Поділитись:

Затишок у домі чи коти

Понеділок, 10 травня 2021, 07:40

В дитинстві я дуже хотіла кота. Настільки, що сунула додому усяких – і малих, і великих, чорних, рудих, білих. Навіть тих, які мені ззовні не подобалися. Сунула здорових і з перебитими лапками, блохастих і «чистих». Але всі мої спроби завести удома кота були марними. Бабуся не любила тварин. Мовляв, вони обов’язково будуть ходити по столі. А хліб і кіт – то, мовляв, не сумісно.

Тоді я спробувала вмовити бабусю на собаку. Що теж було марним. І раптом у моєму житті з’явилася маленька чорнява подруга (зараз найкраща у світі кума), у якої був ну дуже злий і невихований  сірий Шарік. Ми настільки з нею дружили, що собака стала спільною. Шарік як відчув, що я дуже хотіла тваринку, тому жив на дві оселі. Пів дня охороняв наш будинок. Пів дня був у подруги. І бабусі довелося з цим змиритися.

А потім я побачила Джекі – маленьке чорне кошеня. І зрозуміла, що то – мій кіт і що боротися за нього я буду до останнього.

Попри мої ридання й вмовляння бабуся традиційно таки викинула його на вулицю. Тоді я наважилася заявити, що якщо піде кіт, то піду і я. Мабуть, ці слова дуже вразили бабусю, адже вона бачила, скільки років я просила тваринку у дім. І коту таки дали випробувальний термін, який він успішно пройшов. Джекі жив з нами вісім років. Ніколи не вилазив на стіл і не крав їжу. Ми досі згадуємо його найтеплішими словами.

Потім був Неша – рудий кіт породи селкірк-рекс з масивними лапами. Але через два роки його збив автомобіль. І ще була дворняга Буба, яка через часті переїзди, на жаль, загубилася. Ще була не зовсім хороша історія з Міккі.

Більше я не могла собі дозволити котів, бо розуміла, що для цього потрібно мати постійне місце проживання. І завести кота у квартирі набагато складніше, ніж у будинку.

Але свій вибір я зробила. Замість комфорту, затишку я обрала двох котів. Моя меншенька прокидається о третій годині ночі. І їй абсолютно все одно, що її миска повна корму, бо їй хочеться свіжого. Як писала моя колега, хіба ревуть коти, як миски повні? Угу, ревуть, шкрябають, уміють відчиняти двері і несамовито кричать. Замість порядку я обрала обдерті шпалери й дивани, але тішуся теплими муркотливими клубками. Замість того, аби я складала враження акуратної господині, у мене напівобшарпані штори, бо на них гойдаються коти. Я вже не рахую кількість розбитого посуду, розлитої рідини, розкиданих квітів, вкраденої із стола і навіть холодильника їжі. Я нормально сприймаю здивовані погляди, коли я розмовляю з котами, як з людьми. Я обрала кішок, вони обрали мене)

Власне, що я буду говорити. Он вони, дивіться:

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією

 

 

 

Надрукувати
мітки:
коментарів
04 червня 2021
31 травня 2021
24 травня 2021
17 травня 2021
03 травня 2021
25 квітня 2021
19 квітня 2021
15 квітня 2021
12 квітня 2021
05 квітня 2021
29 березня 2021
22 березня 2021
15 березня 2021