Сьогодні я ненавиджу людей

Бувають ранки, коли прокидаєшся – і аж хочеться жити. Цей був не таким. 

Я прокинулася о шостій, і за звичкою прогорнула сповіщення у фейсбуці. Їх було безліч. Вчора я писала новини про аварію у Луцьку. П'яна жінка врізалася в таксі. Постраждала дитина. Новин було багато, бо тема серйозна і на слуху.

Найперше ми з колегами написали про аварію: детально описали, що сталося, взяли коментарі поліції і з'ясували особу імовірної винуватиці. Потім подзвонили лікарям спитати, як почувається дитина. Пізніше розшукали контакти мами: дізналися про стан постраждалої дівчинки і додали картку, куди можна перерахувати трохи грошей, аби допомогти сім'ї. Весь день марно намагалися зв'язатися із жінкою, яка скоїла аварію. На безліч телефонних дзвінків вона так і не відповіла. Знову звернулися в поліцію – розпитати, як просувається справа. Там нам сказали, що очікують результатів аналізів, які мають показати, чи була водійка п'яною. А ще сказали, що дитина в таксі сиділа без автокрісла, і тому травми були такими серйозними: відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, перелом кісток основи черепа. 

Це вся інформація, яка була доступна вчора. І вся, яку ми запропонували нашим читачам. 

А зранку я відкрила свій фейсбук.

Навколо моїх публікацій виросли гілки коментарів, цілі дерева конспірологічних теорій, цілі острови зради, тлєна і бєзісходнасті. Я побачила, як люди, які навіть не до кінця дочитали ту інформацію, яку я збирала весь день, почали "експертно" розмірковувати, як все насправді, хто винен, і чому жінка має "повіситися в лісопосадці". 

Люди, які прочитали про автокрісло, почали звинувачувати мене в тому, що я виправдовую винуватицю аварії. Мовляв, "уже таксиста роблять винним, а п'яну жінку "відмазують". СЕРЙОЗНО?! Коли я просила показати, де саме у моїй замітці вони це почитали, у відповідь отримувала тільки непевні посилання на Вадіївку і Зайцеву. Бо ж люди краще знають. Бо ж ти можеш скільки завгодно спілкуватися зі сторонами конфлікту. Але тільки "експерти" з фейсбучика знають, як воно все влаштовано. 

В такі дні я ненавиджу людей. Здається, ніби вони беруть участь у якомусь особливо збоченому марафоні зі спотворення інформації. Вони змагаються у тому, хто побажає мені страшнішої смерті. Вони викривляють слова так, що ті замість розповідати історію, провокують хіба гнів і нерозуміння. І хто все це робить? Читачі, які часто не читають більше заголовка і підводки у фейсбуці. Читачі, які прочитають заголовок, і вже готові висловити власну, без сумніву, безцінну думку про проблему. Звідки тій думці взятися, народ, якщо ви навіть елементарно у ситуації не розібралися? 

У Середньовіччі "голос народу" звучав хіба навколо шибениць чи ганебних стовпів. Там простим неосвіченим містянам дозволяли кричати, кидати гнилі овочі чи каміння у вже засуджених людей. Така собі ситуативна демократія. От би сьогодні таку. 

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.