Євген Заїченко: «Не було жодного передчуття, що цей виступ стане моїм футзальним бенефісом»

Євген Заїченко розпочинав свій спортивний шлях у футбольній академії «Скала», що у Моршині. Там він виріс у справжнього професіонала та отримав право захищати кольори «Скали» у Першій та Другій лігах чемпіонату України. Згодом він ще пограв за чернівецьку «Буковину» та доволі рано розпочав тренерську кар’єру.

«В певний момент, коли ми завершили коло на останньому місці, зі мною розірвали контракт. Сказали, що я більше не потрібен. Мені було вже 22 роки, а у великому футболі в цьому віці потрібно визначатися.

Я вважав, що якщо не виступаєш в Екстра-лізі в 22, то потрібно щось змінювати. Віддавати здоров’я за копійки у командах Другої ліги…Мені це не підійшло. Після цього мені запропонували тренувати в Моршині, де я сам виріс, де мене виховали. Шалена база, хороші умови для тренувань, поля, проживання для дітей, харчування,  екіпірування. Елітний рівень для ДЮФЛ», – розповідає Євген.

Проте надалі академію закрили і Заїченко почав тренувати групу дітей у «БРВ-ВІК» (Володимир-Волинський). Там він пропрацював півтора року. Паралельно проводячи індивідуальні заняття зі спортсменами в обласному центрі Волині, Женя встановив зв’язок з «Любартом», ставши гравцем команди. А віднедавна – й тренером дитячої школи князів.

«Наше головне завдання – підготувати хорошого футзаліста, особистість, яка зможе бути основною в головній команді «Любарта». Або ж ще вище: підготувати гравця та продати його у «Бенфіку» або «Барселону». Чому ні? Це наше завдання – створити колиску футзалістів», – зазначає він.

Не зважаючи на амбіції як наставника, Заїченко продовжує бути ключовим елементом у «машині» князів. Доказом цього – чудовий виступ 11 номера під час Фіналу Восьми Другої ліги чемпіонату України з футзалу. Турнір він завершив у статусі найкращого бомбардира:

«Насправді, в мене не було жодного передчуття, що цей виступ стане одним із моїх футзальних бенефісів. Я підійшов до турніру в не найкращій своїй формі. Я знаю, коли готовий на 100% і це точно був не той момент.

В мене не було відчуття, що я зараз забиватиму по декілька м’ячів за гру. Просто так склалися обставини. У першому матчі зміг оформити дубль і всі мене заряджали. Наприклад, Андрій Чуднов постійно казав: «давай, бомбардир, давай». Він ментально мене налаштував і я іншого вибору вже не мав».

Разом із цим Євген вважає, що лицарі могли досягнути більшого у Києві:

«Однозначно, це історичний результат для команди, але справді є відчуття, що ми могли поборотися за золоті медалі. Нажаль, перший тайм у протистоянні з «Яско» вийшов абсолютно «змазаним». Ми не змогли одразу ввійти у гру і пропустили цих три голи. На мою думку, переломний момент був, коли ми на перших секундах другої половини не забили свій гол і за кілька хвилин пропустили четвертий м’яч. Це прибило команду». 

Також Заїченко поділився своїми очікування від дебюту «Любарта» у Першій лізі:

«Аналізуючи склад учасників, я вважаю, що ми обов’язково повинні виходити з групи. На мою думку, суперники будуть такого ж рівня, як у Фіналі Восьми Другої Ліги. Так, можна виділити донецький «Інтер». Це справді хороша команда, яка виграла два кубкових матчі проти екстралігового «Де Трейдингу». Хотів би їх відмітити».

Нагадаємо, що "Любарт" здобув бронзові нагороди Другої ліги.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: 

• Із нетрів в еліту: історія успіху футзального клубу «Любарт»
• Сергій Піддубний: «Ми ригали легенями та їли пісок, коли доводилося»
• Богдан Мізюк із "Любарта" – кращий молодий гравець Другої ліги
• Mortal Kombat: як «Любарт» захистив своє чемпіонство (репортаж)
• "Проба пера", або Підсумки першого сезону ФК "Любарт"