Віддавайте котичків у добрі руки

Колись я віддала у добрі руки котика. То було неймовірно важке рішення. Висловухий нечистокровний британець сподобався багатьом. Навіть двоє чоловіків згідні були приїхати за ним з інших міст. Але мені сподобалася одна жіночка. Саме їй я і віддала котика. Вона була згідна купувати йому недешевий корм, бо так само годувала свою кішечку, яку не врятували на операційному столі. У неї навіть лишився лоточок і корм домашньої улюблениці.

Нашому/чужому котику там добре. Ми спілкуємось, бачу його на фото і відео. Став ще більшим красунчиком. Жінка кличе нас в гості. А я от не наважуюсь. Кортить, звісно, потримати свого/чужого кота на руках. Але, думаю, він не пробачить.

Чому, власне, так сталося? Коли ми вибирали цього котика, нас попередили, що він не для дітей. Але то був подарунок на 8 Березня. Практично 8 років я вмовляла чоловіка узяти домашнього улюбленця. Були хом'ячки, рибки. Але вони – не котики.

Врешті це сталося. Тоді було холодно. Чоловік дістав те мале кошеня з-під  бушлату, а в мене – сльози. Весь день від малого не відходила, дивилася, як він спить, їсть, тішилася, як він грається. Ходила за ним, аби не впав, аби куди не вліз, аби діти не образили.

Кіт підростав. Мав завжди невдоволений вираз мордочки, на руки приходив лише до мене і спав тільки зі мною. Всі інші у домі були чужими. Коли приходили гості, котичок шипів на них і ніколи нікому не дозволяв себе гладити. Хто ризикував це зробити, був успішно подряпаний чи добряче покусаний. До крові.

Кіт не любив дітей. Діти кота любили. Хотіли тримати на руках, гладити, возити у візочку, вкладати спати, плести йому хвостики. І коли кіт кусав дітей, ми спочатку думали, що він грається, переросте, буде розумніший. Але ні. Ріс кіт і росла його агресія до дітей. Він кидався навіть на чужих. Кігті, звичайно, йому обрізали, але тупими кігтями рани робилися глибшими.

Дійшло до того, що дитина почала боятися кота. Бо він дійсно накидався на неї навіть тоді, коли вона просто проходила поряд. А дитина щодня лишалася з ним удома сама. Кота, до слова, стерилізували і щеплювали від сказу. Ветеринар зазначив, що таких агресивних котів бачить рідко. Лікаря ми відвідували неодноразово, бо котичок був грайливим і не упускав нагоди з'їсти пружинку чи кілька сантиметрів гірлянди.

Словом, довелося робити вибір: або кіт, або діти. Лікарка зазначила, що шрами від подряпин глибокі, тому навряд зійдуть. Так і є. Котичка вже давно немає, а шрами на руках і досі є.

Коли я давала оголошення через фейсбук, то лилося багато брудної критики. Мовляв, узяла кота, погралася, побачила, що дорого, і вирішила віддати. Насправді я знаю, скільки коштує утримувати в квартирі кота. Особливо, якщо купуєш йому будиночок, повідки, іграшки, вітаміни й котячі ласощі. Зараз у мене бенгальська кішка, привезена за 1300 кілометрів від Луцька, і кішечка, підібрана з вулиці. Вони не їдять найдешевший корм чи будь-яку домашню їжу.

За півтора роки, що вони у нас живуть, жодна з кішок не подряпала дітей. Тому не в дітях справа, а таки в характері котів. Попри те, що бенгалка –  вся така незалежна, граційна і живе тільки на найвищих "точках" в домі, вона грається з дітьми і є хорошим прикладом для меншої кішки.

...Котичка, що віддали, ми пам'ятаємо. Діти навіть спочатку плакали, переживаючи, чи добре йому буде. А йому добре. Нова власниця розповідає, що він гуляє щодня на вулиці, бо живуть у будинку, і зовсім не кусається, з ними діти не живуть. Тож йому добре. Ліпше, ніж було з нами.

Тому критикуйте, скільки кому влізе. Читавши оті коментарі, зрозуміла, що люди не стільки захищали кота, як показували рівень свого інтелекту: більше бруду – більше лайків.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.