Портрет за одну ніч, або Як юна волинянка малює поляків (фото)

19-річна Світлана Хом'як хотіла подарувати польці, яка прихистила її сім'ю від війни, щось особливе. Професійних олівців з собою не мала, у блокноті лишився останній аркуш, десь знайшла стругачку і вирішила з фото у фейсбуці намалювати портрет іменинниці. На ранок він був готовий.

– Беата розплакалась. Казала, що не заслуговує на такий подарунок, що це для неї велика шана. І  вона не знала, що я малюю, – розповідає дівчина.

Беата розмістила малюнок на своїй сторінці у фейсбук і за кілька днів їй написав незнайомий поляк та попросив, аби Світлана намалювала портрет його дружини.

– Він хотів, аби я малювала у них вдома. Проте я відмовилася. Я не настільки круто малюю. І якщо в мене немає настрою на це, мені знадобиться кілька днів. Але я знову намалювала портрет з фото, – розповідає Світлана.

Зазвичай, аби намалювати малюнок, Світлані необхідно 3-4 години.

Професійно Світлана не займалася ніколи. Проте має багато спасаних блокнотів – малювала пейзажі, предмети, портрети, малювала  гуашшю, аквареллю, акриловими фарбами, восковими та простими олівцями. Дівчина – самоучка. Проте, каже, талант, мабуть, від мами Тетяни, бо та – дизайнер інтер'єру.

Коли Беата подарувала їй фарби, дівчина розмалювала футболку.

– Мені хотілося, аби це було щось цікаве. А оскільки вишиванки у мене не було, то я намалювала легені, які розквітають синьо-жовтими квітами, – розповідає дівчина.

Світлана – мрійлива і творча. Грає на гітарі. Каже, у другому класі прийшла додому і заявила: «Мамо, я записалась на гітару». Також дівчина професійно займається танцями. В цьому році закінчила Луцький педагогічний коледж.

Третій портрет замовила дівчинка-фотограф. Ще Світлана малювала 4-річного хлопчика і сімейний портрет подружжя.

Але найбільше їй сподобалося малювати коня. Для цього вона купила великий холст.

– Раніше я ніколи не малювала коней, та й у житті я їх дуже боюся. Але замовниці сподобалося. Це був її улюблений кінь і це якась її особиста історія, – каже Світлана.

Загалом дівчина мріяла піти на курси до тату-майстра у Луцьку. Ці плани вона відклала на літо, проте через війну втілити в життя не встигла.

– Планую зробити це в Польщі. Якщо тут є можливість заробляти на тому, що тобі подобається, то це краще, ніж на заводі. Навіть якщо буду менше заробляти, – впевнена Світлана. – Я люблю малювати. А тату – це щось нове і класне. І мені подобаються татуювання на тілі людей. Я не бачу в цьому нічого поганого, незаконного, «несвятого».

Зараз вона працює на заводі у Польщі. Спочатку працювала на фармацевтичному складі. Потім була там на контролі. Через місяць вже почала приймати товари і вести їх облік. Каже, робота дуже відповідальна.

– Грубо кажучи, якщо ми з напарницею не будемо працювати, то робота заводу зупиниться, – підкреслює Світлана.

Як тільки в березні Світлана з мамою і молодшою сестрою Наталією приїхали з села Оздів Луцького району у Польщу, на роботу її не приймали, бо дівчина не мала закордонного паспорта. А коли видали новий указ, то вже через кілька днів була на роботі. Каже, працювати хотіла, бо мусила себе чимось зайняти, аби швидше минав час.

– Ми потрапили до дуже хороших людей, які нам допомогли. І спочатку вони нам допомогли прийти до тями. Ми приїхали і, як і всі, не розуміли, що ми тут робимо. Хотілося додому, і я була впевнена, що через два тижні ми звідси поїдемо. У будь-якому місті України я завжди почуваю себе, як вдома. Я знаю, що мене зрозуміють в магазині, я знаю, на який автобус пересісти, а в Польщі потрібно добре обдумати, як сказати. І сам факт: я – не вдома, – каже Світлана.

За три місяці, які дівчина провела за кордоном, зрозуміла, що насправді ціне у житті кожного.

– Потрібно цінувати все – кожен день і кожну хвилину. І якщо ти хочеш щось зробити, то не відкладати це на потім. Я ж, наприклад, могла раніше навчитися малювати на тілі, а не відкладати на літо, могла більше спілкуватися з рідними, але не спілкувалася, – вважає дівчина.

Каже, що найближчим часом мусить лишитися у Польщі, проте, як і всі, сподівається, що незабаром таки зможе повернутися до рідного дому.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Почався продаж поштової марки, яку створила маленька волинянка (відео)
• Студент ЛНТУ створив рюкзак, який транслює зображення (фото)
• В Іваничах на стенді відновили картинку з русскім кораблем (фото)