки Білорусь.

«Це колективний виконавчий орган, який щодня працюватиме на головні цілі – захищати незалежність і суверенітет Республіки Білорусь, представляти національні інтереси Білорусі, здійснити фактичну деокупацію нашої країни, відновити конституційну законність і порядок, розробити та реалізувати заходи щодо припинення незаконного утримання влади, забезпечити транзит влади від диктатури до демократії, створити умови для проведення чесних та вільних виборів, розробляти та виконувати рішення, необхідні для досягнення демократичних змін у Білорусі», – пояснила Тихановська.

Заява більше, ніж серйозна, і більше, ніж смілива. Опозиціонерка повинна розуміти, що без кровопролиття заявленої мети досягти не вдасться. Якщо в Білорусі є достатня кількість патріотів, готових загинути за ідеали свободи і демократії, як гинуть українці з 2014 року, – слова Тихановської мають вагу, і матимуть по-справжньому глобальні наслідки. Якщо ж ні – це лише популістична заява, за якою не стоїть абсолютно нічого. Нагадаємо, що в інтерв’ю сайту новин Луцька і Волині «Конкурент» довірена особа Світлани Тихановської Тетяна Сіваченко зазначила, що масового руху спротиву у Білорусі поки що немає.

«Навіщо гинути, якщо ти не знаєш на 100% до чого це призведе і чи буде перемога?»,  – зазначила тоді Тетяна Сіваченко про готовність білорусів до збройного спротиву режиму.

У квітневому інтерв’ю опозиціонерка говорила про те, що партизанський рух у Білорусі потужний, але не чисельний, і навряд буде готовий протистояти військам РБ чи, тим більше, РФ. Окрім того, значна частина білоруських опозиціонерів досі у тюрмах, величезна кількість активістів, лідерів опозиції, виїхала з країни. Тож яким чином Світлана Тихановська планує йти у наступ на режим лукашенка – поки не дуже зрозуміло, однак, будемо уважно слідкувати за ситуацією.

 

Стримані Штати Америки та неоднозначна Туреччина: як балансують інтереси навколо України

Суперечливі сигнали впродовж тижня надходили із Туреччини. Посол України в Туреччині Василь Боднар заявив, що Реджеп Таїп Ердоган має важелі впливу на російського президента і, нібито, здатен схилити його до виконання певних зобов'язань. Сказано це було в контексті «зернових домовленостей», втім, посол наголосив, що в цьому питанні Туреччина має й свій інтерес. Ймовірно, йдеться про транспортування українського зерна через турецькі протоки Босфор і Дарданелли, які ще від часів Першої світової були важливими логістичними маршрутами і, по-суті, мабуть, і є одним із інструментів у руках Ердогана. Втім, Туреччина, знову ж таки традиційно, займає швидше нейтральну позицію, аніж проукраїнську. Адже мир в розумінні офіційної Анкари – це лишень припинення бойових дій, а не деокупація захоплених росією територій. Тож Туреччина може грати роль посередника у переговорах між Україною та росією, замість Швейцарії, посередництво якої росіяни відкинули.  

Однак традиційна турецька позиція «і вашим і нашим» викликає занепокоєння на Заході. Після зустрічі у Сочі путін та Ердоган домовилися про розширення співпраці у сфері торгівлі та енергетики. У ЄС поки неофіційно заговорили про можливе впровадження санкцій проти турецьких компаній. Однак, і тут в Ердогана є інструменти впливу – блокування вступу Фінляндії і Швеції до НАТО. Словом, ми спостерігаємо, що Туреччина стає досить вагомим гравцем у конфлікті демократичного світу та «русского міра», чітко відстоюючи свої національні інтереси. При цьому продовжує заробляти на продажі військової техніки Україні. Зокрема, на минулому тижні ЗСУ отримали 50 турецьких БТР Kirpi та очікують на поставку ще 150.

Сполучені Штати Америки продовжують і словом і ділом підтримувати Україну. Але стримано. Держсекретар Ентоні Блінкен заявив, що якщо росію не зупинити, то аналогічні кризи виникатимуть по всьому світу.

«Якщо ми дозволимо великій країні цькувати меншу, просто вдертись у неї і забрати її територію, то почнеться «сезон полювання» не лише в Європі, а й у всьому світі», – сказав Блінкен, перебуваючи у Південній Африці, та додав, що росія загрожує основоположним принципам міжнародної безпеки.

На фоні цього США виділили Україні додаткові 4,5 мільярда доларів фінансової допомоги, а Джозеф Байден підписав протоколи про вступ Швеції та Фінляндії до НАТО.

Разом з тим американці намагаються діяти максимально обережно і стримано. Ймовірно, аби не спровокувати кремль на реалізацію своїх ядерних погроз. Тож у Вашингтоні наголосили, що не давали зброї Україні для удару по Криму. Та стримати український козацький дух, що давно рветься у контрнаступ, вже неможливо. І на Банковій у Києві, схоже, відчули присмак близької перемоги, а відтак повіяло політикою.  

 

«Президент» Арестович: чому «заспокійливе» більше не діє і може викликати «побочку»  

Не дивлячись на стриману позицію Штатів, Володимир Зеленський чітко заявив, що Україна повинна повернути всі свої території, включно із Кримом, не залишаючи жодних заморожених конфліктів. А воєнний стан і мобілізацію продовжили до зими. Більше того, в Офісі президента налаштувалися завершити активну фазу війни до настання морозів. Тож, швидше за все, друга половина серпня, вересень та жовтень будуть дуже напруженими вздовж усієї лінії фронту. І, ймовірно, вона істотно зміниться на користь України. Ще одним важливим сигналом стала заява Валерія Залужного про те, що непридатним до військової служби варто дозволити виїзд за кордон. Це може означати, що людського потенціалу в ЗСУ вистачає.

Позитивні прогнози дійсно надихають українців, однак, не можна забувати народної приказки: «Не кажи «гоп», поки не перескочиш». А на Банковій почали гратися у політику так, ніби війна вже виграна.

Згідно із соціологічними опитуваннями, проведеними групою «Рейтинг» 27-28 червня, 98% українців вірять у перемогу, а 91% підтримують дії Володимира Зеленського. Дуже складно, враховуючи всі фактори війни, назвати опитування репрезентативним і таким, що відображає реальний стан справ.  Можливо, з проукраїнські налаштованих громадян дійсно практично всі вірять в перемогу, не рахуючи 2% якихось крайніх песимістів. Втім, не дивлячись ні на що, кількість наших співгромадян, які досі підтримують і виправдовують агресію росії досить значна. Лиш на Волині добре відомі прізвища «Сметанін», «Сосніна», «Кононовичі». А скільки ще не відомих місцевих потенційних колаборантів, скільки їх серед «гостей» області – відомо хіба що Богу, СБУ і Головному управлінню розвідки. Хочеться на це сподіватися.

А щодо рівня підтримки дій Володимира Зеленського – тим більше важко повірити у 91%. Річ у тім, що від 24 лютого в Україні немає політики, немає влади і опозиції – є Україна і її народ, який, не дивлячись на всі попередні протиріччя і політичні «міжусобні війни», об’єднався в єдиний кулак проти спільного ворога. І всі притомні українці сказали: «Я – українець, і в мене єдиний президент і верховний головнокомандувач – Володимир Олександрович Зеленський».  Тому 91% – це про підтримку України, яку, так розпорядилася доля, в найтрагічніший період сучасної історії довелося очолювати колишньому комедійному актору.

Реальний рейтинг Володимира Зеленського у 2019 році у першому турі становив 30,24% з тих, хто прийшов на вибори. А перемога у другому турі відбулася за рахунок високого антирейтингу Петра Порошенка. Тоді багато хто голосував по принципу «аби не Порошенко». Зеленський прийшов до влади на хвилі популізму і протирічних очікувань свого електорату. До війни було чимало скандалів, які били по рейтингам. З війною додалися нові проблеми. Ніколи в історії України ще не було випадків, щоб рейтинг президента після першої каденції зростав.

У чинного глави держави, швидше за все, дійсно досі лишаються високі рейтинги, однак, схоже, не на стільки, аби бути впевненим у перемозі в першому турі виборів, які мають відбутися через 2 роки. І навряд впродовж цих двох років, навіть за умови швидкої перемоги, рівень якості життя українців покращуватиметься, адже економіка зазнала колосальної шкоди. Відповідно, і рейтинги влади падатимуть. Тому потрібен особливий трюк – на межі шоу-бізнесу і політтехнології…  І тут на сцену виходить Олексій Арестович

В медійній популярності Арестовича можна не сумніватися. І в перші дні війни він дійсно на відмінно виконав свою функцію, діючи для багатьох, як «заспокійливе». Коли було багато паніки, страху і хаосу, «обличчя» Офісу президента знаходив слова, аби заспокоїти ситуацію. Навіть коли ці слова не мали нічого спільного з реальністю. Пам’ятаєте, як у фільмі про «Гаррі Поттера»:  щоб побороти страх, потрібно перетворити його у щось смішне. Такі «заклинання» і промовляв Арестович, аби українці не боялися «найсильнішої армії світу», а кепкували з недолугих орків.

Свою роль у перші місяці війни актор Олексій Арестович виконав на відмінно, втім зараз нам його подають не як медійного персонажа, яким він фактично був, а як реального політика, яким він насправді не є. Усілякі опитування насаджують думку про те, що українці, нібито, найбільше довіряють Зеленському і Арестовичу. І ось пан Олексій у інтерв’ю Дмитру Гордону заявляє, що готовий йти у президенти України, якщо тільки Володимир Зеленський не надумає йти на другий строк, бо вони – одна команда. І це було б відмінним ходом з точки зору політтехнології, якби не було фальшстарту. Якби цей меседж вкинули відразу після перемоги – це точно додало б чимало відсотків Зеленському. Або ж Арестовича можна було б дійсно протягнути у другий тур і далі вибір між ним і Зеленським був би очевидним. Але мірятися… рейтингами, коли ще триває війна, тисячі українців в полоні, сотні гинуть, мільйони лишилися без даху над головою… Зарано заговорили про політику, і в цьому є велика загроза розколоти суспільство і відволікти увагу від війни.

Лавровий вінок буває дуже важким і легко може перетворитися на терновий. А українському лідеру вже навішали чимало лаврових вінків і в Україні, і в цивілізованому світі і навіть в російській опозиції. В інтерв’ю тому ж Дмитру Гордону колишній депутат держдуми і бізнесмен Ілля Пономарьов заявив, що «Український президент призначить російський уряд». Занадто оптимістичні прогнози вимальовуються. Аби лише від них ні в кого на Банковій не запаморочилося в голові, і у високих кабінетах не почали ділити шкуру невбитого ведмедя. Російського ведмедя…

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів
28 вересня 2022
27 вересня 2022
20:03
09:27
25 вересня 2022
24 вересня 2022
12:28
22 вересня 2022