Смак домашнього тепла: як волонтерка з Волині пече солодощі для військових (фото)
Коли Галина Круковець дістає з духовки чергову партію горішків чи вафельних трубочок, вона думає не про солодощі. У цій випічці – її тривога, надія і любов до тих, хто нині боронить Україну.
Про її добру справу розповіли у виданні «Нове життя».
Жінка активно долучається до підтримки військових, а цієї зими почала регулярно випікати домашні смаколики для захисників. Горішки, вафельні трубочки, рулети, медівники, пісочне печиво, грибочки, «гранати» зі згущеним молоком – усе це вона готує для волонтерської кухні, а звідти випічка вирушає на фронт.
Та за цим бажанням допомагати стоїть і особиста історія болю. Двоє молодших братів Галини свого часу стали на захист України. Один із них, Микола, після служби повернувся додому, хоча війна суттєво підірвала його здоров’я. Інший – Анатолій – зник безвісти в березні 2023 року. Відтоді минуло вже понад три роки, а рідні досі не мають жодної звістки про його долю.
«Душа болить за всіх, хто там», – ділиться наболілим жінка.
Вона добре пам’ятає, як брати любили домашню випічку ще з дитинства. У великій родині, де росло п’ятеро дітей, солодощі були справжньою радістю. Разом варили цукерки, вигадували прості смаколики з того, що було під рукою.
Саме тому нині, коли пані Галина пече для військових, їй хочеться передати їм не просто їжу, а частинку домашнього тепла, якого так бракує на передовій.
Багато рецептів вона бере зі старого записника, які занотувала від своєї тітки, котра свого часу працювала кондитеркою. Той зошит зберігає перевірені роками рецепти, за якими раніше пекли на весілля, родинні свята та великі гостини. До нього господиня й нині повертається щоразу, коли замішує тісто для чергової партії смаколиків.
«Для себе точно не пекла б стільки. Але коли знаєш, що воно поїде хлопцям, то є бажання зробити ще і ще. А їм так хочеться чогось домашнього», – розповідає жінка.
Допомагають і рідні. Часом підключаються чоловік та онуки. Але найбільше роботи Галина Василівна виконує самотужки. Каже, що любить працювати в тиші, коли можна залишитися наодинці зі своїми думками.
«Усі можуть зробити бодай щось для перемоги. Не обов’язково великі справи – інколи достатньо кількох годин допомоги. Потрібно гуртуватися. Саме на людях і тримається волонтерський тил», – переконана Галина Круковець.
До повномасштабної війни у вільний час любешівка часто бралася за вишивку. Це була справа для душі, успадкована від бабусі, яка ткала й привчала онуків до рукоділля. Галина вишивала рушники, картини, ікони, сорочки. Та останнім часом голку довелося відкласти. Попри роботу й сімейний побут, вона завжди намагається знайти час, щоб допомогти нашим воїнам.
Утім, коли з’являється вільна хвилина, Галина Круковець знову вишиває. Як колись. Бо і випічка для захисників, і вишивка – це про одне: любов, яку вкладаєш у справу, та віру, що добро обов’язково повертається.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.