Понад 400 сортів та гіганти по 700 грамів: як волинянка перетворила свій город на томатне королівство (фото)

Середа, 09 вересня 2026, 21:04

Жовті, рожеві, чорні, смугасті та гігантські – на городі Наталії Боярчук із Гіркої Полонки росте справжня колекція томатів. Господиня понад 15 років збирає унікальні сорти помідорів, експериментує з вирощуванням і ділиться секретами, які допомагають отримувати щедрий урожай навіть у спекотне літо.

Про це пише інформаційний портал «Боратин 24».

На обійсті Наталії Боярчук із села Гірка Полонка Боратинської громади легко відчути себе у справжньому томатному королівстві. Тут немає звичних одноманітних грядок – кожен кущ має свою історію, а кожен плід дивує кольором, формою та смаком. Жовті, рожеві, червоні, бордові, майже чорні, круглі, видовжені, схожі на болгарський перець різноманіття томатів на городі господині справді вражає. І це не випадково, адже вона вже багато років колекціонує сорти помідорів. Її зібрання налічує понад 400 різновидів.

Щоправда, висадити всі сорти одночасно неможливо. Щороку жінка обирає частину колекції для вирощування, випробовує новинки та спостерігає, які рослини найкраще пристосовуються до місцевих умов. Але навіть нинішні томатні ділянки біля її будинку вражають своєю різноманітністю. Для пані Наталії робота із землею – це не просто спосіб отримати врожай. Це захоплення, яке супроводжує її з дитинства.

«Мені з дитинства подобалася праця на землі. Любила сіяти, саджати, спостерігати, як проростають маленькі паростки, як рослина поступово міцнішає, набирається сили та розвивається, – розповідає господиня. – З роками це захоплення стало ще глибшим. І я переконана: земля не лише потребує праці, а й дарує особливе відчуття задоволення від результату власних зусиль. Праця на городі змінює ставлення до навколишнього світу, вчить відповідальності та допомагає краще розуміти природні процеси. Років 15 тому я почала колекціонувати насіння помідорів, які вирощувала. купувала нові сорти, обмінювалася з такими ж колекціонерами, виписувала з різних регіонів. І так нині маю 400 сортів. До речі, я колекціоную лише сорти, а не ГМО. Тому що за збереження сортотипу. Звісно, нині часто можна почути про те, шо гібриди урожайніші, і більш стійкі до захворювань. Хоча щодо цього всього можу посперечатися. А заодно і наголосити, що гібриди ніколи не дадуть насіння. А насіння це харчова безпека: є насіння – є урожай».

Для Наталії Боярчук вирощування томатів – це не просто городництво. Це справа, у яку вкладено роки праці, любов до землі та бажання зберегти різноманіття культур для майбутніх поколінь.

Господиня залюбки показує свого «помічника» – розкішного мейн-куна. Це кіт її сина, який нині у лавах ЗСУ боронить нашу Батьківщину. Тож красеня кота привіз до батьків. І матусі-господині весною доводилося ділити підвіконники між пухнастим улюбленцем, який залюбки ніжиться на них під променями весняного сонечка та стаканами з розсадою, яка також тягнеться до світла і тепла.

«Він улюбленець нашої родини – усміхається Наталія Петрівна і ніжно обіймає чотирилапого друга, який і справді є просто чудовим – великий, пухнастий, з оригінальним окрасом і глибокими, розумними очима. – Відверто кажучи, нині вже й не уявляю свого життя без нього. Натомлюся, прийду з городу, а він мурчить, лащиться. До речі, одним із секретів великої урожайності є вирощування культур на гумусі – продукті переробки каліфорнійських черв’яків. Свого часу я прочитала про них й собі захотіла мати на обійсті цих “помічників”. Тож придбала, випустила у спеціальну компостну яму і тепер стакани для розсади наповнюю лише п’ятирічним гумусом, який багатий на корисні речовини та мікроелементи, який потребує розсада. До речі, у компостну яму кладу рослинні рештки кухонні відходи та все від тваринництва».

Один із головних секретів її успіху – правильний ґрунт. Для вирощування розсади жінка використовує гумус – цінне органічне добриво, яке утворюється завдяки роботі каліфорнійських черв’яків. Свого часу Наталія прочитала про користь таких природних «помічників» і вирішила спробувати вирощувати їх сама. Придбала черв’яків, облаштувала для них спеціальну компостну яму – і тепер отримує натуральне добриво для своїх рослин. У стаканчики для розсади господиня додає лише багаторічний гумус, якому близько п’яти років. Він насичений поживними речовинами та мікроелементами, необхідними для здорового росту молодих рослин.

До компостної ями Наталія додає рослинні залишки з кухні, органічні відходи та рештки від домашнього господарства. Усе це поступово перетворюється на природне добриво, яке потім повертається до землі у вигляді користі для майбутнього врожаю.

Ще одним секретом газдині є те, що в кожну лунку вона висаджує по дві рослини. Бо ж це суттєво економить її час коли потрібно обприскувати, підживлювати та підв’язувати рослини. Вона зауважує, що кожне майбутнє покоління томатів з її грядки є більш витривалим і стіким до посухи, холоду.

«Великою мірою тому, що я висаджую розсаду коли вона є високою, а глибина лунки сягає 40 сантиметрів, – ділиться досвідом привітна жінка. – Річ у тім, що коли розсаду висадити неглибоко, то коріння розвинеться поверхнево і коли в посуху такі рослини погано переноситимуть високі температури. А висаджене в глибоку лунку коріння розвине стрижневу систему і точно знайде потрібну вологу. Тому цього літа, коли було дуже гаряче і температура піднялася до + 40, я лише раз чи двічі поливала томати. До речі, цьогоріч вперше провела експеримент із мідним дротом. Проколювання стебел помідорів мідним дротом вберігає рослини від грибкових захворювань, особливо фітофторозу. Мідь зміцнює томати й стримує розвиток патогенів. Секрет у тому, що іони міді з дроту поступово вивільняються й починають циркулювати по всій рослині, діючи як природний фунгіцид. Саме сполуки міді є компонентами певних препаратів, що використовуються для боротьби з хворобами овочів. Хочу сказати. що експеримент виявився успішним! До речі, я фактично не використовую ніяких засобів для вирощування томатів. А ті, які все ж зрідка застосовую ж настільки безпечним, що вирвавши з куща томат можна просто витерти і їсти».

На грядках господині ростуть різні типи томатів: фаршировочні, які чудово замінюють болгарський перець, маленькі помідори чері, біколори – ті, які поєднують три-чотири кольори, зимові – плоди яких чудово зберігаються до нового урожаю, гіганти – в цьому році найбільши томат завважив 680 грамів. І це враховуючи що літо було неймовірно жарким. Річ у тім, що в спеку пилок стає стерильним і рослини вкрай погано запилюються.

«Звісно, є й улюблені сорти – усміхається наша краянка. – Зокрема мені дуже подобається сорт “Загадка природи”, плоди якого є соковитими, великими, поєднують у собі кілька кольорів, а також вони дуже смачні. До речі, є сорти, зелені плоди яких перед настанням заморозків обриваю і в один шар розкладаю. І так вони зберігаються до січня. Тому навіть взимку смакуємо свіжими томатами із власної грядки».

Для «королеві томатів», як часто називають Наталію Петрівну, вирощування томатів – це не лише про врожай. Це спосіб відпочити душею, відволіктися від щоденних турбот і відчути зв’язок із природою. Вона переконана: робота на землі допомагає людині відновлюватися, дарує спокій і радість від власноруч створеного результату. І, можливо, саме тому її город у Гіркій Полонці щороку перетворюється на маленьке томатне диво, де кожна рослина має свою історію, а кожен сорт – свою особливість.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: