Поділитись:

Мільйонні збитки та переповнене звалище: що не так із сортуванням сміття у Луцьку (фото)

Автор: Міла Роспопа |
Четвер, 03 червня 2021, 14:00

"Чай будете пити? Куплений, не знайдений", – гостинно переконує наших журналістів комунальник Сергій Андрієвський. Молодий і жвавий чоловік керує роботою сортувальної станції на Трункіна, через яку щодня проходить 40 тонн луцького сміття. Робота тут специфічна. Гумор теж. 

Ми потрапили сюди "на екскурсію" одного морозного ранку – у розпал суворої луцької зими. Станція працює невпинно, навколо чути гудіння двигунів, звуки транспортера і шурхотіння восьми пар рук, які швидко відбирають із непотребу те, що ще можна переробити. 

Кожна хвилина роботи лінії на мізер продовжує термін експлуатації Брищенського сміттєвого полігону. Кожен рік роботи лінії приносить Луцьку мільйонні збитки. За неповні три роки роботи лінія принесла місту більше 9 мільйонів гривень збитку. І поки луцький пластик рухає китайську промисловість, обласний центр Волині щороку інвестує гроші у не дуже ефективну справу, яка НЕ рятує екологію, НЕ розвантажує звалище і НЕ приносить грошей у бюджет. Очевидно, що у підході до роздільного збору сміття у Луцьку є серйозні недопрацювання, і аби всі докладені містом зусилля і витрачені кошти не були просто формальністю, потрібно щось змінювати. 

У другому матеріалі нашого сміттєвого циклу журналісти ІА "Конкурент" розбиралися, що не так із сортуванням сміття у Луцьку. 

Перший матеріал із циклу публікацій про луцьке сміття читайте за посиланням: Проблема "на завтра": що робить Луцьк зі своїм сміттям

ЯК І ЧОМУ МИ СОРТУЄМО СМІТТЯ

Сортування сміття – не екологічна ініціатива міста, а вимушений захід. Такою є вимога держави до поводження з твердими побутовими відходами. І скільки б це не коштувало обласному центру Волині, усе луцьке сміття має проходити через сортувальну лінію, каже начальник міського департаменту ЖКГ Микола Осіюк. Його слова підтверджує і начальник державної екологічної інспекції у Волинській області Олександр Кралюк.

"Це складовий елемент поводження з твердими побутовими відходами. Зараз ми говоримо про те, що кількість сміття, яку генерує окремо взята людина, у 4-5 разів перевищує ті показники, які були на початок 2000-х років. Динаміка йде до постійного збільшення генерування і накопичення. Тому, якщо не запроваджувати елементу роздільного збору і утилізації, колапс настане набагато швидше", – каже головний екоінспектор Волині. 

Процес поділений на два етапи. На першому непотріб сортують самі лучани: мешканці повинні розділити сміття на різні види вдома, і викинути його у правильний контейнер. Поки у місті є три види контейнерів: для сухих, для вологих відходів, і для ПЕТ-пляшки. Результативність першого етапу залежить від самих мешканців міста.

Вже на другому етапі у справу включаються сортувальні станції. Їх у Луцьку є дві – одна працює на вулиці Трункіна, а другу збудували у великому павільйоні на Брищенському сміттєвому полігоні, куди везуть непотріб з усього Луцька. Раніше тут була сортувальна станція, що належала підприємству "Луцьк ЕКО". Вона припинила працювати у 2018 році. Наступного року у зв’язку із невиконанням ТОВ «Луцьк ЕКО» своїх зобов’язань щодо функціонування зазначеної сортувальної лінії, було вирішено замінити її на нову, придбану Луцьком у співфінансуванні із навколишніми ОТГ. Цікаво, що та нова лінія так і не почала працювати, і нині сміття, яке викидають двісті тисяч лучан, сортує всього 8 жінок. 

Проблеми із сортуванням виникають ще на першому етапі, коли лучани свідомо чи ні скидають все сміття у один контейнер. Інша річ – що часом і самі комунальники забирають і вологі, і сухі відходи в один сміттєвоз. І якщо практика карати мешканців за неправильно викинуте сміття у Луцьку не надто поширена, комунальники за свої порушення відповідають сповна, каже Микола Осіюк. 

Зрештою, змішане чи ні, луцьке сміття потрапляє на сортувальну лінію, де між гнилих овочів і рештків їжі працівникам доводиться відбирати те, що ще можна переробити. 

ЯК ВЛАШТОВАНА СОРТУВАЛЬНА СТАНЦІЯ

Сортувальна станція на вулиці Трункіна у Луцьку – це цілий комплекс будівель, майданчиків і пристроїв. Вона складається з адміністративної і власне робочої частини. В адміністративній працюють керівники станції. Також тут є душ, роздягалки і їдальня для працівників лінії. 

Робоча частина поділена на багато зон. Найпершою є зона зважування сміття. На спеціальний майданчик заїжджає сміттєвоз, працівники фіксують вагу непотребу, яка до них приїхала, і звідси починають вести облік луцького сміття. Далі спецавтомобіль висипає зібраний у місті непотріб на верхньому майданчику. Тут за день формується велика купа звичайного сміття і не менша – пластику. На майданчику працює навантажувач, який скидає сміття у так звані "лійки". Вони подають його на транспортер, який, власне, і рухається на сортувальну лінію. Дорогою до лінії із вмістом сміттєвозу стаються ще деякі метаморфози – відсіюється пісок і дрібна фракція. 

Далі власне робота лінії. Це невеликий відрізок протяжністю трохи більше 10 метрів, уздовж якого весь день стоять працівники. Вони відбирають пластик, поліетилен, склобій, ПЕТ-пляшку і метал. Решту непотребу збирають у сміттєвоз і везуть на полігон для захоронення. Цікаво, що попри те, що ПЕТ-пляшку у Луцьку збирають в окремі контейнери, її все одно відправляють на сортувальну лінію. Тут працівники відбирають пластик за кольорами і щільністю, адже так його дорожче продавати. 

В день через руки сортувальниць проходить близько 40 тонн луцького сміття. Не все воно реально підлягає сортуванню, адже, як ми писали вище, вологі відходи повинні одразу везти на звалище. Начальник департаменту ЖКГ Микола Осіюк каже, що на лінію везуть все придатне до сортування сміття. На сортувальній станції говорять хіба про половину. 

"До нас попадає десь 50% сміття, що продукує місто. Практика показує, що одні райони мають одну морфологію сміття, а інші іншу. Деяке просто неможливо вивезти. Там і органіка жахлива, і тваринні рештки, різне буває. З практики ми вже знаємо, яке сміття треба сюди везти. Лінія з працівниками працює на максимум, і може відсортовувати тільки 50% сміття з усього міста", – говорить керівник сортувальної станції Сергій Андрієвський. 

Однак, зважаючи на те, що різні типи відходів опиняються у спільному сміттєвозі, справедливо буде рахувати відсоток від всієї кількості зібраного сміття. Раніше ми писали, що в день у Луцьку збирають близько 240 тонн сміття. І якщо на сортувальну станцію везуть всього 40 тонн, за нашими грубими підрахунками, реально сортують у місті десь трохи більше 15% непотребу. 

На території сортувальної станції є кілька майданчиків для кожного виду відсортованої вторинної сировини. Зібрані для переробки тверді побутові відходи накопичуються, і згодом з території їх забирає покупець. 

ХТО СОРТУЄ ЛУЦЬКЕ СМІТТЯ

Робота на сортувальній станції не з приємних. Зарплатня невисока, і охочих працювати тут дуже мало. Працюють на лінії в основному жінки. У зміну їх восьмеро. Керує їх роботою бригадир Віталік. Він визначає швидкість руху лінії, забирає наповнені відсортованим контейнери, і привозить нові. Про свою роботу луцькі сортувальниці сміття говорять зовсім неохоче. Фотографуватися вони також соромляться. Ще рік тому плинність кадрів на сортувальній станції була великою. Сьогодні бригада працює у більш-менш постійному складі. 

Важко працювати, кажуть, у літню спеку. Найнеприємніше – порпатися в органіці та вологих відходах, які, за задумом, не повинні потрапляти на лінію взагалі. Буває, привозять і медичне сміття, хоч начальник департаменту ЖКГ Микола Осіюк у розмові із нашими журналістам це заперечував. Головний комунальник пояснив, що кожен медзаклад чи приватна лабораторія міста повинні мати спеціальні договори на утилізацію відходів від їх діяльності, укладені з відповідними службами. Інакше працювати вони не можуть. На ділі це працює не завжди. 

"Я би не сказала, що так важко. Стараємося, вибираємо пластик, пляшки. Найнеприємніше, коли привозять медичку. З лікарні системи, де кров, і це все. Це для нас питання болюче і неприємне. Кожен переживає за своє здоров'я, і нам воно не дуже подобається. Роботи вистачає, стараємося встигати. Взимку холодно, а влітку відкриваємо вікна, щоб було чим дихати", – розповідає анонімно сортувальниця. 

Крім власне сортування, до обов'язків жінок входить також прибирання території станції під кінець робочого дня. І поки обов'язків їм додається, зарплатня жінок не просто не росте, а навіть знижується. У 2018 році на сортувальній станції в середньому отримували 8 415 гривень, у 2019 році середня зарплатня зросла "аж" на 200 гривень, а 2020-го  чомусь зменшилася до 7 706 гривень на місяць.

ЩО НЕ ТАК ІЗ СОРТУВАННЯМ СМІТТЯ У ЛУЦЬКУ

На думку начальника департаменту ЖКГ міста, проблема із сортуванням луцького сміття пов'язана передусім з відсутністю екологічної свідомості у лучан та не достатньою кількістю контейнерів для роздільного збору. Однак, цифри кажуть, що проблема значно глибша і не зовсім однозначна. Річ у тім, що екологічно ефективна і прибуткова за задумом справа в підсумку не показує ні ефективності, ані прибутковості. Звалище у селі Брище під Луцьком наповнюється рекордними темпами, а місто все ще не винайшло дієвої практики поводження з відходами. 

За три роки Луцьк здав на переробку лише трохи більше 6% усього зібраного у місті сміття. Відбирання, зберігання і продаж цієї вторинної сировини приніс місту більше 9 мільйонів гривень збитку. 

Луцьк відбирає і здає такі види відходів:

  • металобрухт
  • брухт свинцевих АКБ
  • брухт алюмінієвої банки
  • відходи та брухт чорних металів (не сортовані)
  • поліетилен високої щільності
  • ПЕТ-пляшка 
  • ПЕТ-пляшка прозора
  • ПЕТ-пляшка синя
  • ПЕТ-пляшка зелена
  • ПЕТ-пляшка від молочної продукції
  • ПЕТ-пляшка коричнева
  • ПЕТ-пляшка з олії
  • ПЕТ-флакон
  • поліетилен 2-го ґатунку
  • склобій прозорий
  • склобій темний
  • макулатура

Ціни на кожен із видів вторинної сировини можуть варіюватися протягом року. Наприклад, протягом 2018 року ціна на металобрухт впала від 7 400 до 5 600 гривень за тонну. У 2019-му прозору ПЕТ-пляшку Луцьк здавав за ціною від 13 до 9 гривень за кілограм. Микола Осіюк пояснює, що при виборі покупця через тендер місто надає перевагу тим, хто може власним транспортом забрати відібрану вторинну сировину. 

Попри те, що ціни на вторинну сировину постійно змінюються, вони все ж залишаються дуже низькими, кажуть комунальники. А здавати непотріб за такими цінами майже завжди означає іти в мінус. У структурі збитку підприємства "Луцькспецкомунтранс" за 2019 рік вказано, що місто продало відібраних відходів на 1,38 мільйона гривень, а витратило на процес сортування 5,99 мільйона (таким чином, збиток від сортування тільки цей рік склав більше 4,5 мільйона гривень).   Начальник департаменту ЖКГ запевняє, що така ситуація не тільки в Луцьку, а й загалом по всій Україні. На його думку, ця галузь має бути дотаційною, і держава має відшкодовувати містам збитки, витрачені на такі заходи. 

ЩО З ЦИМ РОБЛЯТЬ У СВІТІ

Важливий аспект сортування, про який чомусь рідко говорять у чиновницьких кабінетах – його ефективність. З кожним днем дедалі більше непотребу їде на захоронення. І якщо проблему зі збитками можна вирішити пошуком додаткових джерел фінансування, то що робити з мізерними показниками відсортованого – невідомо. Чи врятує ситуацію більше робочих рук на лінії? Чи змінить щось поява нових роздільних контейнерів у місті? Багато питань поки залишаються без відповіді. 

Микола Осіюк багато разів звертає увагу на практику європейських країн, де у вартість виробу закладені кошти на його утилізацію. У світі це називають "принципом розширеної відповідальності виробника (РВВ)". Він вже 30 років активно діє у розвинених країнах ЄС. Все працює таким чином: замість того, аби кидати упаковку певного продукту до загального контейнера, її збирають окремо. Кількість сміття, яке їде на сортування і захоронення, зменшується, а отже меншим стає фінансове навантаження на муніципалітети і тариф для населення. У Німеччині так працюють з пластиковими пляшками та алюмінієвими бляшанками – їх можна здати у спеціальному пункті прийому, і отримати за це кошти. Така тара має спеціальну позначку, яка вказує на можливість повторного використання матеріалу, з якого вона зроблена. 

Згідно з дослідженням компанії PwC Україна, принцип РВВ стимулює роздільне збирання відходів та підвищення рівня переробки завдяки цільовим показникам, яких мають досягати виробники. Збирання, сортування та подальше оброблення таких відходів здійснюється за рахунок компаній-учасниць системи РВВ. 

Позитивний досвід поводження з відходами останнім часом почали демонстрували деякі українські міста. Так, у сусідньому Львові у червні 2020 року запрацював перший компостувальний майданчик – експеримент львівського комунального підприємства "Зелене місто". На нього привозили залишки сирих овочів і фруктів, шкаралупу сирих яєць, заварку від чаю, скошену траву; зів'ялі квіти та опале листя. За 2020 рік "Зелене місто" зібрало на переробку 2 539 тонн органіки. 2 106 тонн із цієї кількості становлять садові відходи та 433 — харчові. Вже у квітні цього року підприємство продало на аукціоні перші 50 тонн компосту, та виручило за це 15 450 гривень. Цей компост стане органічним добривом для рослин. 

***

Щодня сотні тонн луцького сміття вивозять на звалище у селі Брище. Тут всі наші старі, зламані і непотрібні речі назавжди закопають у землю. А коли місце закінчиться, збудують нове звалище, за ним – наступне, і так без кінця гектар за гектаром українська земля покриватиметься непотребом наших міст. Поки ми повністю не змінимо свій підхід. 

У наступному матеріалі циклу читайте, скільки залишилося брищенському сміттєвому полігону. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Надрукувати
мітки:
коментарів
09 січня 2022
07 січня 2022
28 грудня 2021
25 грудня 2021
22 грудня 2021
16 грудня 2021
15 грудня 2021
13 грудня 2021
10 грудня 2021
03 грудня 2021
30 листопада 2021
24 листопада 2021
12 листопада 2021
10 листопада 2021