У Мін'юсті розповіли, як захистити свої права у цивільному шлюбі

Згідно статистики, приблизно кожна 10 пара в Україні живе у цивільному шлюбі.  У таких стосунках люди часто купують спільне майно, але у випадку розставання, з його поділом можуть виникнути проблеми. 

Щоб уникнути непорозумінь в майбутньому, неодруженим парам варто встановити власні правила користування спільними та особистими речами.  У Міністерстві юстиції пояснюють, що це можна зробити за допомогою договору про спільне проживання.

Його можна укласти, якщо жоден з партнерів не перебуває в шлюбі, але пара живе як подружжя. 

Наприклад, живе у одному будинку, має спільний бюджет, або разом доглядає за господарством.

Що можна прописати у договорі?

У договорі можна прописати, як партнери будуть розподіляти між собою речі, які вони купили або отримали в подарунок до початку проживання разом. 

Ще можна додати вимоги щодо витратрачання премій і нагород, які хтось із пари може отримати під час стосунків, та користування коштовностями.

Крім того, можна зазначити будь-які умови спільного проживання, не заборонені законодавством, наприклад:

•  визначити дату початку спільного проживання;
•  домовитися про користування особистими речами партнера;
•  домовитися про поділ майна, яке придбане під час стосунків, у разі їхнього припинення;
•  домовитися щодо питань, які не вказані у договорі;
•  домовитися, коли можна вносити змін та доповненя до договору;
•  визначити, коли договір набирає чинності.
• визначити правовий режим майна, набутого під час спільного проживання;
• домовитися про накладення стягнення на майно за зобов’язаннями сторін;

При цьому такий договір не може:

1.  регулювати особисті відносини пари, а також відносини між дорослими та дітьми;
2.  ставити одного з партнерів у надзвичайно невигідне матеріальне становище;
3.  зменшувати обсяг прав дитини, народженої під час спільного проживання;
4.  передбачати передання у власність одному партнеру нерухомого майна та тих речей, які підлягають державній реєстрації.

Як укладається договір? 

Такий договір не обов'язково повинен бути завірений нотаріально, проте таке посвідчення забезпечує низку переваг:

нотаріус перевіряє дійсну волю, правоздатність та дієздатність осіб, що унеможливлює визнання такого договору недійсним;

офіційно закріплює право користування майном та правовий режим майна, набутого у період спільного проживання;

такий договір буде доказом у судовому процесі для отримання спадку в четверту чергу.

Для укладення цього договору потрібні такі документи:

• паспорт;
• ідентифікаційний номер.

Для укладання договору про спільне проживання нотаріус також:

• встановлює осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії;
• з'ясовує, чи розуміють учасники договору значення своїх дій та їх наслідки;
• готує проект договору;
• ознайомлює сторони зі змістом договору;
• впевнюється в тому, що зміст договору повністю відповідає дійсним намірам та волі сторін;
• після підписання договору сторонами посвідчує договір та заносить його в реєстр нотаріальних дій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

• Католицька церква не буде благословляти одностатеві союзи
• У Мін'юсті розповіли, що загрожує неплатникам аліментів
• Волинянин через суд домігся зменшення аліментів на сина