Поділитись:

Як і коли повнолітні діти можуть стягнути з батьків кошти на власне утримання: пояснення луцьких юристів

Вівторок, 15 вересня 2020, 12:00

імейним законодавством України передбачено, що не залежно від того, стягуються із одного з батьків або обох з них аліменти на дитину чи ні, вони зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину. При чому, хоча дитиною у правовому полі визнається особа до 18 років, в окремих випадках на батьків можуть покладатися зобов’язання щодо участі в витратах на їхню повнолітню дитину. Такі витрати, наприклад, можуть бути зумовлені необхідністю розвитку здібностей дитини чи оплатою лікування або догляду за повнолітньою дитиною, яка отримала каліцтво чи тяжко хворіє. Перелік особливих обставин не є вичерпним і встановлюється індивідуально у кожному конктретному випадку.  Про це консультують юристи Луцького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

В той же час, варто зазначити, до повнолітніх дітей положення ст. 185 Сімейного кодексу щодо стягнення додаткових витрат на дитину не застосовується.

Так, необхідно розрізняти підстави звернення до суду для стягнення додаткових витрат на повнолітню дитину та на дитину, що навчається до 23 років. У таких випадках, виходячи з практики Верховного Суду, правила статті 185 Сімейного кодексу України щодо стягнення саме додаткових витрат на дитину не застосовуються щодо витрат на дитину, що навчається. Натомість, зазначені правовідносини, регулюються статтею 199, що передбачає здійснення утримання батьками дитини, яка продовжує навчання. Це пов’язано насамперед із тим, що навчання, за переконанням Суду, не є особливою обставиною у вигляді розвитку здібностей дитини, а обставиною, пов’язаною з бажанням дитини продовжити навчання.

За загальним правилом, якщо між батьками не досягнуто угоди щодо фінансування додаткових витрат на дитину, це питання може вирішуватися в судовому порядку. Однак існують певні особливості порядку розгляду спорів такого характеру в суді, залежно від того чи стягуються витрати на утримання неповнолітньої дитини, чи повнолітньої.

Окрім того, відповідно до положень Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги. До непрацездатних повнолітніх дітей, в свою чергу, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Також при визначенні розміру витрат на повнолітню дитину, які підлягають стягненню, суди враховують:

– матеріальний стан того із батьків, з якого стягуються витрати, його можливість брати участь у таких витратах;
– пропорційність зобов’язань обох з батьків брати участь у витратах на дитину (так, не можуть бути стягненні витрати у повній їх сумі з одного з батьків, бо таким чином інший з них неправомірно звільняється від такого обов’язку).

Варто зазначити, що за загальним правилом в інтересах неповнолітньої дитини до суду звертається той з батьків, на чиєму утриманні перебуває дитина. Існує і практика суду, коли задовольняються вимоги батьків щодо стягнення витрат на повнолітню дитину. Однак непоодинокою є судова практика, за якою батькам працездатних повнолітніх дітей відмовляють у прийнятті позовних заяв, оскільки належним позивачем у даній категорії справ вважаються самі такі діти. Тому, у разі, якщо витрати стягуються на повнолітню дієздатну дитину (таку, яка може самостійно звернутися до суду), рекомендовано звертатися до суду саме повнолітнім дітям.

Таким чином, у разі, якщо у повнолітньої дитини виникають потреби у фінансовій допомозі щодо оплати її навчання або зумовлені особливостями її здоров’я, необхідністю лікування чи здійснення тимчасового чи постійного догляду за нею особою, яка надає такі послуги на платній основі, а той з батьків, з кого стягуються витрати, не здійснює такого догляду, не допомагає у оплаті відповідних послуг,повнолітня дитина може самостійно звернутися до суду та просити стягнення таких виплат. Якщо від надання матеріальної допомоги, необхідність якої зумовлена наведеними обставинами або іншими особливими обставинами, відмовляються обоє з батьків, у їхньої дитини виникає право вимагати стягнення витрат на своє утримання із них обох у рівних частинах. Втім, розмір таких частин може бути змінений судом після вивчення матеріального стану батьків і встановлення, що хтось з них через свій матеріальний стан не може здійснювати виплати у сумі половини витрат, які необхідні для фінансування потреб дитини.

ЧИТАТИ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів