"Добре, що вижили": волиняни поділилися підсумками бентежного 2020-го (фото)

Шалений 2020 рік минув стрімко. Сьогодні він завершується, а отже, час робити підсумки та планувати плани. Про те, яким був цей рік, уже пожартували безліч жартів, і написали безліч статей.

Ми на ІА "Конкурент" зібрали для вас кілька показових підсумків року від людей, життя яких дуже змінив бентежний 20-й. 

Віка Вегера-Абрамович, журналістка, мама двох дітей

Рік не був важким. Він був просто іншим. І я весь час намагалась підлаштовуватися під те, що відбувалося навколо.

Ооо, цей ковід. Він навчив мене більше цінувати, обіймати, любити. Було дуже важко вмовити доньку, якій 3 роки, носити маску. Зате ми навчилися рахувати до тридцяти – руки ж саме стільки секунд мити потрібно. Надзвичайно багато часу займало дистанційне навчання старшої доньки. А думалось, що вчитися і працювати вдома буде в кайф. Але ніт.

І взагалі, пригадую, як опинилися на місяць у чотирьох стінах з ними втрьох, було неймовірно незвично. На день народження Єви під час самоізоляції ми замовили їй торт, але нам привезли лише один шматок. І якщо раніше то було б трагедією, то тепер у доньки трошки інші цінності. І це класно. Під час того карантину ми круто набулися разом. Я зрозуміла, наскільки мало часу насправді я приділяла донькам. 2020 дав мені шанс дещо виправити це.

Єдиний мінус цього року – здається, я надовго втратила відчуття смаку та запаху.

 

Мар'яна Коваль, виконавча директорка фестивалю "Бандерштат"

2020-ий, яким би він не був, ми сварити не будемо, адже непередбачувані умови дозволили нам вийти на новий рівень.

Цей рік став викликом для нашої команди, подарував унікальний досвід. Онлайн-формат проведення «Бандерштату» побив наш абсолютний рекорд з кількості глядачів – сукупно 1 111 509 переглядів. Це перегляди на всіх на онлайн-платформах фесту і на каналах партнерів. Ідею вдалося реалізувати за підтримки Українського культурного фонду.

У 2021-му ми плануємо зустрітися, як наживо, так і онлайн. Фестиваль буде 15-ий за ліком, тобто ювілейний. Тому готуємо багато інновацій для бандерштатівців.

Людмила Денисенко, директорка Луцького зоопарку

Ну, звичайно, складним був рік. Вперше за свою сорокарічну історію зоопарк був зачинений для відвідувачів на такий тривалий термін – з березня по кінець травня. Але це пішло на користь тваринкам! Вони були спокійні, ніхто нічим не годував лишнім. Тому є плюси і мінуси карантину. 

Відчутно впала відвідуваність зоопарку у зв'язку із забороною проведення масових заходів та екскурсій. Але ми, не зважаючи на це поповнили колекцію зоопарку новими тваринками. До нас приїхала видра, приїхали сервали, нові плазуни, крім пітона Жоріка. Ми побудували чотири нові вольєри, зимове приміщення для сервалів. Розширили ми колекцію карликових мавпочок. Позаяк у нас мешкали дві пари біловухих ігрунок, до них приїхали ще левиноголові тамарини. 

Найважче – це нестача коштів. Ми дуже залежимо від відвідувачів. І ось на кінець карантину ми вже відкривали благодійну скриньку, щоб купувати бензин і довозити працівників на роботу. Ви пам'ятаєте, що і транспорт не ходив... А в нас така робота, що від відповідальності працівників залежить 1700 життів. 

Знаєте, в мене є така звичка колекціонувати всі статті, які виходять про зоопарк. Мені трапилася стаття у газеті "Волинь" від 2015 року, яка називалася "Чому лучани обирають Рівненський зоопарк". Кілька років тому вона мене обурила. Але цього року я подивилася на неї по-іншому. Бо тоді найбільше вразили журналістку у Рівненському зоо сурикати, пелікани, шотландська худоба і лемури. І я з такою насолодою усвідомила, що всі ці тварини є вже і в нашому зоопарку!

Наступного року хочемо розширення території зоопарку на вулицю Глушець між стадіоном та церквою "Благодать". А ще ми засумували за нашими традиційними зоопарковими святами: День гарбуза, День Миколая, ніч у зоопарку... Сподіваюся, ці свята повернуться до Луцького зоопарку. 

Роман Хорзов, ресторатор

Жилося недобре. Добре, що вижилося (сміється – ред.).

Складним був рік. Найбільше шкода працівників. Я, бізнесмен, звик до стресів, а от їм було важче. Вони з дня на день живуть, від зарплати до зарплати. А коли людей позбавляють права на працю – це найгірше.

Ніхто не очікував, що станеться така річ. У своїх бізнес-планах ніхто не міг цього прорахувати. Можна передбачити підвищений рівень конкуренції, сезонність, моду, тренди. А вірус і те, як з ним працюватиме українська влада – це дуже непередбачувано і не людськи орієнтовано.Таке враження, що з нами поводяться, як із механізмами. 

Ми сьогодні провели збори на закладах, і просто подякували, що люди з нами лишилися. Перепрошували за незручності. Ми цілий рік намагалися просто дати працівникам заробити. А про свої заробітки цього року забули взагалі.

В мене якісь оптимістичні погляди на 2021 рік. Аби тільки наша влада не втручалася. І головне – аби не допомагала (сміється – ред.). Нам не треба допомагати. Просто не чіпайте нас. Все ми самі зробимо, бо знаємо, як це. Ми не кабінетні експерти, ми працюємо безпосередньо з людьми. 

Сергій Лемчук, сімейний лікар із Боратинської ОТГ

Що було важкого у медицині – самі розумієте. Коронавірус. 

Буквально з початку року ми почали чути про цей недуг в Китаї та Європі. До нас він прийшов у кінці першого кварталу. Ми з ним боролися, ознайомлювалися, пробували лікувати, знаходили методи захисту. І в цьому усьому минув майже рік. Якось він так швидко пролетів, бо дуже багато було роботи, і навіть не було часу займатися чимось іншим, крім лікування. 

Важко було, бо люди не хотіли вірити в цю недугу. Вони думали, що локдауни створили, аби хтось збагачувався. Мало хто вірив, що ідеться про здоров'я і життя... Зараз люди задумалися і розуміють більше. 

З позитивного у мене те, що, слава богу, на нашій території не було жодної смерті від коронавірусу. Мінімальна була госпіталізація на стаціонарі. Є великий відсоток людей, які перехворіли, але зараз на нашій території захворювання пішло на спад. В моїй сім'ї теж ніхто не захворів. Мабуть, я добре ховався від вірусу (сміється – ред.). 

Тяжко на 2021 рік взагалі щось прогнозувати з незрозумілою фінансовою ситуацією у країні, з тим, як виділяють кошти на медицину. 

Олена Купчик, вчителька початкових класів Луцької ЗОШ №13

2020-й рік. Плани були грандіозні. Впровадження змін у навчанні учнів початкових класів вимагає самоосвіти вчителя. Знайомилась із досвідом колег у Львові у "Школі вільних і небайдужих", зареєструвалась на день відкритих дверей у Новопечерській школі. І тут... карантин. 

Всі розгублені. Як вчити дітей, не виходячи із будинку? Шукала вихід із ситуації, яка стала викликом для всіх вчителів світу. 

Всі уроки в третьому класі я проводила з використанням відеозв'язку - конференції в ZOOM. Діти дуже сумували за спілкуванням із друзями, вчителями. А онлайн-уроки дали можливість підтримувати один одного, ділитися новинами. 

Всі раділи, що 1 вересня ми змогли розпочати навчання у школі. Мої школярі швидко призвичаїлися до нових вимог, стали використовувати маски, антисептик, дистанцію при спілкуванні. 

Елла Яцута, літературна менеджерка, організаторка фестивалю "Фронтера"

Сьогодні, 31 грудня, я подякую 2020-му. Пандемія, дивності, які творились навколо, змусили добряче попітніти і думати.

“Фронтера” цього року стала не просто фестивалем, а проєктом із чітко окресленими стратегічними цілями, напрямками роботи і командою, яка справді розуміє і транслює ті цінності, про які говорить. Щодо літтусовки, то вона панікувала, не приймала, нарікала, але вижила. І мені здається, що скасовані фестивалі, непродані книжки і решта катастроф згуртували усіх і зробили сильнішими. Ми нарешті усвідомили, що кризи – циклічні. До них треба бути готовими.

Мій найважчий момент був у понеділок після “Фронтери”, яку таки вдалося організувати. Виснаження і рівень напруги звалилися на плечі, щойно з Луцька поїхав останній учасник-письменник. Це була мить, коли хотілося все покинути, бо не вдавалося знайти відповідь на запитання “для чого це все робити?”. Зараз мені не віриться, що усе це сталося: наш проєкт відеорозмов на Ютуб, офлайновий фестиваль (хай і не такий масштабний, як минулоріч), співпраця з громадами і планування серії мистецьких подій по усій області наступного року і книжка, макет якої ми здаємо в друк сьогодні.

Вона буде подарунком для лучан. Тому це був крутий рік. Збіса крутий рік.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• У Луцьку нацгвардійці роздавали перехожим ялинки (фото)
• У Луцьку створили автомобільну ялинку (фото, відео)
• Напередодні Нового року Луцьк огорнув туман (фото)