Втратив око на фронті та знайшов себе в поліції: історія ветерана Нацгвардії з Волині (відео)

26-річний ветеран Національної гвардії України з Волині, Юрій Римарук, який дістав важкі поранення на Запорізькому напрямку, вирішив не сидіти вдома після тривалої реабілітації. Замість звільнення, захисник приєднався до лав поліції, розпочавши кар'єру у Камінь-Каширському райвідділі.

Історію волинянина розповіли у марафоні «Єдині новини».

Службу в поліції Юрій розпочав на посаді логіста, де вже три місяці стежить за справністю автопарку райвідділу, перевіряє технічний стан службових машин і готує їх до виїзду на лінію.

«Чому пішов я служити в поліцію? Та тому, що, щоб вдома не сидіти. Я після того, як звільнився, шукав собі, чим зайнятись. Підвернулась така можливість піти служити в поліцію. Думаю, чому би і ні? Вже біля людей, не сам», – пояснює Юрій Римарук.

Важкі поранення Юрій дістав рік тому під час боїв під Роботиним на Запоріжжі.

«Ми поверталися з пораненими і нас наздогнали FPV-дрони. Там ще артобстріл був. І так і сталось моє поранення. Спочатку поранило коліно, а тоді прильотом FPV забрало око», – згадує ветеран.

Внаслідок атаки він отримав прострелене праве коліно (на якому переніс дві операції) та втратив ліве око. Через видалення ока Юрія визнали непридатним для подальшої служби у війську.

Молодий захисник почув про програму працевлаштування ветеранів у системі МВС і вирішив спробувати свої сили.

Начальниця сектору дотримання прав людини Віта Мартинюк високо оцінює нового співробітника: «Він дуже дисциплінований. Він такий чіткий у своїх рухах, завжди впевнений, завжди всі дії погоджує, як на війні, але це таке своє цивільне продовження війни».

Начальник райвідділу поліції В’ячеслав Мартинюк вважає, що посада логіста є вдалим початком для подальшої соціалізації ветерана. Юрій не лише опікується транспортом, а й відповідає за облік і збереження речових доказів.

Юрій Римарук активно опановує роботу слідчих, навідується до нового спортзалу в райвідділі для відновлення та планує вступати до профільного закладу, щоб пройти атестацію для отримання офіцерського звання.

«Мені 26 років. Треба рухатись далі», – каже ветеран, який продовжує служити Україні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Тримав оборону 145 діб і взяв штурмовика в полон: історія волинянина з позивним «Любомль»
• «Навіть богам треба час, щоб відпочити та посміятися. А богам війни – тим паче», – артилерист волинської бригади
• «Гіршої за московита тварюки у природі не існує»: історія воїна «Мацика», колишнього забійника худоби