Поділитись:

Для читача і з читачем: як бібліотека в Луцьку стала сучасною (фото)

Субота, 06 березня 2021, 09:00

У бібліотеці завжди надзвичайна атмосфера. І надзвичайний запах. Так можуть пахнути лише книги. Інколи у бібліотеці – глибока тиша, коли всі занурені у свою роботу чи улюблену книгу. Інколи – гамірно, бо приходять по книги дорослі, діти.

В абонементному залі – бабуся з палицею. Спирається на неї і жадібно роздивляється стелажі. Скільки їй? Повільно дістає з торбини шість книжок. Аж не віриться, що вона мала сили принести аж стільки. Бабусі пропонують сісти, але вона показує, що не чує.

Біля сусіднього столика – школярка. Також бере багато літератури. Обіцяє все це прочитати.

У Волинській обласній бібліотеці для юнацтва – різна аудиторія. Директорка Алла Єфремова розповідає, що у першій половині дня, доки учні в школах, тут більше дорослих. Хоча бібліотека й для юнацтва, кожен охочий може знайти для себе щось цікаве і потрібне.

Алла Єфремова><span class=Алла Єфремова

Зазвичай, зі слів директорки, читачі цікавляться художньою літературою. Але комусь потрібно книги з мистецтвознавства, наприклад. Якщо потрібної книги  немає, то читач може залишити свою електронну пошту і, коли з’явиться потрібний матеріал, йому скинуть сповіщення про це.

У закладі багато сучасної літератури. Про деякі книги можна дізнатися з відгуків. Алла Єфремова демонструє, як це можна зробити.

«Нещодавно ми отримали 827 примірників від інституту книги – з наліпками і QR-кодами, просканувавши які можна лишити відгук. Не всі відгуки позитивні, тому складається об’єктивна оцінка. Так ми вивчаємо читацькі потреби, знаємо попит читача – це цікава книжка для читача чи ні», – розповідає Алла Єфремова.  

У цьому ж залі – рухома виставка книг, вони – з рекомендаціями. У бібліотеці, до слова, створена читацька експертна група, в яку входять активні читачі.

Рухома виставка><span class=Рухома виставка

У кожному відділі бібліотеки кипить робота. Адже не книжками єдиними тут наповнене життя.

Директорка проводить екскурсію та розповідає, розповідає. Про всіх – з теплом і щиро. А так тому, що то для неї й кожного не просто робота. Заробітна плата працівника бібліотеки балансує на рівні мінімальної. Тому працювати не лишиться той, хто не любить те, що робить. Хай би як банально це не звучало на перший погляд. І тут лишається робити вибір між вигодою, грішми, гідною платнею і задоволенням від роботи.

Зала бібліотеки, де відбуваються заходи, часто заповнена творчими людьми і людьми, які цінують творчість. Тут зараз виставкова стіна, на якій – графіка волинського художника Івана Бойка.

Алла Єфремова показує витинанки, які слугують на вікнах незвичайним декором і заодно не пропускають сонячні промені.

«На одній з витинанок зображені логотипи бібліотеки. Такого немає у жодному закладі. Це справа рук нашої працівниці – головного бібліотекаря Марини Місюк», – розповідає директорка.

Йдемо повз раритетні шафки, у яких колись зберігалися формуляри читача. Зараз вони стоять, аби стояти. Можливо, як спомин. Можливо, як пам’ять. Але у бібліотеці усе комп’ютеризоване. Ведеться облік читачів, транслюються зустрічі онлайн та багато іншого.

– Ви читаєте? – питає Алла Єфремова.

– Усе часу бракує дочитати три книги, – виправдовуюся.

– То таке. Потрібно знаходити час на книги. Тому ми вам зробимо читацький квиток.

І от уже за кілька хвилин я тримаю у руках новесенький читацький. Коли була студенткою, часто відвідувала цю бібліотеку. Читацькі тоді, пригадую, були іншими.

Директорка розпитує, книги яких авторів люблю читати. Називаю кілька зарубіжних й українських авторів. Звичайно ж, у фонді бібліотеки вони є. Але брати відмовляюся, бо ж мушу дочитати те, що маю вдома.

Загалом Алла Єфремова переконує, що взяти книгу у бібліотеці – це зекономити кошти. Аби читати, не обов’язково ж купувати книги. Бібліотека – це добре, але маленька бібліотека удома, погодьтеся, створює неймовірний затишок.

Головний бібліотекар з питань проєктної діяльності Мирослава Будчик розповідає, що завдяки спеціальному програмному забезпеченню їй вдається перетворити книгу на гру.

«Ігри робимо для різної вікової аудиторії. Зараз маємо 13 розроблених квестів. Для того, щоб брати участь у них, потрібно володіти знаннями. Уже не одна школа брала участь у наших квестах, і за його результатами  діти отримували підсумкові оцінки. Дуже багато можливостей у програмі, і діти задоволені», – розповідає бібліотекар.

Показує, як виглядає розроблений квест.  Каже, що бачить відповіді кожного учасника і те, за скільки часу була дана ця відповідь. Дітям справді подобається, адже вчитись, граючись, надзвичайно цікаво.

Мирослава Бучик><span class=Мирослава Бучик

Наталія Олійник><span class=Наталія Олійник

Один раз на місяць у бібліотеці лучани можуть подивитися екранізовану книгу. Такий проєкт заснувала Наталія Олійник, яка працює у відділі культури.

«Зазвичай ми показуємо це кожну останню п’ятницю місяця. Є люди, як приходять постійно. Але ми рекламуємо це, аби про неї дізнавалися нові люди, щоб знали, що бібліотека – це не те, до чого звикли зі шкільних років, коли у бібліотеку можна було просто прийти почитати. Сьогоднішня бібліотека – це культурно-інформаційний простір, де можна почерпнути безліч цікавих речей», – розповідає Наталія Олійник.

Зі слів директорки, працівниця привнесла у роботу закладу й інші цікавинки. Торік, наприклад, вона організувала літній табір для дітей. Це був відпочинок та дозвілля з книгою, і головне – без гаджетів.

В одному з відділів зустрічаємо колишнього актора драмтеатру Василя Гриба. Він розповідає про постановку голосу і про важливість цього для людини мовної професії.

«Коли людина бекає, мекає, шипить чи кричить – то що це таке? Усім потрібно вміти розставляти акценти та вміти говорити», – наголошує чоловік красивим статним голосом.

Василь Гриб є постійним читачем. А ще він допомагає з організацією різноманітних заходів у бібліотеці.

У краєзнавчій світлиці головною господинею є Віра Кумановська. А рука господині тут таки відчувається: з рушників зроблені гардини на вікнах, у кутку причаїлася виставка, присвячена 150-річниці з дня народження Лесі Українки. Віра Кумановська ставить вінілову платівку, і вже за мить тут м’яко звучить «Лісова пісня», де Мавку грає Ада Роговцева, а ПерелесникаБогдан Ступка.

Все приміщення просякнуте історією. І натхненням працівників, які хочуть її зберегти й донести до лучан.

«Цей відділ – особливий і має своє обличчя. Вони з рушників тут зробили гардини. Ну де ви ще таке бачили?» – посміхається директорка.

«Велике щастя, що нам дозволяють тут чудити все, що ми хочемо», – сміється у відповідь Віра Кумановська.

Директорка жартує щось про демократію та деякі обмеження.

У відділі абонементу відбувається зустріч читача з книгою. Саме тут ми й зустріли бабусю, якій принесли стільчик. Тут людно, бо сюди приходять за книгою. Алла Єфремова розповідає, що тут може знайти цікаву літературу абсолютно кожен.

«У нас 60 відсотків читачів – це юнацтво. Але сюди можуть приходити всі, кого влаштовує наш фонд. Коли діти у школі, то, дивіться, тут інша аудиторія читачів. Інколи, буває, бабусі беруть книжки для онуків. У нас є дитячий куточок. Дякуючи фонду «Українська література», ми отримали багато книг із кодами і наліпками. Всі – дуже різноманітні і цікаві. Всю сучасну літературу намагаємося тримати у цьому відділі», – розповідає Алла Єфремова.

 Усі книги можна вибрати в електронному каталозі, який знаходиться на сайті бібліотеки.

«Ми рекламуємо подію і радіємо, коли приходять люди. Але паралельно бачимо свої можливості і в інтернеті. Багато транслюється на нашій сторінці онлайн. І ми маємо схвальні відгуки читача і слухача. Зараз читач дуже мобільний. Тому, якщо чесно, він не дуже затримується у бібліотеці. Люди знають, за чим приходять, тому що у нас дуже добре сформовані електронні бази даних. Можемо надсилати інформацію й на електронну пошту читача. Це дуже зручно. Ми вважаємо себе сучасними. Працюємо для читача і разом з читачем», – каже директорка бібліотеки.

У відділі мистецтв також можна знайти багато цікавинок для тих, хто живе мистецтвом. І в епоху гаджетів таки знаходяться лучани, яким потрібні ці книги.

У березні у бібліотеці планують відкрити творчу майстерню та шити екоторбинки. Буде працювати творча група та проводити майстерки, аби пропагувати ідеї, як можна уникнути або принаймні зменшити кількість сміття у місті.

Розповіла директорка і про проєкт «Помічник патрульного», який реалізували спільно з учнями Луцької ЗОШ №17.

«Можливо, цей проєкт ми будемо поширювати і в інших школах. Тому що потрібно формувати безпечне середовище. Це – вимога часу», – стверджує вона.

Алла Єфремова не оминула жоден відділ, тепло розповіла про кожного працівника.

«Я люблю цю роботу і люблю цих людей, які віддані бібліотеці. Моє особисте щастя дуже сумне, але я маю велику радість від роботи», – посміхається.

І кожне слово її звучить щиро.  

ЧИТАТЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів
07 квітня 2021
01 квітня 2021
13 березня 2021
26 лютого 2021
25 лютого 2021
15 лютого 2021
16 січня 2021
15:00
29 грудня 2020
13 грудня 2020
27 листопада 2020
20 листопада 2020
28 жовтня 2020
24 жовтня 2020