Поділитись:

Чому світ боїться перемоги України, але ми вже перемагаємо

Вівторок, 09 серпня 2022, 19:00

Серпень у героїчному протистоянні українського народу військовій агресії росії продовжився хвилею шоку після трагедії, яка сталася в Оленівці. А міжнародна правозахисна організація Amnesty International не менше шокувала заявою про те, що ЗСУ, які боронять територію України від загарбників і воєнних злочинців, «порушують права людини», використовуючи цивільні об’єкти як укриття. Свіжі заяви політиків та висновки експертів свідчать про поразку світової дипломатії, слабкість міжнародних інституцій та ескалацію конфлікту до рівня нової «Холодної війни» і зростання ядерної загрози. 

Журналісти сайту новин Луцька та Волині «Конкурент» проаналізували ключові події минулого тижня.

Нова гонка озброєнь і ядерна загроза

Та розпочати аналіз поточних подій варто аналізом причин, які тому передували. Не можна оминути увагою матеріал «Економічної правди», автор якого Богдан Мірошниченко описує безпрецедентне озброєння світу.    

«Загальні витрати Євросоюзу на оборону за 23 роки зросли лише на 20%. За цей же період російська федерація збільшила фінансування армії на 300%, а Китай – на 500%», – зазначає Богдан Мірошниченко.

Ринок зброї традиційно був одним із найбільш крупних ринків у світі, де найбільшими виробниками та експортерами, а відтак і конкурентами між собою, були США (39% світового доходу від продажу зброї) та росія (19% відповідно). Переважно, зброя експортувалася у країни «третього світу» з постійно тліючими конфліктами і територіальними претензіями.

Однак безпрецедентний за масштабами з часів Другої світової війни конфлікт у Європі докорінно змінив, якщо не зламав, стратегічний баланс сил, і світові лідери вже публічно говорять про загрозу ядерного конфлікту.

Зокрема, у вівторок, 2 серпня, Генсек ООН Антоніу Гутерреш заявив про рівень ядерної небезпеки, якої не було з часів розпалу холодної війни.

«Поки що нам надзвичайно щастило. Але удача — це не стратегія. Це також не захист від геополітичної напруженості, яка переростає в ядерний конфлікт»,  – зробив дуже серйозну заяву Генсек ООН. 

Його заяви не безпідставні, адже у звіті Стокгольмського інституту йдеться, що Китай, росія, Британія, Франція, Індія, Пакистан і навіть Ізраїль модернізують свої ядерні арсенали. Аналітики застерігають, що атомні ракети посідають важливе місце в стратегіях більшості цих країн.

Інститут вивчення війни (ISW) також припускає, що російські війська використовують українську ЗАЕС в Енергодарі, лякаючи світ ядерною катастрофою. На думку експертів, цим «ядерним тероризмом» росія стримує Захід від постачання зброї Україні для проведення контрнаступу. До слова, «Енергоатом» попереджає, що на два енергоблоки завезли боєприпаси і випадкова детонація може спровокувати катастрофу, рівня Чорнобильської.

Таким чином можна констатувати загальну сталу тенденцію до зростання напруги не лише навколо України, а загалом у світі. У попередньому аналітичному матеріалі «Конкурента» ми писали про те, що корінь кризи розпочався з мюнхенської промови gутіна, у якій він фактично оголосив «Третю світову», окресливши за мету, щонайменше реставрацію СРСР, а щонайбільше – світову гегемонію «руського міра». У такій геополітичній грі важливо розуміти, хто проти кого «дружить», однак, часто інтереси переплітаються так, що основним гравцям доводиться «петляти» до останнього, щоб і вовки ситі, і вівці цілі.

«Зашквар» Amnesty International: обурення й евакуація

Шкода, але, схоже, така, здавалось би авторитетна міжнародна організація, як Amnesty International стала інструментом для такого «петляння».

У четвер, 4 серпня, Amnesty International заявила, що українські військові, які стримують російську навалу, наражають на небезпеку цивільне населення, створюючи бази і розміщуючи озброєння в школах і лікарнях.

«Уряд України має негайно забезпечити розміщення своїх сил подалі від населених пунктів або евакуювати цивільне населення з районів, де діють військові»,  – заявили в Amnesty International.

Офіційний Київ не забарився із відповіддю, яка була досить емоційною і, безумовно, ці емоції обурення відображають загальну реакцію українського суспільства на звіт Amnesty International, який конкретно підіграв російським пропагандистам.

Зокрема міністр оборони України Олексій Резніков заявив про «втрату адекватності» в організації та назвав спроби виправдати геноцид українців «збоченням».

В Офісі президента заявили, що заяви Amnesty International є нічим іншим, як інструментом дискредитації Росією України.

«Сьогодні росія докладає максимум зусиль, щоб дискредитувати Збройні Сили України в очах західних суспільств і зірвати постачання зброї, використовуючи всю мережу своїх агентів впливу. Шкода, що така організація, як Amnesty International бере участь у цій кампанії з дезінформації та пропаганди», – відреагував  радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець оцінив звіт як маніпулятивний та такий, що надає більшу перевагу діям країни-агресора, ніж розуміє контекст в Україні.

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба закликав Amnesty International  доносити правду про війну в Україні, а не намагатися відшукати баланс між агресором і жертвою. 

Та не дивлячись на одностайну негативну реакцію на звіт, за два дні до його публікації, у вівторок, 2 серпня, українська влада, немов би випереджаючи рекомендації Amnesty International, оголосила про обов’язкову евакуацію з підконтрольного Донбасу.

Та якщо з Донбасу, де пекло війни розпочалося одразу, цивільним варто було б евакуюватися ще 24 лютого, то заява Рівненської обласної військової адміністрації про підготовку плану евакуації цивільного населення викликала... не те, щоби паніку, а, щонайменше, здивування і відповідні запитання у волинян до своєї влади. Наступного дня у Волинській ОВА також представили план евакуації населення. Та чи дійсно є причини для хвилювання і загроза з боку Білорусі стала більшою, аніж була до того?

Ми пильно та безперервно слідкуємо за ситуацією у Республіці Білорусь і, на щастя, впродовж минулого тижня не помітили там особливих рухів, які б свідчили про зростання загрози. Лиш у вівторок, 2 серпня, Генштаб прозвітував, що на Волинському та Поліському напрямках  у прикордонних районах зафіксували додаткове розгортання комплексів радіоелектронної боротьби ЗС Білорусі. А в п’ятницю заявили про перевірку бойової готовності у частинах сил спецоперацій Білорусі.

Як ми також чудово розуміємо, лукашенко давно втратив будь-які ознаки легітимності своєї влади у Білорусі, тож будь-які важливі рішення на цій території ухвалює ніхто інший, як сам путін. А його рішення хоч і випливають із хворої фантазії, та все ж ще мають якийсь зв'язок із обстановкою в самій росії і довкола неї.

А в росії за минулий тиждень трапилося кілька подій, вартих уваги. Однак, загалом тенденція така: агресія росії викликає жорстку реакцію світу, а жорстка реакція світу викликає новий виток агресії росії.

 

Російський зашморг: кремль скаженіє і посилює терор у відповідь на санкції

Поки ж кремль продовжує свою агресивну політику і вкотре засвідчує, що будь-які договори з росією не вартують навіть паперу, на якому вони підписані. Найбільш болюча для кожного з нас тема – Герої «Азову», обов’язок зберегти життя яким і сприяти обміну на російських полонених взяла на себе європейська спільнота. Однак, трагедія в Оленівці шокувала увесь світ, а російських фашизм з новим обличчям, яке ще донедавна дехто закликав зберегти, намагається добитися поваги до себе шляхом виняткової жорстокості.    

Новопризначений Генпрокурор України Андрій Костін заявив, що українських полонених в колонії окупованої Оленівки могли вбиті за допомогою термобаричної зброї.  Окупанти відмовилися допустити місію Міжнародного Червоного Хреста до місця трагедії, тож, очевидно, що російській стороні є що приховувати.  

Командир морпіхів з «Азовсталі» Сергій Волинський «Волина» зазначив, що ця ситуація вплине і на психіку людей, які перебувають у полоні, і на людей, які можуть туди потрапити, що рідні переживатимуть за близьких, яким зовсім трішки лишається до обміну, та в будь-який момент може статися така трегедія. Фактично, він майже прямим текстом сказав, що росія влаштувала теракт, втім російські пропагандисти намагалися так викривити слова «Волини», нібито він заявив, що «удар по Оленівці завдали ЗСУ». Між іншим, ватажок так званої «ДНР» Денис Пушилін заявив, що у полоні нібито перебуває 3,5 тисячі українських військових. Ймовірно, ця цифра після трагедії в Оленівці озвучена не просто так, а є натяком на те, що такий теракт може бути не останнім.

Схожу версію озвучив й Інститут вивчення війни (ISW). Експерти припускають, що російські війська підпалили тюремний комплекс, але звинуватили Україну в нібито «високоточному ударі з використанням західного військового обладнання», аби похитнути рішучість Штатів у продовженні поставок HIMARS в Україну.

У вівторок, 2 серпня, верховний суд рф пішов далі у «наступ» на полоненних і визнав український батальйон «Азов» «терористичною організацією». А це може позбавити «азовців» статусу військовополонених, зняти з них імунітет і відправити захисників під суд. У відповідь «Азов» закликав світ визнати росію державою-терористом.

Ба більше, у середу, 3 серпня, стало відомо, що добровольчі батальйони для війни в Україні формують у чотирьох областях росії – Новосибірській, Саратовській, Ульяновській і Курганській.

Не дивлячись на дику і тотальну пропаганду ненависті, в росії лишаються одиниці сміливців, готові виходити на одиночні пікети із плакатами «Фашизм не пройде», та їх миттєво затримують. Тобто, російська влада навіть не приховує своєї фашистської природи і репресує всіх незгідних з режимом путіна і розв’язаної ним війни.

Рашисти не лише продовжують обстрілювати цивільну інфраструктуру українського Миколаєва та Дніпропетровщини, вони тероризують навіть мирне населення на тимчасово підконтрольним їм територіях. Так, зокрема, минулого тижня агресори влучили у зупинку громадського транспорту в місті Торецьк Донецької області: загинули щонайменше 8 людей, 4 поранених, серед яких троє дітей.

Важко повірити, але в окупованому Маріуполі на вулицях досі лежать трупи цивільних у пакетах, в той час як на руїнах «Азовсталі» окупанти зібралися проводити пропагандистський рок-концерт.

І після цього всього сюрреалізму ексканцлер Німеччини Герхард Шредер заявив, що путін «відкритий до дипломатичного врегулювання з Україною». Очевидно, що кремлівський диктатор прагне вести перемовини з позиції «сили» (слово «сили» у лапках, тому що перехід до тактики терору навпаки свідчить про безсилля на полі бою) і добитися капітуляції України. Та чи настільки сильний путін у липні, яким він був у лютому?   

Знову ж таки, треба повернутися трішки назад і згадати про очікування від «руйнівних» санкцій, які за декілька місяців повинні були поставити російську еліту на коліна і змусити її натиснути на путіна з вимогою зупинити ескалацію в Україні в обмін на послаблення чи зняття санкцій. Та «Українська правда» дослідила, як на шостому місяці повномасштабного вторгнення живуть російські «віпи». Найбагатші люди істоти росії не втратили своїх приватних літаків і яхт, єдине що – вони можуть ними тепер плавати і літати хіба що по самій безкрайній і безпросвітній «ерефії» чи ж до так званих «дружніх» країн.

Та за словами російсько-ізраїльського мільярдера Леоніда Невзліна, думка про те, що російські олігархи мають будь-який вплив на путіна – нісенітниця. Він заявив, що путін перетворив росію на аналог мафіозної структури, де він – головний «мафіозі», а олігархи, – це щось на зразок відповідальних за «общак». Будь-який олігарх в росії втратить все, якщо путін, коло довірених осіб якого скоротилося до історичного мінімуму, перестане йому довіряти. Якщо вірити Невзліну, то надіятися на сильний тиск на путіна невдоволеними санкціями російськими олігархами – марно.

Та санкції діють, хоч не так швидко, як би нам того хотілося. Адже росія вже втрачає клієнтів, яким продавала зброю, оскільки виникають проблеми з розрахунками за постачання. Окрім того, для інших країн зберігається ризик потрапити під санкції з боку США за купівлю технологічного озброєння в росії. Зокрема за увесь час повномасштабної війни в Україні від контрактів на постачання російських гелікоптерів вже відмовилися Індія та Філіппіни.

Битва безпілотників в умовах сучасної війни значить багато, тож москва продовжує намагатися посилити свої відносини з Тегераном, щоб забезпечити свою армію цими «пташками». В той час як турецька компанія «Байрактар» та український фонд «Повернись живим» уклали угоду про співпрацю. Тож саме в цій гонці озброєнь Україна попереду, адже «байрактари» довели свою ефективність, на відміну від іранських «аналоговнєтов».    

Тим більше неймовірно ефективно проявили себе американські «Джавеліни» та HIMARS. Безліч відео успішного знищення ворога цим видом озброєння стало ніби безкоштовною рекламою американського воєнно-промислового комплексу, і все більше країн у світі починають цікавитися цією зброєю.

Євросоюз продовжує тиснути на російську економіку і з 1 серпня набуло чинності ембарго на імпорт вугілля з росії, яка, до речі, є другим найбільшим експортером у світі після Індонезії. В найближчій перспективі подивимось, як це вдарить по цілій галузі російської економіки. Можна припустити, що багато хто втратить роботу, а відтак – доходи. Втім, в цьому є й погана новина. Оскільки цивілізований світ закритий для росіян, то для армії безробітних єдиним виходом може стати армія росії, якій дозволили мародерити в Україні.  

До слова, рівень життя пересічних росіян вже також істотно впав. Це можна судити хоча б по тому, що продажі нових автомобілів у липні скоротилися на 75% у порівнянні з липнем 2021 року.

Аналізуючи події в росії, може скластися враження, що стратегічно ми вже перемогли, але варто подивитися на проблему ширше, і стане ясно, що це ще не зовсім так.

 

Азійська криза, мовчання Штатів, налякана і розрізнена Європа

Китай напряму не підтримує російську агресію в Україні, але для його комуністичного режиму поразка росії в Україні означатиме посилення західної демократії у світі. Тож, схоже, китайці вирішили створити нову точку напруги у зоні інтересів Сполучених Штатів – на Тайвані, аби відволікти увагу від України. Туди у четвер, 4 серпня, вирушила спікерка палати представників США Ненсі Пелосі. Україна ще задовго до початку війни орієнтувалася на меседжі із Білого дому, однак впродовж останнього тижня особливих заяв щодо України звідти не було. Разом з тим глава Офісу президента Андрій Єрмак заявив, що після розмови з американськими партнерами «рф чекають великі сюрпризи, від яких буде важко оговтатись».

А ось занепокоєння у Штатах щодо ескалації на Тайвані зростає. Паралельно з цим виникає напруга й у Косово, що, відповідно, також відволікає увагу європейців від війни в Україні.

І допоки офіційний Вашингтон зайнятий новими геополітичними викликами, Європа продовжує усвідомлювати рівень загрози з боку росії.

Президент Польщі Анджей Дуда нагадав, що Україна стримує на собі загрозу, яку росія несе всій Європі. У Польщі відбувається найбільша мілітаризація серед усіх країн Європейського Союзу. Поляки прагнуть вдвічі збільшити свою армію – до 300 тисяч, та витрачати на оборону 5% ВВП, а не 2%, як зараз.  

У липні Польща закупила у Південної кореї 48 легких винищувачів FA-50, 1 тисячу танків К2 та понад 600 гаубиць К9.

А ось у Німеччини недвозначно натякають, що не готові до війни на континенті. Німецький генерал Альфонс Майс заявив, що Німеччина не має жодної боєздатної дивізії. Саме тому, можна припустити, що країна гальмує постачання озброєнь в Україну, адже не має достатньої кількості техніки навіть для власних потреб. Своєю чергою президент Франції Емануель Макрон обговорив із Володимиром Зеленським постачання озброєнь в Україну. Британія також готується передати Україні військовий корабель, а українські військові вже проходять навчання на судні такого класу. Північна Македонія також передала Україні чотири штурмові літаки Су-25.

Європейські політики досі не одностайні, чого не скажеш про європейське суспільство, яке почало консолідуватися, усвідомлюючи рівень загрози. Чудовим маркером у цьому контексті є Угорщина, де минулого тижня провели опитування. За його результатами більше половини угорців (52%) погоджуються з твердженням, що путін є воєнним злочинцем, тому що влаштував криваву бійню в Україні. Ще 66% угорців бачать у росії потенційну загрозу, 50% наших південно-західних сусідів вважають, що проросійський режим Орбана можна змінити лише силою. Тож, ймовірно, Угорщина може стати черговою зоною підвищеної напруженості у Європі.

 

Прорив зернової блокади, «наступ» на Meta і «удар» по «ботофермі Порошенка»: невоєнні перемоги України

Не дивлячись на всю трагічність і серйозність ситуації, минулий тиждень потішив нас і перемогами. Перша важлива перемога – судно, яке перевозило 26 тисяч тонн кукурудзи, вийшло з порту Одеси. Це дає позитивний сигнал світу про можливість розблокування морських торговельних шляхів і уникнення світової продовольчої кризи через агресію росії у Чорноморському регіоні.

Пішло у «наступ» на інформаційному фронті і наше Міністерство цифрової трансформації. Урядовці звернулося до компанії Meta через блокування українського воєнного контенту в соцмережах. Компанію змушують відкрити для користувачів з України правила модерації українського контенту, поділитися списком заборонених слів, які алгоритми соцмереж розцінюють як неприйнятні. Бо ж Meta займає позицію, схожу до Amnesty International: коли встановлені правила порушують більше прав, аніж захищають, а цензурування призводить до заборони на поширення правди.      

Більше того, минулого тижня викрили потужну ботоферму, яка займалася дискредитацією президента Володимира Зеленського. Закиди щодо її організації лунали на адресу п’ятого президента України Петра Порошенка, але той звинувачення відкинув. Не доведено, що саме основний політичний опонент чинного гаранта стоїть за викритою ботофермою, але пригадується, коли за каденції п’ятого президента в мережі навіть меми ходили: «Не можна критикувати владу, а то путін нападе». Ну ось, влада змінилася, путін напав. Та, чесно кажучи, напав би, навіть якби не змінилася. За великим рахунком путіну байдуже, яка влада в Україні, якщо вона не кремлівська, він взагалі Україну не сприймає як повноцінну державу, тож наші політики просто вимушені об'єднатися для боротьби проти спільного ворога, а не займатися внутрішніми чварами.

Але разом з тим до влади лишаються питання від реальних людей, а не лише від «ботів» у соцмережах. Особливо від тих людей – хто опинився в окупації на Херсонщині. Як так сталося і що чекати далі?

 

Рівняння на Південь: куди стягуються сили темряви

І, схоже, відповіді на ці питання готуються вже, і найближчим часом ми почнемо їх дізнаватися. Володимир Зеленський зібрав Ставку верховного головнокомандувача за участі військових і силовиків щодо «невідкладних безпекових питань» та призначив Ярослава Янушевича на посаду голови Херсонської обласної військової  адміністрації. А на Херсонщину, як відомо, росіяни стягують неймовірну кількість живої сили і техніки. Тим не менше, ЗСУ змогли звільнити в області 46 населених пунктів, а СБУ ідентифікувала та встановила місцеперебування всіх зрадників та їх «координаторів» з РФ, причетних до організації псевдореферендуму на півдні України.

Моніторинг ситуації на фронті свідчить про те, що основний театр бойових дій переноситься на Південь. Росіяни намагаються вийти на адміністративний кордон Херсонщини всіма силами. Вони почали використовувати поромну переправу для перекидання техніки поблизу окупованого Херсона. Інститут вивчення війни застерігає, що російські війська формують ударне угруповання для запобігання контрнаступу українських військ на півночі Херсонщини або контратаки проти них. У Генштабі прозвітували про два знищені склади боєприпасів окупантів у Херсонській області, тож, очевидно, що ті вимушені йти в глиб території України, аби убезпечити від ударів новітнім озброєнням вже захоплені ними території.

Однак, є одне «але». Не дивлячись на «безкінечні» потоки техніки та «орків» кримським мостом, заради чого навіть перекривали рух для цивільного транспорту, минулого тижня стався незначний інцидент, який, втім, британська розвідка розцінила як сигнал про те, що Чорноморський флот РФ вичерпує свої сили. Йдеться про так звану «атаку дрона» на штаб флоту. У ній звинуватили Україну, а після цього скасували святкування Дня флоту.

«Після заяв про скасовані паради малоймовірно, що Чорноморський флот може організовувати публічні заходи високого рівня паралельно з діяльністю у рамках ведення бойових дій», – зазначили у британській розвідці.

Також аналітики відзначають, що наступ окупантів на Харківщину захлинувся, війська з півночі Донеччини перекидають ближче до Запоріжжя, що межує з Херсонщиною, а це може створити передумови для контрнаступу ЗСУ на Ізюмському напрямку і, своєю чергою, змусити росію шукати додаткові резерви, які теж мають здатність вичерпуватися.

Тож ситуація досить хитка і розбалансована, як на дипломатичному фронті, так і на інформаційному та військово-політичному. Можна припускати, що найближчі тижні воєнної кампанії на Півдні можуть стати вирішальними, від яких залежатимуть подальші рішення ставки Верховного головнокомандувача України, нашого кремлівського ворога і його посіпак, Північно-Атлантичного Альянсу та держав, які продовжують утримувати вичікувальну позицію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів
28 вересня 2022
27 вересня 2022
20:03
09:27
25 вересня 2022
24 вересня 2022
12:28
22 вересня 2022