Таємниця луцької мумії з 1938 року: у Старому місті знайшли незвичну труну-«човен» із тілом дівчини

Субота, 12 вересня 2026, 22:09

Краєзнавці знайшли згадки про моторошну й водночас сенсаційну знахідку в Луцьку, яку майже 90 років тому опублікували в пресі.

Про це йдеться у фейсбук-спільноті «Культурна спадщина і розвиток громад Волині».

У серпні 1938 року під час прокладання каналізації на тодішній вулиці Василіанській (на розі з Кармелітською) у Луцьку робітники натрапили на глибоко закопану дубову колоду-труну.

Згідно з публікацією у газеті «Діло» від 23 серпня 1938 року, у видовбаній колоді під дошками лежало неушкоджене тіло молодої дівчини з довгим волоссям. На її голові сяяв металевий узорчастий вінчик (імовірно, золотий), у вухах були сережки з дармовисами, а тіло на дотик здавалося твердим і зсохлим. Тогочасні описи вказували на ймовірну княжу добу знахідки, проте котлован тоді швидко засипали землею.

Згодом краєзнавець Тадеуш Свищовський у тижневику «Волинь» за 1939 рік доповнив цю історію. За його даними, на розі Кармелітської та Домініканської вулиць на глибині близько 3,5 метра дійсно виявили поховання молодої жінки, яка у руках тримала громничну свічку.

«На розі Кармелітської та Домініканської [знаходиться поруч із Василіанською] вулиць, очевидно, мало існувати кладовище, оскільки під час прокладання каналізації в цьому місці на глибині близько 3,5 метра натрапили на труну з добре збереженим тілом молодої жінки, яка тримала в руках громничну свічку», – писав він.

Крім того, тоді, у розкопаних ровах на Домініканській вулиці виявили чотири шари дерев’яних колод на різній глибині, покладених один над одним. Ці шари були розділені землею та сміттям. Очевидно, колоди вкладали на багно, щоб уможливити проїзд, а населення, як, зрештою, і в усіх містах, викидало сміття та відходи просто на проїжджу частину перед будинками. У міру руйнування дороги укладали новий шар такого дерев’яного мощення.

Саму ж труну залишили на місці та накрили дошками. На тій самій вулиці також викопали невеликі кам’яні посудини трикутної форми. Одна з них зберігалась у Волинському музеї.

Автор допису Богдан Ворон додає, що тоді у Луцьку вулиця Василіанська з Кармелітською не перетиналася, бо Василіанська переходила у вулицю Берка Йоселевича по закінченні ринкової площі.

«Можливо, за звичкою, її продовжували називати Василіанською аж до синагоги? Раніше вона називалась Покровською (19ст.), а ще раніше (18 ст.) Широкою або Єврейською. На мапі 18 ст. неподалік того перехрестя позначено християнську культову споруду», – зауважує він.

Цікаво, зазначає автор, що позначка збігається з місцезнаходженням церкви Святого Миколая. Це була міська церква, документально відома з середини XVI століття, поруч із першою ратушею Луцька. Після пожежі 1617 року церкву не відбудували.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: