«Український реп переживає золоту епоху», –  луцький музикант Дядя Вова (інтерв'ю)

Про те, що він репер, може натякнути хіба швидка мова. Багато слів у хвилину, багато думок, які ніби наздоганяють одна одну, коли він відповідає за запитання. 

Луцький музикант Дядя Вова прийшов у реп майже десять років тому. А цього року він з'явився у кліпі "Стержень" найвідомішої української представниці жанру Альони Альони. Вона, каже Дядя Вова, дає українським реперам шанс нарешті вийти з андеґраунду і показати себе. Такого шансу у них ще не було. 

Про "золоту епоху" українського репу, шалені експерименти, запеклі батли, луцьку тусівку та багато іншого ми поговорили в інтерв'ю для ІА "Конкурент". 

— Ти говориш швидше, ніж звичайні люди. Така собі профдеформація. 

— Справді? Я ніколи не помічав. У репі швидкість – це всього лиш один з показників, яким ти можеш виокремитись. Я ніколи не ставив її у пріоритет. Я більше за настрій. Треба вміти його направляти. Бо люди слухають музику для того, щоб відчути настрій. А швидкість чи подача – це інструмент, яким ти будеш доносити те, що хочеш. 

— Луцький реп. Де він взагалі є? Як на нього натрапити обивателям?

— Незабаром у нас буде тусовка там, де колись була фабрика "Лучанка". Минулої суботи була вечірка, де ми вситупали. А так, насправді, український реп зараз тільки починає набирати оберти. І це дуже кльово, бо я не думав, що доживу до такого часу. 

— З чим це пов'язано?

— З Альоною Альоною. Альона – це ідеальний поріг входження для слухача в український реп. Як би її хтось любив – не любив, хейтив чи ні, але ми не можемо сперечатися з фактами. Те, що український реп нарешті відкрився слухачам – на 90% її заслуга. 

— Як ти прийшов у реп?

— Я вже не пам'ятаю. Але слухаю український реп давно. 

Була одна вечірка у клубі "Метро" біля Лучеська. Там була реперська тусівка, і ми з друзями пішли послухати. Після тусувалися з хлопцями, які виступали, і Кобзар попросив мене щось йому зачитати. Я зачитав, а він звів мене зі знайомим у Рівному, з яким ми записали перший трек. Це був рік 2011-й. З того все почалося. Це була точка неповернення. 

— Про що був твій перший реп?

— Він був репрезентативий. Знаєш, щось у дусі "Мене звуть Вова, я репер, я крутий"... (сміється – авт.) Не пам'ятаю точно, але доволі примітивний і звичайний трек про все, і ні про що. 

— Наскільки я розумію, ти був біля витоків формування луцької реп-тусівки. 

— Не можна так сказати. Вона вже була сформована, просто перебувала в андеґраунді. Як кажуть, люди широко відомі у вузьких колах. Якщо ти цікавився тим – ти знав, а для пересічних людей той луцький реп був недоступний. 

Я був у той час, коли в Луцьку працювало формування "Ароматерапія" – студія запису така. Дені Дельта, Тарас Альф – це люди, яких ми слухали і на яких ходили. Ось вони були біля витоків, а я з тих, хто "пристроївся" пізніше. Нам, напевно, було легше. 

— Чи має якісь тенденції розвитку луцький реп сьогодні?

— Я не можу сказати, що луцький реп чимось відрізняється від львівського. Якби я жив у Львові, то впевнений, що робив би таку саму музику, як у Луцьку. Більше різняться виконавці. 

Кожна людина зараз, мабуть, має знайомого репера. У кожного є друг чи друг друга, який читає. Після приходу Альони український реп переживає найкращі часи з моменту свого започаткування. Раніше, коли був Вова зі Львова, всі думали, що реп тоді розвивався. Зараз, мені здається, найкращий час, аби люди починали поринати з головою в український реп. Золота, як цей чай (показує на чашку зеленого чаю – авт.) епоха. 

Все можна знайти в інтернеті. Зайдеш на мій інстаграм – а там в сторіз посилання на іншого репера. Ми стараємося одне одного підтримувати. Якщо в когось нові треки, популярні чи не дуже, всі репери поширюють. 

Я, до речі, помітив таку річ: у нас був кліп "Стержень" з Альоною Альоною, і коли він набрав сімсот тисяч переглядів на ютубі, люди казали, що "ех, класно, а коли покажуть по тєлєку?". Відколи кліп вийшов на М2, всі підходять зі словами "вау, ти у телевізорі". Не можу зрозуміти, чого до цих пір телевізор для людей є кращим показником, ніж ютуб? Я знаю купу людей, у яких телевізора взагалі вдома нема. 

— А за якими критеріями взагалі оцінюють вашу музику?

— Якщо реп качає, значить він добрий. Друге не обов'язково стосується тільки репу, але і репу також. Це емоції, які приносить пісня. Якщо артист зміг витягнути потрібну емоцію – він молодець і досягає своєї цілі. 

— Ти згадував про кліп "Стержень". Там багато українських реперів, окрім тебе. Це така місія Альони – показати Україні український реп?

— Так. Сто відсотків. Взагалі, якщо говорити за трушність – то це обов'язково Альона. Особисто я пам'ятаю її ще задовго до того, як вона стала відомою. Колись у "Кораблику" була реп-вечірка, де ми об'єднали виконавців з Києва, зі Львова... І вона тоді приїхала послухати. Вона починала з самого низу, а тепер вона вже головна реп-зірка України. Вона в першому ешалоні шоубізнесу, вона знає всіх. 

І точно можу сказати, що це її місія. Тому що ще рік тому у неї були сольні концерти у Києві та Львові, і вона нас запрошувала туди. У неї є трек "Якби я була не я", і вона зробила лонг-версію, в якій виступали багато реперів. Таким чином вона залучає більше людей слухати реп, і проливає світло на молодих виконавців. 

— До речі, а є "попсовий" реп, і реп для реперів?

— Звичайно. Є навіть виконавці, які спеціально не хочуть робити реп, який би був популярним. На їх думку, реп, який лишається в андеґраунді – трушний, а те, що виходить в маси – це поп. Я такі погляди не розділяю, бо якщо ти артист, ти повинен ровиватися. А як розвиватися, якщо постійно сидиш на одному місці? Треба постійно відкривати для себе нову аудиторію, експериментувати зі звучанням і так далі. 

— Твій особистий розвиток як відбувався? Ти починав із банального "Привіт, я Вова". А зараз ти який?

— У мене скоро вийде альбом, який буде називатись "Хлопець". Там будуть треки для хлопчиків, треки для дівчаток, буде трек з багатоголоссям, як у Джастіна Тімберлейка, буде "реп для реперів", буде про любов. Як артист, я завжди стараюся розвиватись. Не тільки читаю під біт, але і намагаюся співати. Ходжу на вокал. Маю вищу музичну освіту і граю на трубі. Це допомогло, бо я можу розбавити свої треки. 

У розвитку дуже багато залежить від того, хто тебе кличе на спільні треки. Наприклад, я матиму спільні композиції з багатьма артистами. Зараз я в першу чергу стараюся робити музику, а потім реп. 

— Ще десь два роки тому була дуже яскрава тенденція експериментів із етно та фольком у музиці.

— У репі теж воно є. Аліна Паш, наприклад. Хоч вона не позиціонує себе, як реперка, але її твочіть стосується репу і хіп-хопу. Її хіт "Бітанґа" передає кльовий карпатський колорит. Ти чуєш трембіти, сопілки і так далі. Так само трек Калуша і Альони Альони "Гори" зі своїм колоритом. Той самий ТНМК.

Між тим, є проекти, які читають під драм-ен-бейс, під електронну музику. Є хлопці, які стараються робити ґрайм – реп під електронну музику, який народився у Лондоні. Дехто пробує робити симфореп – начитувати під живі інтрументи. Не знаю, наскільки це залежить від часу. Але розвиток українського репу часто зумовлений тим, що музиканти просто хочуть виділитися. 

Дуже багато експериментів, і я радий, що зараз можу слухати український реп на будь-який запит: коли хочеться посумувати, який можна ввімкнути на вечірці чи мамі. 

— Розкажи про свої експерименти з форматами.

— Мої експерименти, здається, ще попереду. Але думаю, це буде експеримент над треком із мого майбутнього альбому "Хлопець", який називатиметься "Посеред вівторка". R`n`B якесь. Не знаю, чи не забагато на себе беру цим порівнянням, але він мені схожий на якогось Тімберлейка, чи що. Багатоголосся, кльова гармонія. Я не пам'ятаю, чи хтось з українських робив такий вокал, який ми там збираємося зробити. 

Оскільки я маю доступ до духових оркестрів, то рано чи пізно все ж долучу туди духову музику. 

— А як же реп-батли. Це взагалі у вас поширено?

— Рік тому у Львові проводили кльовий реп-батл "Король Заходу". Там було людей 300 – повний клуб. 

Перед батлом є підготовка. Бувають, звісно, фрістайл-батли. Але якщо ти хочеш мати класне шоу, треба, щоб люди прийшли підготовлені і видавали кльовий продукт.

Ти можеш сам попросити суперника. У "Королі Заходу" було три раунди. Тобі даються теми, і ти можеш із суперником списатися, і домовитися, наприклад, не говорити поганих речей про маму. Це ж дуже популярна тема. 

А якщо в тебе суперник, з яким давні рахунки, то ви розносите зал "в пух і прах". 

— Як репери заробляють на життя?

— Думаю, людей, які заробляють на життя тільки українським репом, дуже мало. Я особисто граю у двох оркестрах, неофіційно працюю, граю на корпоративах з гуртом. Зараз в Україні доволі важко монетизувати реп. Щоб на ньому заробляти, треба мати величезну кількість прослуховувань на певних ресурсах. 

Левова частка доходу від репу – це концерти. Такі собі живі гроші. 

— Якщо ти завтра у Луцьку зробиш реп-концерт, скільки людей на нього прийде?

— Все залежить від того, як ти його пропіариш. Недавно була тусівка з гуртом луцьких діджеїв, і ми зробили кльовий колаб – на середині влетіли з трьома українськими реп-треками. Це було дуже круто, у мене навіть є відео в інстаграмі. Там було приблизно 150 людей. Це доволі хороший показник для Луцька та дла андеграундної реп-тусівки. 

— Тобто, є якась стала аудиторія?

— Так, звісно. Якщо анонсувати хоча б за тиждень, то точно прийде група людей. Але багато залежить від того, чи хтось бачив промо. Сто п'ятдесят, двісті, а то й триста людей прийде на вечірку, якщо все правильно рекламувати. 

— Яка людина може бути репером? Чи є у вас якісь типові "зовнішні" ознаки? Широкі штани там, товсті ланцюги на шиї?

— Та кожна, насправді. Буває, люди якось по-особливому одягаються. Але не завжди. Ти не можеш на вулиці глянути на людину, і точно сказати, що це репер. Я, наприклад, в оркестрі граю, сиджу на концерті, де все красиво, люди у смокінгах ходять, а завтра я їду на студію і записую реп. Це навіть кльово, коли людина така різностороння. 

— То знову ж, реп – це для всіх, чи тільки для "своїх" людей із невеликої тусівки?

— Та для кожного. Всі можуть підібрати український реп для себе. Навіть моя мама може послухати щось і оцінити. Це може бути суперформатний реп, який крутять на радіо. Але я впевнений, що із тою насиченою палітрою настроїв вибрати є з чого. 

— Чому вас тоді немає на концертах до Дня міста, наприклад?

— Насправді, концерт до дня міста – не зовсім той захід, на якому хотів би виступати репер. Нам дуже важливий фідбек, і коли ти будеш виконувати якийсь супергарячий трек для людей, які сидять, для бабусьок, вони ж тебе не зрозуміють. Тут краще ми оркестром заграємо, а якщо ви хочете послухати реп – є інші приводи, інші місця. 

— Які це місця зазвичай?

— У нас є студія, яка називається "Обісраться запис" у Боголюбах, у будинку мого друга на другому поверсі. Супер студія, яка робить звук багато кому. І Альоні Альоні ми, здається, допомагали, і гурту "Північ". Мій друг зводить треки для людей зі Львова, з Франківська, з Києва, Харкова, Одеси. Тут також записують рекламу – безліч джинглів записували. 

— Багато у Луцьку таких студій?

— Не так багато. Колись була така студія "Ароматерапія запис" на вулиці Пушкіна. Навіть був такий трек "Вулиця Пушкіна, будинок номер п'ять. Свої знають, де саме. Довго не треба шукать". Але наскільки мені відомо, її вже не існує. Вони колись переїхали на студію, що була тут на радіо на Словацького. Але її вже теж нема. 

Є ще маса студій у когось удома, наприклад.

— Аби зараз про себе заявити початківцю, обов'язково мати професійну якість записів?

— Думаю, ні. Зараз дуже нехороша тенденція пішла: виділяється багато фріків. Ти можеш робити дуже хорошу музику, але якщо в тебе нема команди і ідеї якосс вистрибнути, тебе просто можуть не почути. А можна зробити поганий трек, але з матюкливим приспівом, який засідає у голову, і все – ти знаменитий. Такий час, що люди більше звертають увагу на інфопривід, аніж на музику. 

До речі, а яку музику ти слухаєш? 

— Дуже різну, насправді. Мені важливо, щоб із музикою була пов'язана історія. В цьому плані "заходить" музика з фільмів. 

— Саундтреки? Теж дуже люблю. Особливо люблю Гаррі Поттера. Це фільм, який я постійно передивляюся, і там такий ідеальний синтез картинки і музики. Особливо у "Смертельних реліквіях". Вони там композитора поміняли, і я маю навіть на комп'ютері папку з цими саундтреками. Не раз себе ловлю на думці, що якби продюсери обрали якогось іншого композитора, було би зовсім не те. 

— Звідки, до речі, беруться твої пісні? Це якийсь особистий досвід, чи...

— Звичайно. Я не можу зрозуміти чуваків, які пишуть музику про те, чого насправді не знають. Я би так не зміг. Зараз модно серед хлопців дев'ятнадцятирічних писати, як вони взяли зброю і палили, про "сто тьолок", які в них були, і так далі. Ти дивишся, що в нього молоко тільки вчора обсохло, а він розказує, як він когось розстріляв. Це абсолютний відстій. 

Я зараз трохи собі заперечу, але якщо ти справжній митець, і пишеш, наприклад, твір про війну в Афганістані, хоча сам там ніколи не був, а люди, які були, слухають і кажуть "вау" – це достойно. Твій особистий досвід тут неважливий, якщо ти зробив справді добрий твір. Якщо ти зміг передати певну емоцію.

Але коли ти робиш лайно, спираючись при тому на чужий досвід – краще взагалі нічого не робити. 19-річні теж можуть писати класні треки. Та коли він говорить, що стріляв, бо так модно говорити – це не ок. 

— Що у твоїх найближчих творчих планах?

— Це альбом "Хлопець", про який я вже згадував. Не можу сказати, коли він вийде, бо там ще є певні нюанси. З альбомом вийде два кліпи. Один ми вже відзняли,а  один ще зніматимемо. Я хочу зробити потім передпрослуховування свого альбому, як робив колись Каньє Вест. Щоб прийшли люди, я включив трек – і розказав про трек. В українському репі таке робив Дені Дельта. 

Трохи далі не загадую, бо карантин може поламати всі фантазії. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Двоє волинян потраплять до еротичного календаря українських письменників
• Лідер гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк підхопив коронавірус
• Реперку Alyona Alyona номінували на музичну премію ЄС